04 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9086/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Шепелюка В.Л.,
за участю секретаря судового засідання Юхимчук О.В.,
представника позивача Антонюка Р.В.,
представника відповідача Торгун С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування:
вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23 січня 2025 року №Ф-0026462407 на суму 316624,07 грн;
рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 січня 2025 року №0026482407 на суму 158312,04 грн;
податкових повідомлень-рішень від 23 січня 2025 року №0026402407 за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 286 392,80 грн, №0026432407 за платежем - військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування на суму 23 866,06 грн, №0026512407 за платежем - адміністративні штрафи та інші санкції на суму 1 020,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в Акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.12.2024 №34503/03-20-24-07/ НОМЕР_1 податковий орган зробив висновки, що позивач не надав для контролюючого органу документи, що були предметом податкової перевірки.
Разом з тим вважає, що запит податкового органу від 27.02.2024, адресований ОСОБА_1 з метою витребовування документів щодо господарської діяльності позивача з 01.01.2017 по 30.12.2020 не стосувався документальної позапланової невиїзної перевірки, що проведена на підставі наказу №3716-п від 31.10.2024, оскільки наказ на таку перевірку було прийнято через 8 місяців після направлення запиту від 27.02.2024.
Зауважує, що відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок (наказ Мінфіну від 20.08.2015 №727, зареєстрований у Мін'юсті 26.10.2015 за
№1300/27745) у разі ненадання документів платником складається окремий акт про ненадання документів, який є обов'язковим додатком до акта перевірки.
Наголошує, що запити платнику не направлялися, в акті перевірки відсутні відомості про направлення запитів, акт про ненадання документів не складався.
Зазначає, що оскільки не було направлено запитів і не складено акту про ненадання документів, це означає, що контролюючий орган не дотримав положень Порядку №727, що в свою чергу ставить під сумнів законність результатів перевірки, зокрема висновків у акті перевірки, які базуються на тому, що «платник не надав документи», коли насправді такого запиту не було і факт ненадання не був оформлений актом.
З урахуванням наведеного просив позов задовольнити (а.с.1-14).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11:00 год 23.09.2025 (а.с.32).
В поданому до суду 11.09.2025 відзиві на позовну заяву (а.с.38-49) представник відповідача позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних рішень. Зазначила, що ГУ ДПС у Волинській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Представник позивача у відповіді на відзив (а.с.68-10) не погодився з аргументами відповідача, наведеними у відзиві та просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Ухвалою суду від 20.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:00 год 20.11.2025 (а.с.102).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила та просила відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ГУ ДПС у Волинській області у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності ОСОБА_1 04.03.2024 засобами поштового зв'язку надіслано лист №623/12/03-20-24-07-20 щодо надання оригіналів документів для проведення документальної перевірки, який було отримано особисто позивачем 04.03.2024 (а.с.50).
З 02.12.2024 по 06.12.2024 службовими особами ГУ ДПС у Волинській області відповідно до наказу від 31.10.2024 №3715-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (а.с.51).
Перевірка проводилась відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75, на підставі пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79, із врахуванням пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та у зв'язку з внесенням запису до ЄДР щодо припинення платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 .
Вищевказана перевірки проводилась задля з'ясування своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 30.12.2020 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 30.12.2020, із врахуванням вимог ст.102 ПК України, за період перебування в статусі суб'єкта господарювання.
Копія наказу ГУ ДПС у Волинській області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 від 31.10.2024 №3716-п та письмове повідомлення від 31.10.2024 №1114, були надіслані 01.11.2024 позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак вказаний лист було повернуто на адресу контролюючого органу із довідкою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання» та відбитком календарного штемпеля 18.11.2024.
За результатами проведення перевірки складено акт від 13.12.2024 №34503/03-20-24- 07/2283221297. Вказаний акт 18.12.2024 був надісланий рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника та повернувся неврученим 22.01.2025 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
На підставі порушень, встановлених актом перевірки від 13.12.2024 №34503/03-20-24- 07/2283221297, посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області було донараховано всього 786 214,97 грн, в тому числі: прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2025 року №0026402407 за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 286 392,80 грн; №0026432407 за платежем - військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування на суму 23 866,06 грн; №0026512407 за платежем - адміністративні штрафи та інші санкції на суму 1 020,00 грн; також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 січня 2025 року №0026482407 на суму 158312,04 грн; та винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23 січня 2025 року №Ф-0026462407 на суму 316624,07 грн (а.с.54-58).
Вказані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування штрафних санкцій було надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте вказане відправлення 14.02.2025 повернулось невручене з довідкою поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Позивач, вважаючи вищезазначені рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно із підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Нормами пункту 78.4 статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 ПК України.
Відповідно до пункту 79.1. статті 78 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Згідно із пунктом 79.2. статті 78 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Таким чином, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог ПК України копії наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).
Підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пункт 85.4 статті 85 ПК України передбачає, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Поряд з цим, нормами пункту 85.6. статті 85 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законною представника від підписання зазначеною акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Верховний Суд вже неодноразово постанови від 11 грудня 2024 року у справі №320/37379/23, від 25 вересня 2024 у справі № 805/3547/18-а тощо аналізував наведені норми податкового законодавства і вказував, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.
Водночас, факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд зазначав, зокрема, у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 824/638/18-а, від 08 вересня 2022 року у справі №640/26351/20, від 11 липня 2023 у справі №822/554/17 тощо.
В Акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.12.2024 №34503/03-20-24-07/2283221297 зазначено, що позивач не надав для контролюючого органу документи, що були предметом податкової перевірки.
Разом з тим, у відповідності до положень п. 85.2.-85.4 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов'язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.
Для платників податків, які відповідно до цього пункту зобов'язані надавати інформацію в електронному вигляді, загальний формат та порядок подачі такої інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У разі невстановлення електронного формату та порядку надання такої інформації платник податків звільняється від обов'язку подання її в електронній формі. Для проведення електронної перевірки платник податків забезпечує подання до контролюючого органу засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" документів, які відповідно до цього Кодексу пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються таким платником податків в електронній формі та зберігаються на машинних носіях інформації).
Загальний формат та порядок подання такої інформації встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням посадової (службової) особи, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляються актом у довільній формі, який підписують посадова (службова) особа контролюючого органу та платник податків (його представник).
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Водночас, судом з'ясовано, що запит податкового органу від 27.02.2024, адресований ОСОБА_1 , стосувався документів щодо господарської діяльності позивача за період з 01.01.2017 по 30.12.2020. Таким чином, даний запит не стосувався документальної позапланової невиїзної перевірки, що проведена на підставі наказу №3716-п від 31.10.2024, оскільки наказ на таку перевірку було прийнято через 8 місяців після направлення запиту від 27.02.2024.
Системним аналізом встановлено, що стаття 85 ПК України регламентує отримання документів в межах перевірки, тобто контролюючий орган зобов'язаний, як мінімум, призначити таку перевірку на підставі відповідного наказу.
Таким чином, обов'язок платника податків надати документи для податкового органу для проведення перевірки кореспондується із обов'язком податкового органу призначити таку перевірку.
Надання документів податковому органу не в межах перевірки регламентується статтею 73 ПК України, однак в запиті від 27.02.2024 відсутні посилання на статті 73, 85 ПК України.
Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок (наказ Мінфіну від 20.08.2015 №727, зареєстрований у Мін'юсті 26.10.2015 за № 1300/27745): - пп. 11,12 п. 3 розділу III передбачає, що Загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) мають містити такі дані: інформацію про запити, які у разі потреби надані (надіслані) платнику податків або посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) щодо надання для проведення перевірки документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо.
Такі запити підписуються посадовими особами, що проводять перевірку, та вручаються платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) під підпис. У разі неможливості вручити запит безпосередньо платнику податків або посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій(им) ним особі(ам)) такі запити можуть бути підписані керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою) та надіслані платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу; інформацію про складені акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови платника податків, керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів. Акти, що засвідчують такі факти, складаються у довільній формі із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків, керівника або уповноваженої ним особи та переліку ненаданих документів, а також причин відмови в їх наданні. п. 1 розд. IV зобов'язує фіксувати у загальних положеннях акта (довідки) інформацію про такі запити: дату, зміст та строки їх виконання.
Так, залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать: - запити, надані (надіслані) платнику податків, посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) щодо надання окремих документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки; - акт про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації.
У разі ненадання документів платником складається окремий акт про ненадання документів, який є обов'язковим додатком до акта перевірки (абз. 11 п. 1 розд. IV).
Судом досліджено, що встановлені законодавством запити платнику ОСОБА_1 не направлялися, в акті перевірки відсутні відомості про направлення таких запитів, акт про ненадання документів не складався. Отже, якщо в конкретному випадку не було направлено запитів і не складено акту про ненадання документів, що у свою чергу свідчить про допущені порушення Порядку №727.
У відповідності до п. 73 «Правил надання послуг поштового зв'язку» Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 р. №270 інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв'язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв'язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв'язку.
Водночас, податковий орган, не зазначивши в листі номер телефону позивача, своїми діями обмежив можливість належного інформування ОСОБА_1 про початок податкової перевірки.
Неподання контролюючим органом запиту про отримання документів істотно вплинуло на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, оскільки відповідач дійшов висновків про донарахування єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб, військового збору виключно на підставі аналізу інформації, що міститься в базах даних контролюючого органу, а не на підставі первинних документів, які опосередковують такі господарські операції.
Аналізуючи зміст норм податкового законодавства Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Крім того, застосовними у спорах цієї категорії також є позиція Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, відповідно до якої неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29.11.2021 у справі №280/1367/20; від 01.12.2021 у справі №400/1646/20; від 06.07.2022 у справі №815/5551/14, від 24.04.2023 у справі №560/2210/19, від 22.03.2022 у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 у справі №160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21, від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 у справі №600/1402/22-а тощо.
Судом встановлено шляхом дослідження первинних бухгалтерських документів , що ФОП ОСОБА_1 в 2018 році придбано товару на суму 585829,13 грн, до витрат включено 575077,59 грн; в 2019 році придбано товару на суму 585293,77 грн, до витрат включено 566400,65 грн; в 2020 році придбано товару на суму 393799,53 грн, до витрат включено 271430,00 грн.
Вартість придбаних товарів була оплачена з поточного рахунка та готівкою, з отриманням квитанцій та чеків РРО.
Факт реалізації закупленого товару підтверджено щоденними Z-звітами, де вказані загальні суми продажу та суми акцизного податку, записами КОРО та даними поданих акцизних декларацій.
Зв'язок між накладними на прихід товару та реалізацією через РРО у 2018- 2020 років підтверджується комплексом доказів: первинними документами, ліцензіями, акцизними деклараціями, щоденними Z-звітами та фактом використання РРО в період реалізації.
Разом з тим, вимога податкового органу надати деталізований облік по кожній номенклатурі є неправомірною, оскільки дані вимоги не встановлені для фізичних осіб- підприємців в періоді 2018-2020 років.
Водночас, вищевказані порушення податкового законодавства, допущені контролюючим органом позбавили можливості надати ОСОБА_1 для перевірки первинні документи бухгалтерського обліку, які у свою чергу були досліджені в ході судового розгляду адміністративної справи, та знаходяться у причинному наслідковому зв'язку з оскаржуваними рішеннями ГУ ДПС у Волинській області.
Водночас, слід ураховувати, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником податків необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучити до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого балансу.
Отже враховуючи зазначене, позивач не позбавлений можливості подати будь-які належні та допустимі докази безпосередньо в судове засідання.
При цьому Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі №640/966/20 вказав, що при поданні первинних документів, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку вони повинні бути досліджені в судовому засіданні та їм повинна бути надана правова оцінка.
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип змагальності сторін є одним із найбільш вагомих принципів в адміністративному судочинстві. Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 6 289 грн 72 коп. (а.с.30).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 23 січня 2025 року №0026402407, №0026432407, №0026512407.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 23 січня 2025 року №Ф-0026462407.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 січня 2025 року №0026482407.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 6289,72 грн (шість тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн 72 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк
Повний текст рішення суду складено 12 грудня 2025 року.