м. Вінниця
15 грудня 2025 р. Справа № 120/39/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі якого його оголошено у розшук та направлено звернення до Національної поліції України про внесення до бази ІКС ІПНП НПУ.
Ухвалою суду від 08.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
27.03.2025 відповідачем надано відзив на позов, в якому він просив в задоволенні позову відмовити. Вказав, що позивачем порушено вимоги ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII, оскільки будучи належним чином оповіщеним повісткою про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виклик не прибув, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що не є тотожним поняттю оголошення в розшук. Зауважив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не може зняти ОСОБА_1 із розшуку, оскільки в жодний розшук його подано не було.
Крім того, представник відповідача просить поновити строк на подання відзиву, мотивуючи великою завантаженістю, що вплинуло на не можливість своєчасного подання відзиву.
Оцінюючи подане відповідачем клопотання, суд вказує наступне.
Відповідно до частини 5 статті 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
З аналізу наведеного видно, що пропущений процесуальний строк може бути продовжений судом.
Враховуючи аргументи представника відповідача щодо неможливості подати своєчасно відзив та з метою не обмеження права сторони висловити свою позицію, суд вважає за можливе поновити встановлений для подання відзиву строк.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2002 року.
Відповідно до витягу з наказу Міністерства економіки України від 15.02.2024 № 4142 "Про бронювання військовозобов'язаних" ОСОБА_1 був заброньований до 15.11.2024 та додатково на три місяці, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 №516.
На виконання вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 було оповіщено про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом вручення повістки з вимогою з'явитися 09.09.2024 о 11:00 для уточнення облікових даних, направлення для проходження медичного огляду, визначення призначення на особливий період.
Як стверджує позивач, вимоги повістки він виконав та 09.09.2024 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом із тим, представник ІНФОРМАЦІЯ_1 заперечує щодо виконання позивачем свого обов'язку з'явитися за викликом, зазначеним у повістці, та стверджує, що 09.09.2024 ОСОБА_1 до територіального центру не прибув.
У зв'язку із цим, 18.11.2024 по причині неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк зазначений у повістці, відносно громадянина ОСОБА_1 було надіслано звернення №338/7137 до ВП №2 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області для доставлення громадянина, який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП.
Адвокатом Деркач В.Г., в інтересах позивача подано адвокатський запит від 26.12.2024 до ВП №2 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області для з'ясування обставин чи внесений ОСОБА_1 в інформаційно-пошукову систему "АРМОР".
ВП №2 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області листом від 30.12.2024 №75092-2024 на запит представника позивача повідомив про внесення ОСОБА_1 до інформаційної сиситеми на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вважаючи протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції станом на дату виникнення правовідносин).
Згідно з частинами 1, 3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин 1, 3 статті 33 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною 1 статті 34 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 5 статті 33 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання частини 5 статті 33 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основні завдання Реєстру 1. Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
За приписами частин 8, 9 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних; до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, у справі відсутні будь-які докази складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення чи винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, а відповідачем цей факт не заперечується.
Отже, відповідачем підтверджено, що на позивача не складалися протоколи/постанови і що він не був притягнутий до адміністративної відповідальності за статтями, що передбачають відповідальність за порушення правил військового обліку.
Диспозиція статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідно до частини 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Отже складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є підставою для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Резерв+) про порушення позивачем правил військового обліку.
Проте докази притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі частини 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутні.
Відтак, суд вважає, що внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку без законних на те підстав, а саме, за відсутності факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності, призводить до порушення прав позивача.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що оскільки відсутній факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відтак відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення військового обліку відносно нього внесені безпідставно.
При цьому, суд не враховує аргументи відповідача, про те, що позивач не з'явився до відповідача за повісткою чим вчинив адміністративне правопорушення, адже вказане не є тими відомостями, які підлягають внесенню до Реєстру (не є фактом притягнення до адміністративної відповідальності).
Такі відомості можуть бути внесені виключно за наявності факту притягнення особи до адміністративної відповідальності, підтвердженого складеним протоколом та винесеною постановою у справі про адміністративне правопорушення. За відсутності таких рішень доводи відповідача не мають правового значення для вирішення спору та не спростовують висновків суду про безпідставність внесення спірних відомостей до Реєстру.
За наведених обставин, суд вважає що належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку стосовно ОСОБА_1 .
За правилами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином, оскільки за приписами частин 8, 9 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, що є, на переконання суду, найбільш ефективних способом захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача у даних правовідносинах.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку стосовно ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 в частині виключення відомостей про порушення правил військового обліку.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
Суддя Мультян Марина Бондівна