м. Вінниця
15 грудня 2025 р. Справа № 120/3321/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Крапівницької Н.Л,,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі- відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що вона є матір'ю загиблого ОСОБА_2 .. Вказала, що її покійний син перебував у трудових відносинах із ПП " ОСОБА_3 ". Але внаслідок нещасного випадку син загинув.
Позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про виплату одноразової допомоги згідно з п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідач листом відмовив у виплаті з підстав того, що син, досягнувши повноліття, втратив статус дитини, тому не є членом сім'ї батьків в силу ч. 1 ст. 6 Сімейного кодексу України.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової допомоги, оскільки факт родинних відносин підтверджується доказами, місцем спільного проживання за однією адресою, спільного ведення господарства, які мали взаємні права та обов'язки, що вказує, що заявниця є членом сім'ї свого загиблого сина.
З метою зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову допомогу у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, у зв'язку із смертю сина внаслідок нещасного випадку на виробництві, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою від 18.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що в силу частини 1 ст. 35 Закону №1105-XIV, право на одержання щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону №1105-XIV передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачуються одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Відповідач вказує, що на день смерті потерпілого він не входив до складу сім'ї позивача, оскільки досягнувши повноліття, особа втрачає статус дитини, а отже вона перестає бути належною до сім'ї своїх батьків.
Відповідач свої дії вважає правомірними, а позов необґрунтованим.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Позивач є матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 23.04.1983 серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (син позивача) помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки від 05.02.2025 виданої ОСББ «Литвиненко 23», судом встановлено, що на момент смерті (22.07.2024) ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю матір'ю.
При цьому з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 у шлюбі не перебував та власних дітей не мав.
Позивач 07.02.2025 звернулася до територіального пенсійного органу щодо призначення одноразової допомоги на сім'ю внаслідок смерті потерпілого від нещасного випадку сина ОСОБА_2 і який своєї сім'ї не мав, а з матір'ю спільно проживали та вели спільне господарство.
До заяви позивач долучила Акт розслідування нещасного випадку, що стався на виробництві форми Н-1/П від; копію паспорта, копії РНОКПП, копію свідоцтва про народження, копію свідоцтва про смерть, довідку про доходи ОСОБА_2 , довідка про доходи ОСОБА_1 , довідку ОСББ «Литвиненко 23», копії трудових книжок, протоколи опитування осіб.
За наслідками розгляду звернення позивача та доданих документів, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло рішення №2001-29202398/2001-29202398-2025-1 від 14.02.2025, про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг, яким повідомило заявницю про відсутність правових підстав для призначення одноразової допомоги на сім'ю внаслідок смерті потерпілого, передбаченої частиною 5 статті 36 Закону України №1105-ХIV та пунктом 1 розділу ІХ Порядку № 4-1, так як ОСОБА_2 на день смерті не входив до складу сім'ї позивача.
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).
Частиною першою статті 4 Закону №1105-XIV унормовано, що уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
На уповноважений орган управління та його територіальні органи, серед іншого, покладено завдання здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону (пункт 2 частини першої статті 5 Закону №1105-XIV).
За приписами частини першої статті 30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Пунктом 2 частини сьомої статті 30 Закону №1105-XIV передбачено, що страхові виплати складаються з страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого).
Згідно з частиною першою статті 35 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Відповідно до частини другої статті 35 Закону №1105-XIV непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є:
1) діти, які не досягли 18 років;
2) повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства;
3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють;
4) особи з інвалідністю - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку (частина третя статті 35 Закону №1105-XIV).
Частиною п'ятою статті 36 Закону №1105-XIV установлено також, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачуються:
1) одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;
2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Наведені законодавчі положення свідчить, що у разі смерті потерпілого законодавець встановив коло осіб, які мають право на щомісячні страхові виплати, та осіб, які мають право на отримання одноразових страхових виплат сім'ї - допомоги сім'ї потерпілого (виплачується сукупно на сім'ю потерпілого) та страхової виплати (виплачується особам, які мали право на одержання утримання від потерпілого, а також на дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого).
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник. Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
Приписами частини другої статті 37 Закону №1105-XIV визначено, що територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:
1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;
2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;
3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;
4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;
5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;
6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;
7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;
8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;
9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;
10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Як передбачено частиною третьою статті 37 Закону №1105-XIV, потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Стаття 38 Закону №1105-XIV встановлює порядок розгляду справи про страхові виплати, згідно з якою територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
При цьому виключні підстави для відмови у здійсненні страхових виплат передбачені статтею 39 Закону №1105-XIV.
21.03.2024 набрав чинності Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 26 січня 2024 року №4-1(далі - Порядок).
У пункті 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає механізм призначення, перерахування та здійснення таких страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна страхова виплата втраченої заробітної плати (або відповідної її частини); страхова виплата потерпілому під час його професійної реабілітації; страхова виплата при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу, нижчеоплачувану роботу; одноразова допомога потерпілому; страхові виплати в разі смерті потерпілого; страхова виплата дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхові витрати на соціальну допомогу, інші витрати на відшкодування шкоди, які включають: компенсацію витрат на проїзд потерпілого, який став особою з інвалідністю, до місця лікування та/або реабілітації і у зворотному напрямку та витрат на проїзд і житло особи, яка супроводжує потерпілого до місця лікування та/або реабілітації (якщо потерпілому визначено потребу в супроводі); відшкодування витрат на надання соціальної послуги догляду вдома; щомісячна грошова компенсація вартості заходів, необхідних для надання соціальної послуги натуральної допомоги; відшкодування витрат на поховання потерпілого та пов'язаних з цим ритуальних послуг.
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку передбачено, що заява про призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат (крім виплат, які призначаються страхувальником) подається потерпілим або особою, яка має право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, особисто або через уповноваженого представника до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає страхову виплату) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява разом з документами, необхідними для призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат подається: для призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат за формою згідно з додатками 1, 2 до цього Порядку (п. 2 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до пунктів 2, 4 Розділу ІІІ Порядку рішення про призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат приймається протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження заяви з усіма необхідними документами з урахуванням отриманої органом, що призначає страхову виплату, інформації із відповідних державних електронних інформаційних реєстрів та баз даних.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає страхову виплату (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає страхову виплату, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній справі про страхові виплати.
Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах.
Отже, із процитованих вище положень Закону №1105-XIV та Порядку № 4-1 слідує, що у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві, членам його сім'ї виплачується одноразова грошова допомога у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату та одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого.
Так, з оскаржуваного рішення №2001-29202398/2001-29202398-2025-1 від 14.02.2025 слідує, що відмова відповідача у призначені одноразової грошової допомоги зводиться до того, що ОСОБА_2 (син) не входив до складу сім'ї ОСОБА_1 (мати), оскільки на момент своєї смерті був повнолітньою особою.
Оцінюючи такі доводи відповідача щодо підстав відмови у призначенні страхової виплати "одноразова допомога сім'ї", суд першочергово зазначає, що ані Закон №1105-XIV, ані Порядок №4-1 поняття родини/сім'ї не визначають.
Для такого правового регулювання, з урахуванням предмета спору, саме Сімейний кодекс України є спеціальним законом, який має враховуватись при визначенні поняття сім'ї та її членів при вирішенні питань про наявність права на отримання допомоги, передбаченої Законом №1105-XIV.
Так, відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03 червня 1999 року №5-рп/99 визначив, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Верховний Суд у постанові від 22.04.2024 у справі №420/17371/22 сформулював висновок, відповідно до якого, навіть неоднакове зареєстроване місце проживання членів сім'ї не впливає на отримання одноразової допомоги сім'ї потерпілого. Тому визначальним є факт проживання однією сім'єю.
У цьому випадку беззаперечним є факт родинних зв'язків між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та Довідкою від 05.02.2025, виданої ОСББ «Литвиненко 23», в якій зазначено, що на момент смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю матір'ю і вели спільне господарство.
Окрім того, дослідивши зміст спірного рішення судом встановлено, що відповідач прийняв рішення про відмову у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг, керуючись статтею 39 Закону №1105-XIV, а саме в рішенні вказано: відповідно до заяви з документами, які до неї було додано, та статті 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в інших випадках, передбачених законом: Відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи).
Жодних мотивів відмови рішення відповідача не містять.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У вказаній статті закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, знаючи, що адміністративний суд керуватиметься ними у разі оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності. Законодавче закріплення цих критеріїв-принципів також дає можливість фізичній чи юридичній особі сформувати уявлення про якість та природу належних рішень чи дій, які вона має право очікувати від суб'єкта владних повноважень.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
Отже, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Рішення відповідача не містить в собі мотивування та обґрунтування підстав прийняття такого рішення. Відповідач вказавши таку підставу у рішенні як відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи), не конкретизував яка саме інформація та документи відсутні.
Водночас, суд зауважує, що позивач проживала разом з ОСОБА_2 однією сім'єю, вказане підтверджується витягом з реєстру територіальної громади, довідкою ОСББ «Литвиненко 23», відміткою в паспорті, протоколом опитування осіб, складеним сусідами позивача.
При цьому, ні у своєму рішенні, ні під час судового розгляду справи, відповідач не надав доказів того, що позивач не є сім'єю з померлим сином ОСОБА_2 .. Будь-яких інших доказів про те, що померлий ОСОБА_2 перебував у шлюбі чи мав власних дітей матеріали справи не містять.
Отже, встановленими у справі обставинами підтверджується, що ОСОБА_2 , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, до смерті проживав разом із своєю матір'ю ОСОБА_1 однією сім'єю, що є достатньою підставою для висновку про наявність у них сімейних відносин та права на отримання страхових виплат у зв'язку зі смертю потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання одноразової допомоги як член сім'ї потерпілого, передбаченої ч. 5 ст. 36 Закону №1105-ХІV, а тому рішення відповідача у призначенні такої соціальної виплати за наведених вище підстав є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення цього позову.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №2001-29202398/2001-29202398-2025-1 від 14.02.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 лютого 2025 про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої п.1 ч.5 ст.36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя:
Секретар: