м. Вінниця
12 грудня 2025 р. Справа № 120/13825/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що наказом від 19 серпня 2025 року № 92-к/тр працевлаштований на посаду педагога-організатора комунального закладу «Якушинецький ліцей» Вінницької області з 01 вересня 2025 року за строковим договором до завершення 2025-2026 навчального року.
12 вересня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 видано довідку від 12 вересня 2025 року № 13281, якою надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як педагогічному працівнику закладу середньої освіти, який працює за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки, на строк до 05 листопада 2025 року.
Як зазначає позивач далі, 20 вересня 2025 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 його зупинено для перевірки документів і, незважаючи на надану йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято наказ від 20 вересня 2025 року про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 позивача зараховано до списків особового складу цієї ж військової частини.
Водночас, на думку позивача, згадувані вище накази відповідачів є протиправними та підлягають скасуванню, а тому він звернувся з цим позовом до суду та просить зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу військової частини.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Цією ухвалою заборонено військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових/службових осіб вчиняти дії, спрямовані на направлення/переведення ОСОБА_1 з навчального взводу навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 до будь-якої іншої військової частини або ж до іншого структурного підрозділу у складі військової частини НОМЕР_1 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Ухвалою від 06 жовтня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою клопотання про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 вересня 2025 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (за наявності такого).
22 жовтня 2025 року представником військової частини НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що у цій справі предметом спору є дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
Вказує, що зобов'язання військової частини НОМЕР_3 скасувати наказ про зарахування у списки особового складу виходить за межі правовідносин між ІНФОРМАЦІЯ_3 та позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.
Окрім іншого, зазначає, що факт неотримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав.
Також представник відповідача наголошує, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
За наведених обставин представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
31 жовтня 2025 року представником військової частини НОМЕР_1 подано до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову, що встановлені ухвалою від 03 жовтня 2025 року.
03 листопада 2025 року представниця позивача подала відповідь на відзив, у якій заперечує проти аргументів військової частини НОМЕР_1 , що наведені у відзиві, та наполяга на задоволенні позову.
Ухвалою суду від 24 листопада 2025 року заяву представника військової частини НОМЕР_1 про скасування заходів забезпечення позову залишено без задоволення.
У встановлений судом строк представник ІНФОРМАЦІЯ_1 відзив на позовну заяву не подав, при цьому, копія ухвали про відкриття провадження доставлена до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 10 жовтня 2025 року, що підтверджується відповідною довідкою.
Таким чином, оскільки відповідач зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд приходить до висновку, що в силу положень статей 18, 268 КАС України, ухвала суду про відкриття провадження від 06 жовтня 2025 року вважається врученою відповідачу 10 жовтня 2025 року шляхом її направлення на офіційну електронну адресу.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
11 грудня 2025 року представником ІНФОРМАЦІЯ_1 подано до суду витребувану ухвалою від 06 жовтня 2025 року копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2910 від 20 вересня 2025 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов'язаний.
Відповідно до електронного військово-облікового документа від 15 серпня 2025 року з додатку «Резерв+» позивачу надано відстрочку до 31 серпня 2025 року на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В подальшому, наказом від 19 серпня 2025 року № 92-к/тр позивача працевлаштовано на посаду педагога-організатора комунального закладу «Якушинецький ліцей» Вінницької області з 01 вересня 2025 року за строковим договором до завершення 2025-2026 навчального року.
Відповідно до довідки комунального закладу «Якушинецький ліцей» Вінницької області від 19 вересня 2025 № 03-02/414 ОСОБА_1 працює в закладі на посаді педагога організатора на повному тижневому навантаженні (1,0 ставки) за основним місцем роботи.
12 вересня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 видано довідку від 12 вересня 2025 року № 13281 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як педагогічному працівнику закладу середньої освіти, який працює за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки, на строк до 05 листопада 2025 року.
20 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято наказ № 2910 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації» та направлено ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20 вересня 2025 року № 271 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення з 20 вересня 2025 та призначено на посаду курсанта до навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки.
Вважаючи згадувані вище накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-IX від 03 березня 2022 року, оголошено та постановлено провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України та тривав на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 грудня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон № 2232-XII.
Частинами 1-3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин 2, 4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, крім іншого, військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 2 статті 4 Закону № 3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Частина 5 статті 22 Закону № 3543-XII передбачає, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, крім іншого, наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Згідно частиною 7 статті 23 Закону № 3543-XII, перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (Порядок № 560).
Пунктом 3 Порядку № 560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Відповідно до пункту 25 Порядку № 560 громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання (пункт 58 Порядку №560).
Згідно з пунктом 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в Комунальному закладі «Якушинецький ліцей» Вінницької області на посаді педагога організатора на повному тижневому навантаженні (1,0 ставки) за основним місцем роботи, що підтверджується довідкою закладу від 19 вересня 2025 №03-02/414.
12 вересня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 видано ОСОБА_1 довідку від 12 вересня 2025 року № 13281 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як педагогічному працівнику закладу середньої освіти, який працює за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки, на строк до 05 листопада 2025 року.
Однак ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача призвано на військову службу 20 вересня 2025 року, попри те, що станом на цю дату позивач мав чинну (дійсну) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_3 не було належним чином з'ясовано, що позивач, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, не вжито жодних заходів щодо з'ясування таких обставин.
Суд зауважує, що необізнаність відповідача про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до статті 23 Закону № 3543-XII.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що на момент винесення спірного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 вересня 2025 року № 2910 в частині призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаного ОСОБА_1 , останній у відповідності до вимог статті 23 Закону № 3543-XII мав дійсну (чинну) відстрочку від призову на військову службу, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
На переконання суду, в даному випадку, з огляду на очевидну незаконність оскаржуваного позивачем акта індивідуальної дії, який хоч і вичерпує дію фактом виконання, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування при мобілізації військовозобов'язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації.
Суд критично ставиться до доводів військової частини НОМЕР_1 , наведених у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що оскільки позивач після призову на військову службу під час мобілізації набув статусу військовослужбовця, тому скасування наказів про призов ОСОБА_1 на військову службу та його зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 не має наслідком звільнення позивача з військової служби.
Суд зазначає, що незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваних у цій справі наказів, такі накази вичерпали свою дію, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб'єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.
Право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16 березня 2023 року у справі № 9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23.
Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб'єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов'язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.
Отже, у разі видання суб'єктом владних повноважень акту індивідуальної дії, (в даному випадку начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією та командиром військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу військової частини), позивач, враховуючи очевидну протиправність видання таких наказів (наявність у нього відстрочки від проходження військової служби), має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправними та скасування наказів в частині, яка безпосередньо стосується позивача, що ним (позивачем) фактично і було зроблено у даній справі, а тому доводи військової частини НОМЕР_1 в цій частині є безпідставними.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що такий спосіб судового захисту як визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів, є ефективним та належним, не призводить до порушення публічних правовідносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а тому наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 вересня 2025 року № 2910 в частині призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаного ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20 вересня 2025 року № 271 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини також підлягає скасуванню, як прийнятий на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову позивача для проходження військової служби.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає таке.
У рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації від 20 вересня 2025 року № 2910.
Незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.
При цьому, позивач правомірно вказав, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб'єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, не дозволяють мобілізовувати працівника, який має відстрочку від проходження військової служби та направляти його до військової частини.
Щодо доводів відповідача, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу, то суд не приймає їх до уваги, оскільки кожна справа має свої особливості, свої індивідуальні обставини, які встановлюються на підставі наявних у ній доказів.
Водночас, суд звертає увагу, що хоча Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком прийнятого наказу про призов на військову службу під час мобілізації, а отже, з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення слід зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ухвалити рішення про виключення його зі списків особового складу цієї ж військової частини.
Подібні правові висновки містяться у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року по справі № 120/10419/24.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача та позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, що підтверджується квитанцією від 29 вересня 2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів слід пропорційно стягнути витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі по 1211,20 гривень з кожного відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 вересня 2025 року № 2910 в частині призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20 вересня 2025 року № 271 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 )
Відповідачі:
ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_5 );
військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_6 )
Рішення суду в повному обсязі складено 12.12.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович