м. Вінниця
15 грудня 2025 р. Справа № 120/4125/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області - відповідач 2), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 20.01.2025 № 0249500010402 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити і виплачувати пенсію згідно з п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 14.01.2025 шляхом зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.09.2016 по 14.01.2025 на посаді молодшої медичної сестри (прибиральниці палатної) відділення гнійно-септичної хірургії Комунального закладу "Міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги".
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 14.01.2025 вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Разом з тим, відповідач 1 рішенням від 20.01.2025 № 0249500010402 відмовив їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю у заявника необхідного пільгового стажу на роботах за Списком № 2.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Ухвалою від 03.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву.
17.04.2025 від ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшов відзив на позов, в якому відповідач 2 заперечив щодо задоволення позовних вимог, при цьому фактично повторивши визначені у оскаржуваному рішенні підстави та мотиви, за яких заявнику було відмовлено у зарахуванні періодів роботи, що зараховуються до пільгового стажу за Списком № 2. Вказав, що оскільки останні документально не підтверджені, то відповідач не має законних підстав для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу позивача. Пільговий стаж у ОСОБА_1 відсутній, а тому право на призначення пенсії на пільгових умовах також відсутнє.
30.04.2025 відповідачем 1 подано відзив на позову заяву, в якому представник ГУ ПФУ у Волинській області заперечила щодо задоволення вимог позивача та вказала про наступне.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, доданих до неї документів та наявних у Пенсійному фонді відомостей, встановлено, що страховий стаж позивача склав 28 років 4 місяці 4 дні. Щодо пільгового стажу, то його обчислення регулюється Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383. Також відповідно до даного Порядку під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи, затверджені постановами Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 (за період роботи до 01 січня 1992 року); Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, від 16 січня 2003 року № 36 і від 24 червня 2016 року № 461.
Відповідно до наданих позивачем документів до пільгового стажу не зараховано періоди згідно з довідкою про пільговий характер роботи № 8 від 14.01.2025, оскільки дана довідка не відповідає Додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993. У даній довідці відсутній підпис головного бухгалтера. Також відсутня інформація про перебування у відпустках без збереження заробітної плати.
Отже, на переконання відповідача 1, пільговий стаж позивача залишився не підтвердженим. Таким чином, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю підтвердженого пільгового стажу.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
14.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ у Волинській області та прийнято рішення від 20.01.2025 № 0249500010402, яким відмовлено заявнику у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідної кількості пільгового стажу.
Вказали, що страховий стаж особи становить 28 років 04 місяці 04 дні, а пільговий стаж роботи за списком № 2 не підтверджений в установленому порядку.
Відповідачем 1 до пільгового стажу не зараховано період згідно довідки про пільговий характер роботи № 8 від 14.01.2025, оскільки дана довідка не відповідає Додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, а саме - відсутній підпис головного бухгалтера. Крім того, відсутня інформація про перебування у відпустках без збереження заробітної плати.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до абзацу 1, 2 пункту 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" № 1058-VI пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
В силу положень частини першої статті 114 Закону № 1058-VI, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-VI на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Надаючи оцінку оскаржуваному у цій справі рішенню та визначаючись щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.09.2016 по 14.01.2025, суд вказує про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищевказаної норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, зокрема й уточнюючих довідок.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що в уточнюючій у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З метою забезпечення соціального захисту працівників зайнятих на роботах за Списками № 1 та № 2 наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
За нормами п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2).
При цьому, пунктом 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати, з поміж інших документів, трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
Приписами пункту 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.
На підтвердження факту трудової зайнятості позивача, суд вказує, що такий підтверджується належними записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.09.1983, відповідно: запис № 12 відображає період роботи позивача з 01.09.2016 і до тепер на посаді молодшої медичної сестри (прибиральниці палатної) відділення гнійно-септичної хірургії Комунального закладу "Міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" (реорганізовано КНП "Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги") та містить записи № 14, 15, 16, що підтверджують пільговий характер роботи ОСОБА_1 , а саме:
13.07.2017 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, розділ ХХІV, на підставі наказу № 36 від 17.03.2017;
17.03.2022 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, розділ ХХІV, на підставі наказу № 61а від 17.03.2022;
01.05.2023 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, розділ ХХІV, на підставі наказу № 88 від 01.05.2023.
Варто констатувати, що записи повністю, чітко та без підтирань відображенні у трудовій книжці позивача, а жодних зауважень до відповідних записів в оскаржуваному рішення не має.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
При цьому, варто врахувати, що відповідно до розділу 24 Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджених постановою кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 та постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162 до Списку № 2 віднесені робітники, які безпосередньо обслуговують хворих у туберкульозних та інфекційних установах, відділеннях, кабінетах: середній медичний персонал, молодший медичний персонал.
Відповідно до розділу 24 Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 № 461 до Списку № 2 віднесені працівники, які безпосередньо обслуговують хворих у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині.
Також відповідно до пункту "е" Розділу XXIV "Охорона здоров'я та соціальна допомога" Списку № 2 (додаток до Постанови КМУ № 36), передбачає право на пенсію на пільгових умовах, у тому числі, для молодших медичних сестер в опікових і гнійних відділеннях.
Пунктом 3 "Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 зазначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Так, згідно із абзацом 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що у довідці від 14.01.2025 № 8, виданої директором КНП "Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги", яка міститься в матеріалах електронної пенсійної справи позивача та була додана заявником до заяви про призначення пільгової пенсії, у відповідності до вимог пунктом 20 Порядку № 637 зазначено:
- період роботи, що зараховуються до спеціального стажу (з 01.09.2016 по теперішній час);
- професія (молодша медична сестра (прибиральниця палатна));
- характер виконуваної роботи (повний робочий день молодшої медичної сестри зайнятої у відділенні гнійно-септичної хірургії);
- розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається оскаржуваний період роботи (список 2 розділ 24 код КП 5132);
- первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (картка П-2, трудова книжка).
Крім того, у відповідності до пункту 23 Порядку № 637, довідка підписана керівником підприємства та містить печатку.
Отже, довідка КНП "Вінницької міської клінічної лікарня швидкої медичної допомоги" від 14.01.2025 № 8 містить усі відомості, передбачені пунктом 20 Порядку № 637, тобто за своїм змістом відповідає Додатку № 5 до Порядку № 637.
При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що надана уточнююча довідка містить неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні визначеного періоду роботи позивача до її пільгового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд вкотре наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації (зокрема, довідок) з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист. Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Тому помилковими є позиція відповідача про те, що до пільгового стажу не зараховано оскаржуваний позивачем період роботи.
Відтак, враховуючи, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, і трудова книжка позивача оформлена належним чином, позивачем надано документи про особливий характер роботи чи умов праці необхідних для призначення пільгової пенсії суд зазначає, що відповідач 1 протиправно не врахував вказаний період роботи позивача до її пільгового стажу за Списком № 2.
Також суд акцентує увагу відповідача на тому, що у разі відсутності в трудовій книжці відповідних записів, Пенсійний фонд, керуючись частиною 3 статті 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
В той же час, відповідач 1 не надав жодних доказів, що ним були здійсненні дії спрямовані на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити вказаний вище стаж, зокрема, матеріали справи не містять доказів, що відповідачами було надіслано запити на підприємство де працював позивач для підтвердження спірного стажу останнього.
Крім того, пенсійному органу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо чи вони викликають сумнів, то орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Також суд наголошує, що згідно із частиною першою статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості та достовірності таких документів, записів трудових книжок, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 20.01.2025 № 0249500010402, прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення і не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відповідно це рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню судом.
Визначаючись щодо вимог зобов'язального характеру в тому числі і в частині суб'єкта владних повноважень, який має вирішувати питання про призначення позивачу пенсії, суд враховує наступне.
Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18.06.2007 № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
ЄСПЛ у п.п.52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В контексті встановлених обставин справи суд зауважує на відсутності між сторонами спору щодо достатності у позивача необхідної кількості загального стажу, такий становить понад 28 років.
Вік заявника при зверненні до ГУ ПФУ у Вінницькій області складав 56 років.
Проте суд вкотре наголошує, що відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності стажу роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років.
Враховуючи, що встановлений стаж роботи позивача зі шкідливими і важкими умовами праці становить 8 років 4 місяці 14 днів, вона має право на зменшення пенсійного віку на 4 роки, оскільки відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійний вік зменшується на 1 рік за кожні повні 2 роки пільгової роботи. Відтак, заявник має право на призначення пенсії на пільгових умовах з 56 років. ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , і на момент звернення до відповідача із заявою від 14.01.2025 вона досягла віку 56 років. Таким чином, право на пенсію на пільгових умовах із зменшеним пенсійним віком у позивача підтверджується.
Враховуючи наведене, зокрема зменшений пенсійний вік позивача, її страховий стаж, який становить понад 28 років, в тому числі спеціальний (пільговий) стаж з урахуванням обставин встановлених в межах розгляду цієї справи складає понад 8 років, 4 місяці, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
При цьому, при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про вирішення питання призначення пенсії позивачу, потрібно враховувати, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Так, відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 питання про призначення пенсії за наслідками в тому числі і судового розгляду справи має вирішувати, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, який розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у такому призначенні.
Таким чином питання про зарахування до пільгового стажу періодів, про які просить заявник та питання призначення відповідного виду пенсії позивачу за наслідками розгляду цієї справи, має вирішувати саме ГУ ПФУ у Волинській області (як суб'єкт владних повноважень, що здійснював розгляд заяви позивача), а не ГУ ПФУ у Вінницькій області як про те просить ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, з метою ефективного поновлення прав позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період з 01.09.2016 по 14.01.2025, та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. "б" ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" та положень ст. 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 14.01.2025.
Разом з тим, вимоги позивача про зобов'язання виплачувати в подальшому їй пенсію, на думку суду, є передчасними та такими, що спрямовані на майбутнє, адже призначення позивачу пенсії матиме місце лише після набрання цим рішенням законної сили.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити частково, водночас обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 20.01.2025 № 0249500010402.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період з 01.09.2016 по 14.01.2025, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у порядку, передбаченому статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з дати звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 14.01.2025.
В задоволенні решти вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 13358826);
Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.12.2025.
Суддя Томчук Андрій Валерійович