Унікальний номер справи 363/5877/24
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/12090/2025
Головуючий у суді першої інстанції Т. В. Шубочкіна
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
12 листопада 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач Фізична особа - підприємець
ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , подану представником Шияном Євгеном Сергійовичем , на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Шубочкіної Т. В., в примішенні Вишгородського районного суду Київської області,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та повернення грошових коштів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 23 липня 2024 року між сторонами було підписано Договір поставки № 1541 та Договір підряду № 1541. Цього ж дня, відповідно до п. 4.1. Договору поставки позивачем було сплачено завдаток у розмірі 30% від вартості специфікації, а саме 4200 доларів США. 31 липня 2024 року після привезення частини обладнання він оплатив всю суму по договору, що склало суму 14 450 доларів США. У встановлений договором строк, відповідач умов договору не виконав, коштів не повернув.
Також зазначив, що договори спочатку були укладені на поставку обладнання та встановлення гібридної сонячної електростанції на 10 квт на даху його будинку, у зв'язку з чим працівник ФОП ОСОБА_2 приїзжав та визначав обсяг робіт. Згодом позивача повідомили про те, що 10 квт для будинку буде замало і позивач дозамовив обладнання на 15 квт. Строки передбачені договором поставки та підряду сплинули, обладнання так і не було встановлено. Згодом стало відомо, що потрібно засвердлювати черепицю для того, щоб закріпити основу електростанції, на що позивач не погодився і просив встановити електростанцію на дах без засвердлення черепиці. З кінця серпня позивач телефонував декілька разів з приводу встановлення електростанції, але остання так і не була встановлена. В жовтні він звернувся до іншої організації і та встановила електростанцію на дах його будинку, але використала своє обладнання. Запаковане обладнання відповідача до цього моменту знаходиться у позивача і відповідач його не забирає.
Також позивач вказав, що звертався до відповідача з письмовими претензіями щодо невиконання умов Договору у повному обсязі та розірвання Договору через причину порушення строків, термінів виконання робіт, надання послуг. Проте такі вимоги позивача залишені без уваги відповідача.
У зв'язку з цією ситуацією позивач зазнав моральних, душевних та фізичних страждань.
На підставі викладеного позивач просив суд розірвати Договір поставки № 1541 від 23.07.2024 та Договір підряду № 1541 від 23.07.2024, укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені ним кошти по Договору поставки № 1541 від 23.07.2024 та Договору підряду № 1541 від 23.07.2024 у розмірі 19 450 доларів США,стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти витрачені ним на отримання обладнання через «Нову пошту» та послуги вантажників та автоперевезення у розмірі 3000 грн стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуг) у сумі 162 618, 75 грн, стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 60 000 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договорів та повернення грошових коштів задоволено частково. Розірвано Договір поставки № 1541 від 23.07.2024 та Договір підряду № 1541 від 23.07.2024, укладені між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені ним кошти по Договору поставки № 1541 від 23.07.2024 та Договору підряду № 1541 від 23.07.2024 у розмірі 19 450 доларів США. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуг) у сумі 162 618, 75 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 6 521, 91 грн.
Не погодившись з рішенням суду ФОП ОСОБА_2 через свого представника Шияна Є. С. подав апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом не враховано ту обставину, що за Договором підряду та додатковою угодою №1 до Договору підряду позивачу було поставлене усе обладнання, яке він прийняв на виконання вимог п. 6.6 Договору поставки, та будь - яких претензій від покупця щодо кількості та якості обладнання постачальник не отримував. Проте замовник категорично відмовився від монтажу металоконструкцій способом свердлення керамічної черепиці та повідомив, що дані роботи на його будинку він забороняє. 17.10.2024 постачальником було направлено на адресу позивача спеціальне кріплення, але при виконанні данного монтажу потрібно було демонтувати черепицю, монтаж кріплення до балок та вже після монтажу кріплення для металоконструкцій змонтувати зняту черепицю. Усі вищевказані роботи є додатковими роботами, які не передбачені договором підряду, між сторонами повинна була бути укладена додаткова угода, але відповіді на вказане звернення та підписаний замовником другий екземпляр додаткової угоди підрядник не отримав.
Відповідач вважає відсутніми підстави для розірвання Договору підряду, оскільки він не відмовляється від виконання зобов'язань по Договору підряду, але за умови узгодження та підписання додаткової угоди про зміну предмету вартості робіт. При цьому Договір поставки виконаний відповідачем у повному обсязі і підстави для його розірвання відсутні. Усі розрахунки пені, які надані позивачем є помилковими та не підлягають стягненню.
Зокрема зазначив, що ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки відноситься до правовідносин, які виникають із договорів про виконання робіт (надання послуг).
Відповідач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс та очікує понести у суді апеляційної інстанції у розмірі 21 782,86 грн.
Представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат Шиян Є. С., який брав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, підтримав подану апеляційну скаргу, просить задовольнити на підставі викладених у ній доводів.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду просить залишити без змін як законне та обгрунтоване.
Заслухавши пояснення представника відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах його апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина першастатті 4 ЦПК України).
За статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Судом встановлено, що 23.07.2024 між сторонами Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір поставки №1541 на поставку обладнання для встановлення сонячної електростанції (генеруючих установок, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання) (далі за текстом - «Договір поставки»), перелік якого наведено у Додатку №1 Специфікація до Договору поставки на загальну суму 14 450 доларів США. В даній специфікації визначено обладнання та пуста схема розташування панелей.
Відповідно до п. 3.1. Договору поставки, поставка Товару здійснюється за попередньою Заявкою Покупця, яка надається Постачальнику будь-яким зручним Покупцю засобом (телефоном, факсом, е-mailабо паперовим листом). Поставка Товару може здійснюватися товарними партіями.
Згідно п. 3.3. Договору поставки, строк поставки Товару - не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання від Покупця завдатку, відповідно до п. 4.1. цього Договору та при умові подання Покупцем Заявки на поставку Товару, відповідно до п. 3.1. цього Договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору поставки, в день підписання цього Договору Покупець зобов'язаний внести завдаток у розмірі 30% від вартості Товару, зазначеної в Додатку №1.
23.07.2024 ОСОБА_1 сплатив завдаток у розмірі 30% від вартості специфікації, а саме 4200 доларів США, що підтверджується розпискою уповноваженої відповідачем особи.
Також сторонами було укладено Договір підряду № 1541 від 23.07.2024 на виконання робіт, пов'язаних з монтажем генеруючих установок, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання фактичною потужністю 10 кВт (виходячи з максимальної потужності сонячних панелей Замовника) та номінальною потужністю 10 кВт (потужності інвертора Замовника).
Згідно п. 4.2. Договору підряду термін виконання монтажу металоконструкцій сонячних панелей складає 22 (двадцять два) робочих дні після підписання Акту приймання-передачі.
Відповідно до п. 4.3 Договору підряду, термін виконання кріплення соняних панелей складає 22 (двадцять два) робочих дні після підписання Акту приймання-передачі.
Згідно п. 7.3 Договору поставки, за порушення строків поставки Товару (Партії товару), які обумовлені у Розділі 3 даного Договору, Постачальник сплачує Покупцю виключну неустойку, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період та яка нараховується від суми непоставленого Товару (Партії товару) за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.
Відповідно до акту приймання-передачі обладнання до Договору поставки №1541, 30.07.2024 Постачальник доставив Покупцю частину Товару (товарну партію), яка передбачена Додатком №1 до Договору поставки. Постачальником було доставлено за адресою: АДРЕСА_1 наступний асортимент Товару (партію Товару): фотомодулі LongiSolar 575 Вт в кількості 20 шт.; акумуляторна батарея DeyeSG 5.1 Proв кількості 1 шт.; кабельний з'єднувач в кількості 10 шт.; систему кріплень на даху в кількості 20 шт.
30.07.2024 між сторонами Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було підписано Додаткову угоду №1 до Договору поставки про поставку додаткової кількості обладнання на суму 1 800 доларів США.
31.07.2024 ОСОБА_1 сплатив суму 10 250 доларів США, що підтверджується розпискою уповноваженої відповідачем особи.
13.09.2024 між сторонами між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було підписано Додаткову угоду №1 до Договору поставки про поставку додаткової кількості обладнання на суму 3 200 доларів США.
Згідно акту приймання-передачі обладнання до Договору поставки №1541, 23.09.2024 року Постачальником було доставлено за адресою: АДРЕСА_1 партію Товару: фотомодулі LongiSolar 575 Вт в кількості 7 шт.; кабель в кількості 100 м.; систему кріплень на даху в кількості 7 шт.; аварійна система захисту в кількості 1 шт.
23.09.2024 ОСОБА_1 сплатив суму 3200 доларів США, що підтверджується розпискою, уповноваженої відповідачем особи.
Таким чином загальна сума, яка була оплачена Покупцем Постачальнику складає 19 450 доларів США. Зазначену обставину відповідач визнає та розмір сплачених позивачем грошових коштів не оспорює.
Граничний термін щодо виконання Договірних зобов'язань по Договору підряду 23 серпня 2024 року.
Проте будь-які роботи, визначені Договором підряду від 23.07.2024 №1541, на об'єкті будівництва позивача відповідачем розпочаті не були, що свідчить про порушення строків Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 умов Договору підряду.
Доказів протилежного відповідачем не надано, як і не надано доказів повернення позивачу коштів у вищевказаному розмірі.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними доказами наявність підстав для розірвання Договорів поставки та підряду та відшкодування заподіяних позивачу збитків у розмірі сплаченої суми 19 450 доларів США. Суд, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем та не спростований відповідачем, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 162 618,75 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції оскільки вони повністю узгоджуються із встановленими судом обставинами справи.
В іншій частині суд вважав не доведеними позивачем заявлені ним вимоги про стягнення коштів, витрачених на «Нову пошту» та послуги вантажників та автоперевезення та відшкодування моральної шкоди, а тому відмовив у їх задоволенні.
При цьому відповідач хоча і просить скасувати оскаржуване ним рішення повністю та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі, однак апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди відповідача із ухваленим судом рішенням в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, витрачених на «Нову пошту» та послуги вантажників, автоперевезення та відшкодування моральної шкоди. Таким чином, відповідачем фактично оскаржується рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 . Тому судом апеляційної інстанції перевіряється законність та обгрунтованість ухваленного судом першої інстанції рішення лише в частині задоволення позову.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 186/1743/15-ц (провадження № 61-5639св18) зазначено, що якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. У постанові Великої Палати Верховного суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22) вказано, що перегляд судових рішень (як рішень, постанов та ухвал) у апеляційному та касаційному порядках унормовано спеціальними статтями ЦПК України. Доступ до апеляційного та касаційного переглядів є одним із принципів цивільного процесу і передбачений у пункті 8 частини третьої статті 2 та статті 17 ЦПК України. За результатами апеляційного та касаційного переглядів відповідно суд має право як на певні висновки щодо розгляду справи по суті (статті 374, 409 ЦПК України), так і певні процесуальні висновки, які унеможливлюють подальший апеляційний чи касаційний розгляд (статті 362 та 396 ЦПК України).
Відтак суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Так, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (стаття 627 ЦК України).
Відповідно достатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина першастатті 659 ЦК України).
Договір купівлі - продажу між сторонами не укладався, але було укладено Договір поставки та за поставлений товар позивачем було сплачено грошові кошти. Зрозумілим є, що Договір поставки товару укладався між сторонами для подальшого виконання відповідачем умов Договору підряду по встановленню на даху будинку позивача сонячних батарей.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 ЦК України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини перша, друга статті 712 ЦК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частин першої, другої статті 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, у силу статті 664 ЦК України, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно зі статтею 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості.
Згідно з частиною четвертою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.
Згідно із статтею 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Договір підряду це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, яка направила оферту, акцепту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц).
Відповідно до статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно із частиною другоюстатті 852 ЦК Україниза наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Відповідно до частини п'ятоїстатті 858 ЦК Українипідрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості.
Згідно із статтею 610 ЦК Українипорушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першоїстатті 623 ЦК Україниборжник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
Згідно акту приймання-передачі обладнання до Договору поставки №1541, 30.07.2024 Постачальник доставив Покупцю частину Товару (товарну партію), яка передбачена Додатком №1 до Договору поставки. Постачальником було доставлено за адресою: АДРЕСА_1 наступний асортимент Товару (партію Товару): фотомодулі Longi Solar 575 Вт в кількості 20 шт.; акумуляторна батарея Deye SG 5.1 Pro в кількості 1 шт.; кабельний з'єднувач в кількості 10 шт.; систему кріплень на даху в кількості 20 шт.
Згідно акту приймання-передачі обладнання до Договору поставки №1541, 23.09.2024 Постачальником було доставлено за адресою: АДРЕСА_1 партію Товару: фотомодулі Longi Solar 575 Вт в кількості 7 шт.; кабель в кількості 100 м.; систему кріплень на даху в кількості 7 шт.; аварійна система захисту в кількості 1 шт.
Умови укладеного між сторонами договору підряду № 1541 від 23.07.2024 на виконання робіт, пов'язаних з монтажем генеруючих установок, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання, відповідачем не виконані.
Суд першої інстанції встановив, що на виконання умов укладених між сторонами 23.07.2024 договорів поставки та підряду, та додаткових угод ОСОБА_1 було сплачено відповідачу загальну суму 19 450 доларів США.
Отже, позивач, який є замовником за договором підряду та договором поставки, належним чином виконав свій обов'язок щодо здійснення оплати відповідачу в узгодженому сторонами розмірі, що свідчить про добросовісність дій позивача та належне виконання ним умов договорів.
Натомість будь-які роботи, визначені Договором підряду від 23.07.2024 №1541, на об'єкті будівництва позивача відповідачем розпочаті не були, що свідчить про порушення відповідачем умов договору підряду, що не спростовано стороною відповідача. Доказів протилежного відповідачем не надано і суду апеляційної інстанції, як і не надано доказів повернення позивачу коштів у вищевказаному розмірі.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач під час огляду місця встановлення сонячних батарей не повідомив позивача про спосіб їх установлення та не узгоджував його з позивачем.
Та обставина, що позивач виявив бажання встановити більш потужну установку сонячних батарей, не було причиною неможливості встановлення цього обладання на даху будинку позивача у запропонований відповідачем спосіб (монтажу черепиці).
Таким чином обгрунтованим є винсовок суду першої інстанції у тому, що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору підряду та відшкодування заподіяних йому збитків у розмірі сплаченої суми 19 450 доларів США підлягають задоволенню, оскільки відповідач не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту виконання ним зобов'язань у зазначеному обсязі та в обумовлений у договорі строк.
Відповідач не надав суду доказів того, що на час укладання договору підряду ОСОБА_1 був обізнаним про необхідність сверління керамічної черепиці, що ОСОБА_1 був обізнаним про необхідність зняття черепиці з даху його будинку та встановлення додаткових конструкцій. Про зазначені обставини відповідач зобов'язаний був попередити ОСОБА_1 оскільки саме відповідач мав розуміти яким чином він буде виконувати умови договору підряду і усі обставини, повязані з таким виконанням оговорити у змісті договору підряду, чого відповідачем зроблено не було.
Таким чином, відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договором підряду, а відсутність повідомлення позивача про готовність конструкції та її прийняття свідчить про неналежне виконання підрядником умов договору підрядником. Без виконання умов договору підряду втрачає свою мету і договір поставки, оскільки поставлене відповідачем обладнання не було в подальшому використане в порядку виконання умов договору підряду, а саме з цією метою позивачем укладався договір поставки.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четвертастатті 12 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 89 ЦПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд першої інстанції вірно вважав, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору підряду, не встановив обладнання, про що сторони домовилися, при цьому позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав, сплатив відповідачу обумовлені договором поставки грошові кошти.
Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять. Таких доказів не додано апелянтом до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги у тому, що судом першої інстанції при розгляді справи грубо порушено норми процесуального права, колегія суддів оцінює критично та не бере до уваги.
Обгрунтованим також є висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 162 618,75 грн.
Так, п. 7.3 Договору поставки сторони обумовили, що за порушення строків поставки Товару (Партії товару), які обумовлені у Розділі 3 даного Договору, Постачальник сплачує Покупцю виключну неустойку, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період та яка нараховується від суми непоставленого Товару (Партії товару) за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань. Оскільки договори поставки і підряду повязані між собою і договір підряду тривалий час не виконується відповідачем, суд обгрунтовано стягнув з відповідача пеню виходячи з вартості товара, який тривалий час не було встановлено відповідачем у відповідності до умов договору підряду.
Оскільки судом встановлено порушення відповідачем умов укладених між сторонами договорів, тому у відповідача перед позивачем виник обов'язок щодо сплати неуйстойки (пені) за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань, що сторони передбачили умовами договору.
Суд першої інстанції вірно взяв до уваги наданий позивачем розрахунок пені, оскільки він не спростований відповідачем.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у відповідача був відсутній обов'язок по виконанню договору на встановлення зазначеної вище установки сонячних батарей, оскільки позивач відмовився на її встановлення у запропонований відповідачем спосіб, суду, у передбаченому ст. ст.12, 81 ЦК Українипорядку, суду не надано. Відповідач, будучи обізнаним про спосіб встановлення обладнання, що є предметом договору підряду, не повідомив позивача перед укладенням договору про необхідність того, що для встановлення конструкції необхідним буде демонтувати черепицю на даху або свердлити в ній отвори. Отже не повідомив у належний спосіб про істостні умови договору підряду ОСОБА_1 .
Колегія суддів, з урахуванням зазначеного вважає, що обставини справи встановлені судом на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував про обов'язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення ЄСПЛ у справі «Шульга проти України», пункт 28, № 16652/04, від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ у справі «Мусієнко проти України», пункт 24, № 26976/06, від 20 січня 2011 року).
Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).
Суд з метою запобігання зловживанням справами активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав і обов'язків, що не спростовує принцип змагальності сторін. Обмеження чи позбавлення процесуального права повинно застосовуватися судом відповідно до принципу пропорційності, який судом першої інстанції у цій справі дотримано.
У справі, яка розглядається, судом не допущено порушення норм процесуального права, які б могли слугувати підставою для скасування рішеня суду, ухваленого за результатами її розгляду. Сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення заявником норм закону.
При цьому колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Апеляційна скарга не містить доводів в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а тому законність та обгрунтованість рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2025 року в цій частині апеляційним судом не перервірялася.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині залишає без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , подану представником Шияном Євгеном Сергійовичем , залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 16 грудня 2025 року.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна