Провадження № 33/803/3306/25 Справа № 243/8755/25 Суддя у 1-й інстанції - Дюміна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
11 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, працюючого водієм КП «АТП», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн., -
постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним, в тому, що він 12 вересня 2025 року о 12 годині 17 хвилин в м. Слов'янську по автодорозі Н-20 сполученням Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь 8 км + 100 м керував транспортним засобом Hyundai i30, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, результат 0,40 ‰.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що під час огляду йому не надано жодного документу на підтвердження сертифікації та повірки приладу вимірювальної техніки, яким проводився огляд, що унеможливлює перевірку достовірності результатів.
Наголошує, що судом не встановлено, чи дозволений прилад алкотестер Драгер 6820 до застосування на території України, чи входить до переліку затверджених приладів, коли проводилась перевірка та чи мала вона чинність на момент огляду, чи мав поліцейський, який проводив огляд відповідну підготовку та право на користування приладом. За цих підстав, результати огляду не можуть вважатися належними та допустимими доказами у справі, а їх використання як єдиної підстави для притягнення водія до адміністративної відповідальності є порушення вимог ст. 251 та ст. 252 КУпАП.
Наголошує, що відсутність певних відомостей свідчить, що застосований технічний засіб не був підтверджений, як прилад до використання, зокрема, судом не перевірено наявність та чинність свідоцтва про повірку приладу, журнал обліку повірок, його серійний номер та інші ідентифікаційні дані, справність приладу на момент використання.
Стверджує, що показник 0,4‰ знаходиться на межі допустимого рівня 0,2‰ і має оцінюватися з урахуванням похибки вимірювання, суд вказаних даних не перевірив. Посилаючись на Інструкцію до приладу та абсолютну похибку 0,02мг/дм3, зазначає, що навіть при незначному показнику, що близький до порогового значення, реальний рівень алкоголю міг бути нижчим за гранично допустиму норму визначену Інструкцією.
Звертає увагу, що приймає медичні препарати, які могли створити хибно позитивний результат вимірювання, оскільки прилад фіксує концентрацію спиртових парів у повітрі, а не вміст етанолу в крові.
Зауважує, що під час огляду мали місце фактичні обставини, які могли вплинути на показники приладу або на їх тлумачення, зокрема огляд проводився о 12-00 годині у автомобілі знаходились медикаменти, які містять спирт, при цьому наявність спиртовмісних лікарських засобів або дихальних залишків після застосування інгаляційних ліків може призвести до тимчасового підвищення показників приладу, зокрема дихального тесту. З відеозапису не вбачається, що згода з результатом була усвідомленою, та наданою після всіх роз'яснень щодо технічних особливостей приладу і можливих факторів впливу. Отже, судом не з'ясовано добровільність згоди.
Наголошує, що під час складання протоколу йому не надали можливості скористатись допомогою адвоката, що позбавило його можливості заперечити законність дій працівників поліції.
Стверджує, що його незаконно зупинили, при цьому рапорт поліцейського, який з'явився вже під час судового розгляду, не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки він є учасником події, відсутні будь-які відомості, що підтверджують надходження анонімного повідомлення, зупинка за яким, є перевищенням повноважень поліцейського. Судом не дослідження походження рапорту, не витребувано жодних підтверджуючих документів. Крім того, йому не роз'яснили права та суть правопорушення, не надали можливості скористатись допомогою адвоката, а тому дії поліцейських здійснені з істотними порушеннями вимог Закону, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Вказує, що наведені ознаки сп'яніння є суб'єктивними і не підтверджені жодними медичними чи технічними доказами. При цьому різкий запах з порожнини рота можливий лише при показнику 1,0 ‰.
Зазначає, що мали місце ознаки психологічного тиску на нього під час зупинки, оскільки ситуація була раптовою, підстави не пояснювалися, поліцейські наполегливо вимагали пройти тест, не роз'яснюючи прав та наслідків.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за № 3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за ознакою за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9а ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, доказуванню в даному випадку підлягає факт керування транспортним засобом та факт перебування водія в стані алкогольного сп'яніння.
Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 094049 від 12.09.2025 року;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови, за допомогою “Alcotest 6820», результат огляду на стан сп'яніння позитивний складає 0,40 ‰. ОСОБА_1 з результатами згоден, що підтвердив своїм підписом;
- роздруківкою показів приладу газоаналізатора “Alcotest 6820» № 669 від 09.08.2025 о 12-21 год., відповідно до якої результат тесту ОСОБА_1 становить 0,40 ‰;
- відеозаписом, доданим до протоколу, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai i30, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зупинений поліцейськими. В ході спілкування з водієм виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, про що було повідомлено водієві. ОСОБА_1 повідомив, що він алкоголь не вживав. Водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку, на що ОСОБА_1 погодився. Результат огляду - позитивний, становить 0,40 ‰. На питання поліцейського щодо того, чи згоден він з результатами огляду водій відповів: «Хто його знає». Далі поліцейський вказав, що водій може бути згоден чи не згоден з вказаними результатами, після чого ОСОБА_1 сказав: «Згоден» (08-40 хвилина відеозапису);
- рапортом поліцейського Д. Яворського, за змістом якого екіпажем було отримано анонімне звернення про те, що по трасі Н-20 сполученням Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь в напрямку м. Слов'янська прямує автомобіль Hyundai i30, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який здійсню небезпечні маневри. Екіпажем було зупинено вказаний транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . В ході спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що водій погодився. Результат огляду 0,40 ‰, водія від керування було відсторонено та складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Досліджені матеріали справи є належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов'язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом, що між іншим ним не заперечується та перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння.
Під час перевірки доводів апеляційної скарги про можливість похибки результату, апеляційним судом встановлено, що похибка газоаналізаторів Drager може бути як абсолютною, так і відносною, залежно від конкретного моделі та діапазону вимірювань. В загальному, похибка Alcotest 6820 становить ±0.04 проміле для діапазону від 0 до 0.4 проміле та ±10% для діапазону вище 0.4 проміле.
Відповідно до наказу МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. «Про затвердження Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння» у п.7 Розділу ІІ зазначено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
В даному випадку, за результатом проведеного огляду, встановлено 0,40‰ вмісту алкоголю в крові у водія ОСОБА_1 , тобто навіть враховуючи можливу максимальну похибку (яку можна допустити 0,36‰), встановлений результат, все одно перевищує допустимий рівень алкоголю в крові водія, який становить 0,2 ‰.
Твердження ОСОБА_1 , що судом не перевірено добровільність згоди з проведеним результатом, спростовуються оскаржуваною постановою, відповідно до якої судом досліджений відеозапис поліцейських, та встановлена беззаперечна згода водія із встановленими результатами огляду, які склали 0,4 ‰.
Апеляційний суд зауважує, що під час складання матеріалів справи та під час ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловлювались заперечення щодо встановленого результату або перебування його у стані сп'яніння. Також останнім не зазначалось на наявність препаратів, які містять спирт етиловий та на їх вживання або використання, які не могли значною мірою вплинути на результати огляду, крім того вказані обставини ОСОБА_1 навів лише в апеляційній скарзі, що апеляційний суд розцінює як спосіб захисту.
Тим самим у поліцейських був відсутній обов'язок вимоги пройти огляд у медичному закладі, оскільки, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, лише у разі відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або непогодження з результатами проведеного огляду, поліцейський висуває вимогу пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров'я.
У апеляційного суду не виникає сумніву щодо добровільності погодження ОСОБА_1 із результатами проведеного огляду та розумінням наслідків, оскільки поліцейським роз'яснено, що за результатами проведеного огляду буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, дії водія ОСОБА_1 були виважені, логічні та не викликали сумніву, апеляційний суд не вбачає ознак здійснення тиску на останнього.
Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, суд не має права самостійно збирати докази винуватості особи, цей обов'язок покладено на уповноважені органи, які складають протоколи, а суд виступає незалежним арбітром, розглядаючи вже зібрані докази, представлені сторонами. Разом з цим суд може витребувати докази за клопотанням учасника справи, однак у судовому засіданні ОСОБА_1 не заявлено клопотання про витребування низки доказів, на які він посилається в апеляційній скарзі, тому суд прийняв законне та обґрунтоване рішення на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Під час проведення огляду ОСОБА_1 не висловлювалась вимога у наданні сертифікату відповідності газоаналізатору Драгер та сумнів щодо достовірності встановленого результату.
Під час перевірки доводів сторони захисту про недопустимість результатів огляду за допомогою газоаналізатора Drager, апеляційний суд наголошує, що газоаналізатори Drager Alcotest є засобами вимірювальної техніки медичного призначення та потребують внесення у Державний реєстр засобів вимірювальної техніки, а також регулярної повірки (калібрування). Використання «Газоаналізаторів Drager Alcotest», які були завезені та реалізовані на території України та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії свідоцтва про державну реєстрацію є можливим за умови додержання вимог щодо повірки (калібрування) та інших нормативних документів, що підтверджують правильність результатів вимірювання.
Також, відповідно до відомостей державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, до переліку дозволених для застосування на території України медичних виробів «Газоаналізатори Drager Alcotest» виробництва Drager Safety AG & Co. KGaA (Німеччина), свідоцтво про державну реєстрацію 14455/2014 належить, крім інших газоаналізатор Drager Alcotest 6820.
Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок Повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно якої передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Стаття 27 Закону врегульовує питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки. Калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.
Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.
Таким чином, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується" встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить один рік.
Разом з цим, відповідно до чек-роздруківки з газоаналізатору Драгер останнє калібрування приладу відбулось 01.07.2025 року, тобто в межах необхідної перевірки (а.с. 6). Вказане також підтверджується сертифікатом із тавром відповідності від 01.07.2025 року (а.с. 8).
З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для визнання результатів проведення огляду за допомогою Drager Alcotest 6820 недостовірними.
Апеляційний суд зауважує, що встановлення ознак сп'яніння є суб'єктивним судженням поліцейського та не потребує проведення окремого огляду та надання доказів існування ознак сп'яніння. Поліцейський за своїм внутрішнім переконанням під час спілкуванням із водієм може вбачати ознаки сп'яніння, що є безумовною підставою для вимоги в проходженні відповідного огляду. Виявлення та оголошення ознак сп'яніння, не є твердженням про стан сп'яніння водія, а вказує на необхідність в проходженні огляду, задля спростування або доведення перебування в стані сп'яніння.
Заперечення наявності ознак сп'яніння, не є підставою для визнання огляду таким, що не відповідає встановленому порядку. Норми діючого КУпАП та відповідної Інструкції не встановлюють окремих критеріїв та вимог щодо виявлення ознак сп'яніння, а тому їх спростування можливе лише шляхом проходження огляду водієм. Крім того, під час спілкування із поліцейськими ОСОБА_1 жодних заперечень або зауважень не виловив, дій працівників поліції не оскаржив, а тому таку позицію, апеляційний суд вважає, як спосіб захисту.
Наявність ознак сп'яніння не підлягає окремому оскарженню, оскільки встановлення таких ознак є лише етапом процедури огляду для встановлення наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи.
Не можуть бути задоволеними і посилання в апеляційній скарзі про безпідставність зупинки транспортного засобу з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 5 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", комендантська година - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувався та діяв на час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.12.2021 року, № 1456 правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про основи національного спротиву», «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях», затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.
Отже, перевірка документів у осіб здійснюється після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану.
На підставі викладеного, апеляційний суд зауважує, що інспектор поліції діяв в межах наданих йому повноважень під час дії воєнного стану в країні, крім того, поведінка водія на дорозі звернула увагу працівників поліції, а тому підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , є законними та не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд також враховує те, що в своєму рішенні від 29 червня 2007 року по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
В процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, на підставі сукупності доказів, поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що є обов'язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Твердження захисника, що працівниками поліції не роз'яснені права ОСОБА_1 спростовуються відеозаписом поліцейських, відповідно до якого ОСОБА_1 роз'яснені права, передбачені Конституцією України та КУпАП, на що водій зазначив, що права зрозумілі та на запитання поліцейського відповів, що скористатися ними не має наміру, зазначені обставини зафіксовані на 09-00 хвилині відеозапису.
На підставі викладеного, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Відповідно до положень частини 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано.
Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанова винесена з дотримання вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 , визнаного винниму вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА