Провадження № 11-кп/803/3495/25 Справа № 191/4685/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025046390000137 від 05 вересня 2025 року, за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури - ОСОБА_8 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2025 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий, останній раз:
- 19.06.2025 Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 395 КК України, до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, -
Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2025 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року та остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.
Згідно з обставинами, встановленими судом, ОСОБА_9 23.08.2025 року, приблизно о 05 годині 00 хвилин (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) перебував по вул.Гостинній у м. Синельникове Дніпропетровської області, де у нього виник прямий злочинний умисел, направлений на проникненні до іншого володіння особи, а саме до території домоволодіння та до двох господарських приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , власником якого є ОСОБА_10 .
Далі, того ж дня, приблизно о 05 годині 05 хвилин (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), з метою реалізації свого раптово виниклого прямого злочинного умислу, направленого на порушення недоторканості іншого володіння особи, розуміючи суспільно небезпечний характер свого діяння та бажаючи його настання, діючи умисно, всупереч волі власника приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 , не маючи дозволу на вільний вхід до території останнього, через паркан проник до огородженої території подвір'я всупереч волі власника.
Після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на проникнення до господарських приміщень ОСОБА_10 , перебуваючи у вищезазначений час на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, усупереч волі власника, маючи прямий умисел на порушення конституційного права на недоторканість іншого володіння особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, підійшов до господарський приміщень на території домоволодіння за вищевказаною адресою, без перешкод відкрив двері та проник до приміщення зазначених господарських приміщень, всупереч волі власника.
Своїми діями ОСОБА_9 порушив гарантоване ст.30 Конституції України право громадянки України ОСОБА_10 на недоторканність подвір'я приватного домоволодіння та господарських приміщень за адресою: АДРЕСА_3 .
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок змінити в частині призначення покарання. Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року та остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Прокурор зазначає, що ОСОБА_9 раніше судимий вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, від відбування якого його звільнено на підставі ст. 75 КК України з випробуванням. У цьому провадженні, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, в період іспитового строку. Між тим, всупереч наведеним обставинам, суд приєднав обвинуваченому невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі, замість обмеження, внаслідок чого неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, захисника, який проти задоволення апеляційної скарги не заперечував, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, за встановлених судом обставин, а також кваліфікація його дій, прокурором в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою скасування вироку, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Вирішуючи питання про правильність застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при призначення обвинуваченому остаточного покарання, за доводами апеляційної скарги прокурора, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Колегією суддів встановлено, що наведених вимог закону судом першої інстанції дотримано не було.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_9 раніше судимий вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року за ст. 395 КК України, до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, від відбування якого обвинуваченого звільнено на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 1 рік.
В межах кримінального провадження, яке переглядається судом апеляційної інстанції, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, 23 серпня 2025 року, тобто в період іспитового строку, встановлено попереднім вироком.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд дійшов правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_9 остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України.
Між тим, суд помилково призначив останньому остаточне покарання у виді позбавлення волі, не врахувавши, що попереднім вироком та новим останнього засуджено до обмеження.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
У відповідності з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вбачає підстави змінити оскаржуване судове рішення, визначивши ОСОБА_9 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді обмеження волі, застосувавши таким чином правильно положення ч. 1 ст. 71 КК України.
Отже, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора та приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та зміни вироку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції вимог закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури - ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2025 року щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, змінити в частині призначення покарання.
Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року та остаточно визначити ОСОБА_9 покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4