Провадження № 11-кп/803/3692/25 Справа № 204/6283/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 20 листопада 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України,-
Соборного районного суду м. Дніпра від 20 листопада 2025 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 січня 2026 року, з визначенням застави у розмірі 1 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3330 800,00 гривень.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, особу обвинуваченого, а також стадію розгляду провадження, посилався на те, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не припинив існувати та застосування менш обтяжливого запобіжного заходу не зможе йому запобігти. Водночас, суд дійшов висновку, що застава у 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою змінити ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги захисник посилається на непомірність визначеного судом розміру застави. Адвокат зазначає, що єдиним засобом існування родини обвинуваченого є його пенсія у розмірі 15168 грн. Поряд із цим, останній має ряд серйозних захворювань, дружину, яка також хворіє, а також не повнолітню доньку, яка потребує обстежень, та повнолітню, яка продовжує навчання, а у власності обвинуваченого перебуває лише частина квартири. Окрім наведеного, адвокат вважає обвинувачення необґрунтованим та таким, що ґрунтується на недопустимих доказах.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який апеляційну скаргу підтримав, прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону не повною мірою.
Як встановлено апеляційним судом та що знайшло своє підтвердження у матеріалах контрольного провадження, 20 листопада 2025 року судом, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою останнього.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд першої інстанції дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість подальшого тримання ОСОБА_8 під вартою, та дійшов висновку про існування тих, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальний ризик, передбачений ч. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився і виправдовує тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_8 та доводи захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, особу останнього, стадію розгляду провадження та відповідно наявність передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК ризику, який не припинив існувати, тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Колегія суддів погоджується з тим, що матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, та стороною захисту не наведені.
Твердження захисника про недоведеність встановленого судом ризику не заслуговують на увагу, оскільки сукупність даних про тяжкість злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , покарання, яке загрожує останньому у разі визнання винуватим, обставини провадження та стадію його розгляду беззаперечно вказує на його існування.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_8 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, що за умови воєнного стану лише посилює ризики переховування останнього від суду.
Доводи захисту про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ці обставини не є стримуючим фактором його належної процесуальної поведінки та не перешкодили останньому розпочати злочинну діяльність.
Що стосується доводів захисника про необґрунтованість обвинувачення ОСОБА_8 , то ці обставини перевіряються судом під час ухвалення остаточного рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було вирішено під час судового провадження, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.
Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, продовження існування одного з яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим подальше тримання обвинуваченого під вартою та погоджується з твердженням суду про те, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , тому приходить до висновку, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою останнього відповідає вимогам ст. 199 КПК України.
Водночас, колегія суддів вважає, що з огляду на стадію розгляду провадження, а також тривалість строку ув'язнення ОСОБА_8 , встановлений судом ризик хоча і не зник, проте суттєво зменшився, а тому не може погодитись з висновками суду в частині відсутності підстав для зменшення розміру раніше визначеного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Так, згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини проживання.
Європейський суд з прав людини, у рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, встановлюється у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням даних про особу обвинуваченого та його майнового стану, беручи до уваги обставини кримінального провадження, наявність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, який суттєво зменшився, колегія суддів вважає за можливе зменшити обвинуваченому розмір застави до 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, внесення якої зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, запобігти ризику та не буде завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника обвинуваченого слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції - скасувати та відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України постановити нову, якою продовжити щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 20 листопада 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 січня 2026 року включно, з визначенням застави у розмірі 800 (восьмисот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2422400 (два мільйони чотириста двадцять дві тисячі чотириста) грн., яку обвинувачений або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду (отримувач коштів), код ЄДРПОУ 42270629, МФО 820172, Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UA098201720355219002001086699, та надати документи, що це підтверджує прокурору.
У разі сплати суми застави вважати, що до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді застави, звільнити його з-під варти та покласти обов'язки, передбачені п.п 1-3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: з'являтись за викликом прокурора, суду; не відлучатися за межі Дніпропетровської області без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4