Провадження № 22-ц/803/11438/25 Справа № 210/5358/25 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
16 грудня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/5358/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Дяченко Д.П.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ливарно - механічний завод»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Заборський Олександр Валентинович, та відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно - механічний завод» на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 29 вересня 2025 року, яке ухвалено суддею Сільченком В.Є.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 29 вересня 2025року, -
У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно - механічний завод» (надалі - ТОВ «Ливарно - механічний завод») про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що позивач, у період з 21.03.2018 року по 03.11.2022 року, працював сталеваром електропечі дільниці виплавки електросталі в електропечах, розливання сталі (ДСП 25Т, ДСП 12Т, ДСП6Н2, ДСПЗА) технологія фасоносталеволеварного цеху у ТОВ «Ливарно - механічний завод», здійснюючи трудову діяльність у шкідливих умовах на підприємстві, що підтверджується п. 17 Акту розслідування причин хронічного професійного захворювання (отруєння) від 26.04.2023 року форми П-4, трудовою книжкою позивача.
Відповідно до п.17 Акту форми П-4, хронічні професійні захворювання виникли у позивача за наступних обставин: згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 28.01.2023 №320 підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужив профмаршрут: з 21.03.2018 року по 03.11.2022 рік сталеваром електропечі ФСЛЦ ТОВ «Ливарно- механічний завод» виконував наступні види робіт: виконання робіт з ведення технологічного процесу виплавки сталі та сплавів в електропечах різних типів до 25 тон, а також робіт з включення та вимкнення з пульта електроживлення пічного трансформатора, насосів, насосно-акумуляторної станції, регулювання напруги та сили струму по ходу плавки, керування підйомом та опусканням електродів, нахилом печі під час випуску металу, відповідно до виробничого завдання. Внаслідок недосконалості робочого місця, технологічного процесу та устаткування, підпадав під вплив підвищених параметрів пилу, шуму, мікроклімату, важкості праці, напруженості трудового процесу.
Причина виникнення хронічного професійного захворювання: пил фіброгенної дії з вмістом діоксид кремнію від 2 до 10% в повітрі робочої зони в 2,3 рази перевищує нормативне значення (9,2 мг/м при ГДК 4,0 мг/м) згідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.2020 № 1596.
01.08.2023, у зв'язку із отриманням хронічних професійних захворювань, позивач первинно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 30%, встановлено необхідність медикаментозного лікування, забезпечення виробами медичного призначення, сан-курортне лікування, що підтверджується копією довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 AAA №129678.
27.08.2024 позивач повторно пройшов МСЕК та йому було встановлено (підтверджено) ступінь втрати працездатності у розмірі 30% безстроково та встановлено 3 групу інвалідності, з 01 серпня 2024 року безстроково.
Крім того, у зв'язку з отриманням ушкодження здоров'я з вини відповідача, позивачу постійно доводиться перебувати на стаціонарному лікуванні, що підтверджується зокрема виписними епікризами. Від вищезазначених наслідків позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває підвищену втому, задишку. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, він постійно відчуває фізичні страждання, біль, переживання, стрес та інші негативні наслідки.
Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд: стягнути з ТОВ «Ливарно - механічний завод» на свою користь 240000 гривень 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров'я, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів, а також судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 29 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Ливарно - механічний завод» на користь ОСОБА_1 42 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров'я, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.
Стягнуто з ТОВ «Ливарно - механічний завод» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.
Стягнуто з ТОВ «Ливарно - механічний завод» на користь держави, сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Решту позовних вимог залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Заборський О.В., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості.
Судом першої інстанції не було належним чином встановлено наслідки та обсяг спричинених позивачу моральних страждань з урахуванням ступеня вини відповідача.
При визначенні розміру моральної шкоди судом в достатній мірі не враховано, що у зв'язку з виникненням професійного захворювання позивачу систематично спричиняється фізичний біль, позивач вимушений регулярно проходити медичне лікування, внаслідок отримання ушкодження здоров'я був вимушений неодноразово щорічно проходити огляди експертних, професійне захворювання призводить до істотної зміни звичного способу життя, суттєвого зниження життєвої активності, стало причиною нераціональної втрати життєвого часу та енергії, супроводжується больовими відчуттями та дискомфортом. На сьогоднішній день позивач в значній мірі позбавлений можливості повноцінно працювати, реалізовувати свої наміри в професійній сфері, реалізовувати свої звички та бажання, змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя.
Крім того, судом першої інстанції не враховано сталу судову практику з розгляду подібних правовідносин.
Також, під час апеляційного розгляду просить врахувати, що відповідно до Указу Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України» - «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека - найвища соціальна цінність в Україні. Реалізація цієї норми КонституціїУкраїни - головна ціль державної політики національної безпеки».
Здоров'я людини захищається законодавством України, захист даного блага визначено пріоритетним з огляду на загальний розвиток Держави та забезпечення її безпеки, що також, вказує на високу особисту та суспільну значимість благ, які втрачено позивачем та дає підстави вважати вимоги апеляційної скарги позивача обґрунтованими.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Ливарно - механічний завод» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ'єктивне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що робота в шкідливих умовах праці, з перевищенням нормативів, законодавчо дозволяється та позивач, при прийнятті на роботу, був повідомлений про важкість та шкідливість техногенного процесу, однак, позивач свідомо прийняв запропоновані умови праці і усвідомлював можливість ушкодження свого здоров'я. При цьому, тривалість роботи працівника у шкідливих умовах праці, яка збільшує рівень професійного ризику, залежить саме від працівника і лише він сам несе відповідальність за наслідки свого вибору, адже, може у будь-який час розірвати трудовий договір.
За таких обставин, відповідач вважає, що в його діях відсутня протиправна поведінка, оскільки, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та отриманням позивачем професійних захворювань, а тому підстави для покладення обов'язку з відшкодування моральної шкоди на підприємство відсутні.
Зазначає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, а розмір моральної шкоди визначено без врахування конкретних обставин справи, засад розумності, виваженості й справедливості.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з'явилися, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Заборський О.В. надав заяву про розгляд справи за його відсутності, інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов'язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 21.03.2018 року по 03.11.2022 року працював на ТОВ «Ливарно - механічний завод», що підтверджується копію трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 14-16).
Згідно виписки-епікризу та медичного висновку про наявність хронічного професійного захворювання, ОСОБА_1 має сидеросилікоз першої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень другої стадії, група В. ЛН другого ступеня. Захворювання професійне.
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 26.04.2023 року, причиною виникнення хронічного професійного захворювання позивача являється профмаршрут, а саме: внаслідок недосконалості робочого місця, технологічного процесу та устаткування, позивач підпадав під вплив підвищених параметрів пилу, пил фіброгенної дії з вмістом діоксидкремію від 2 до 10% в повітрі робочої зони,що в 2,3 рази перевищує нормативне значення (9,2 мг/м при ГДК 4,0 мг/м) згідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.2020 № 1596. (а.с.18-19).
Згідно довідки серії 12ААА №130209, ступінь професійної втрати працездатності ОСОБА_1 складає 30% (а.с. 26).
Згідно довідки до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №130209, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності 01 серпня 2024 року безстроково, причиною інвалідності є професійне захворювання (а.с.26).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з нормами Конституції України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов'язком держави (ст.3 Конституції України).
Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 26 квітня 2023 року, причиною виникнення хронічного професійного захворювання позивача являється профмаршрут, а саме: внаслідок недосконалості робочого місця, технологічного процесу та устаткування, позивач підпадав під вплив підвищених параметрів пилу, пил фіброгенної дії з вмістом діоксидкремію від 2 до 10% в повітрі робочої зони,що в 2,3 рази перевищує нормативне значення (9,2 мг/м при ГДК 4,0 мг/м) згідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.2020 № 1596. (а.с.18-19).
Отже, роботодавець ТОВ «Ливарно - механічний завод», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ТОВ «Ливарно - механічний завод» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 26 квітня 2023 року встановлено порушення, в тому числі, відповідачем ТОВ «Ливарно - механічний завод» законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.
Крім того, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Таким чином, судом вірно встановлено порушення ТОВ «Ливарно - механічний завод» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 42 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності, із встановленням інвалідності третьої групи та стажу роботи на підприємстві відповідача.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих позивачем професійних захворювань, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 30% та визнання людиною з інвалідністю третьої групи, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров'ї, що підтверджується виписним епікризом, що міститься в матеріалах справи, в якому зафіксований нестійкий дистабілізаційний стан його здоров'я, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування булла домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн.
Врахувавши вищевикладене, суд першої інстанції, прийнявши до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці у період з 21.03.2018 року по 03.11.2022 року на ТОВ "Ливарно - механічний завод", яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 30%, з визнанням позивача особою з інвалідністю третьої групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вірно визначив розмір моральної шкоди у сумі 42 000,00 грн, що є справедливим у даній ситуації.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, як позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Заборський О.В., так і відповідача ТОВ "Ливарно - механічний завод", про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційних скаргах не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтами у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Заборський Олександр Валентинович, та відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно - механічний завод» - залишити без задоволення.
Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 29 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 16 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: