ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20358/23
провадження № 2-др/753/158/25
17 грудня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.
за участю:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гаращака Василя Васильовича про ухвалення додаткового рішення
у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування, -
В провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.
26.06.2025 року за результатом розгляду справи по суті, ухвалено рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування, відмовлено.
У мотивувальній частині рішення було зазначено, що при вирішенні справи суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, яке буде вирішено в окремому судовому засіданні з ухвалення додаткового рішення відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України.
Окрім того, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Гаращак В.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу та просить стягнути з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Представник позивача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» Заїка В.П. звернувся до суду із запереченнями на заяву про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування заперечень зазначає, що заявлена сума витрат є неспівмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат. З огляду на викладене, вважає, що є підстави для зменшення суми витрат до стягнення. Просить суд заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення суду залишити без задоволення.
Ухвалою суду від 05.12.2025 року заяву про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду.
Сторони та інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду, представник позивача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» Заїка В.П. звернувся до суду з клопотанням про розгляд заяви без його участі.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, відповідно до вимог ч. 4 ст. 270 ЦПК України.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, заяви та клопотання сторін, суд вважає необхідним ухвалити додаткове рішення у справі, виходячи з наступного.
Щодо розподілу судового збору.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
У відповідності до матеріалів справи, позивачемПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплачено судовий збір за подання до суду позову майнового характеру у розмірі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 55751049 від 02.11.2023 року (а.с. 4 т. 1).
З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог було відмовлено, судовий збір покладається на позивача.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства .
Згідно із ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц та від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.
Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.
Таким чином, суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У постанові від 28.12.2020 по справі №640/18402/19 Верховний Суд зазначив, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
У позовній заяві, на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачем зазначено, що він очікує понести витрати у зв'язку із розглядом справи, що складаються з судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
У відзиві на позов, на виконання вимог п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, відповідачем зазначено, що він очікує понести у зв'язку із розглядом справи, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., яка є фіксованою та не залежить від кількості витрачених годин роботи адвоката та обсягу наданої роботи.
На підтвердження витрат, які поніс відповідач, до суду надано: договір про надання правничої допомоги у розмірі від 03.07.2024 року, укладений адвокатом Гаращаком Василем Васильовичем і ОСОБА_1 (а.с. 33-39 т. 2), акт виконаних робіт (наданих послуг) до договору №б/н про надання правничої допомоги від 03.07.2024 року на суму 10 000,00 грн. (а.с. 40-41 т. 2), товарний чек № б/н від 01.07.2025 року на суму 10 000,00 грн (а.с. 42 т. 2).
У відповідності до п. 4.1 Договору про надання правничої допомоги, сторони погодили, що розмір гонорару за послуги/роботи адвоката складає 10 000,00 грн. За результатом надання правничої допомоги може бути складений акт (п. 4.6 Договору).
З огляду на викладене, суд вважає доведеними витрати відповідача на професійну правничу допомогу належними та допустимими доказами у розмірі 10 000,00 грн.
Приймаючи додаткове рішення в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивачу, суд враховує предмет та складність спору, ціну позову, кількість сторін спору, кількість проведених судових засідань, в яких приймав участь представник відповідача, кількість процесуальних документів, наданих до суду, заяв по суті спору, поведінку сторони під час розгляду справи, заперечення сторони позивача а також те, що стягнення додаткових витрат не повинно становити надмірний тягар для іншої сторони.
Враховуючи вказані критерії, та з огляду на правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. є завищеними та не є співмірними зі складністю справи.
В даному випадку заперечення позивача щодо не співмірності витрат є обґрунтованими, а тому суд дійшов висновку про стягнення з позивача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь відповідача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., що на думку суду, буде необхідним і достатнім в даному конкретному випадку та не становитиме надмірний тягар для сторони позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гаращака Василя Васильовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення суду набирає законної сили через тридцять днів з моменту його підписання.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його підписання.
Учасник справи, якому копію додаткового рішення суду не було вручено в день його підписання, має право на поновлення строку для апеляційного оскарження, якщо скаргу подано протягом тридцяти днів з моменту отримання його копії.
У разі апеляційного оскарження, додаткове рішення суду набирає законної сили з моменту прийняття апеляційним судом судового рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, закриття апеляційного провадження, залишення апеляційної скарги без розгляду або без задоволення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», код ЄДРПОУ 33908322, адреса місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», код ЄДРПОУ 20602681, адреса місцезнаходження: 04080, Україна, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40.
Суддя: Л.М. Осіпенко