Справа № 713/2742/25
Провадження №2/713/927/25
іменем України
05.12.2025 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря судового засідання Троценко Л.Г., з участю представника відповідача Бацей Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», де третіми особами є приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Вижницький відділ державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню до відповідача АТ КБ «ПриватБанк», де третіми особами є приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Вижницький ВДВС у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі за №2163, про звернення стягнення на нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Свої позовні вимоги обґрунтував наступним.
У заяві вказував, що 13 грудня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №2163, за яким пропонується звернути стягнення на нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищезазначеного нерухомого майна, нотаріусом запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ "Приватбанк" у розмірі: заборгованість за кредитом - 35169,06 доларів США, заборгованість за відсотками - 35267,69 доларів США, комісія - 4682,40 доларів США, пеня - 88382,79 доларів США. Строк, за який проводиться стягнення - одинадцять років п'ять місяців вісімнадцять днів, а саме: з 23.04.2007 року по 11.10.2018 року. 24.09.2021 р. заступником начальника Вижницького відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Північно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Фуштей М.М. було відкрито виконавче провадження №66921306 на підставі виконавчого напису від 13.12.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №2163.
06 жовтня 2021 року його представник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, отримав його фотокопії, в тому числі і фотокопію оскаржуваного виконавчого напису, та ознайомився з його змістом.
Вважає виконавчий напис таким, що підлягає скасуванню, оскільки станом на 13.12.2018 року - дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу договору чи його дублікату, що має силу оригіналу. Вчинення виконавчого напису на підставі копій договорів чинним законодавством не передбачалось.
При зверненні до приватного нотаріуса Бондар І. М для вчинення оскаржуваного напису відповідач не надав оригінали чи дублікати кредитного договору, договору іпотеки. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надіслання іпотекодержателем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, як що він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка пошгового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). Відповідач не надсилав повідомлення - письмову вимогу про усунення порушень. Зазначив, що не отримував повідомлення. АТ КБ «ПриватБанк» не надав приватному нотаріусу Бондар І. М повний пакет документів, а саме, оригінали чи дублікати кредитного договору, договору іпотеки, доказів надіслання позивачу та отримання останнім повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень, що мало наслідком порушення при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису п.2 ч 1 ст.49 Закону України «Про нотаріат» та п.1 Глави 13 Порядку №296/5, згідно якого на нотаріуса покладається обов'язок відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 27.10.2009 року у справі №2-394/2009 позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CVV WGA00000023 від 23.04.2007 року в розмірі 25030 дол.США/192738,32 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ЗАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Приватбанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстрації обліку у Відділі громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м.Вижниця. Виконавче провадження №41621812 по виконанню цього рішення перебувало у провадженні Вижницького РВ ДВС ПЗ МУ МЮ (м.Івано-Франківськ).
Рішенням Вижницького районний суду Чернівецької області від 07 грудня 2015 р. у справі №713/1710/15-ц позов ПАТ КБ « Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №CVVWGAA00000023 від 23.04.2007 року в сумі 61047,83 доларів США, що станом на 04.08.2015 року становить 1465849,60 грн. та судовий збір в сумі 3654,00 грн
ПАТ КБ «ПриватБанк» використало право вимоги дострокового повернення кредиту, а також сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України та пені, звернувшись у 2009 році та у 2015 році до суду із позовами про звернення стягнення на вищезазначений предмет іпотеки, про примусове стягнення цих коштів у судовому порядку із ОСОБА_1 . Такими діями, здійсненими ПАТ КБ «ПриватБанк» на власний розсуд, змінило умови кредитного договору щодо строку дії договору, періодичності платежів в порядку сплати процентів, а також неустойки. З урахуванням вищезазначених обставин не можна погодитися із доводами відповідача про безспірність заборгованості на момент вчинення вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса.
Вважає, що приватний нотаріус Бондар І.М вчинила виконавчий напис від 13.12 2018 року зареєстрований в реєстрі за №163, після спливу строку, протягом якого може бути вчинено виконавчий напис.
Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» позовні вимоги не визнала, надала відзив в якому зазначила.
23.04.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CVVWGA00000023 згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 15698,34 дол.США з кінцевим терміном повернення до 22.04.2022 року з урахуванням умов укладених Додаткових угод від 01.06.2012 року та від 04.12.2012 року зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором. В додатковій угоді від 04.12.2012 року, розмір залишку по кредиту складає - 37018,79 дол. США. Згідно п.7 додаткових угод термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, пені - встановлюється сторонами тривалістю 50 років. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №CVVWGA00000023 між ПАТ КБ “ПриватБанк» і ОСОБА_1 23.04.2007 року було укладено договір іпотеки згідно до якого, Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 Грошові зобов'язання за кредитним договором №CVVWGA00000023 ОСОБА_1 належним чином не виконував, порушив строки виконання зобов'язань по сплаті кредиту, відсотків за користування кредитом, неустойки, а тому, банк як кредитодавець та іпотекодержатель набув право звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог.
Відповідно умов договору іпотеки від 23.04.2007 року у випадку порушення договору про іпотечний кредит, договору іпотеки позичальником, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. Звернення стягнення здійснюється на підставі цього договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду. Банком на ім'я боржника та іпотекодавця ОСОБА_1 за адресою, яка зазначена в кредитному договорі, договорі іпотеки було направлено письмову вимоги про усунення порушень та встановлений строк для її усунення, 30 календарних днів з дати відправлення вимоги. Вимога про усунення порушення боржником та іпотекодавцем виконана не була.
13.12.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського МНО Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис №2163 на нотаріально посвідченому договорі іпотеки, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором №CVVWGA00000023 на підставі договору іпотеки від 23.04.2007 року за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ “ПриватБанк» в розмірі 4578247,96 грн. Як вбачається зі змісту позовної заяви, жодних контррозрахунків, або доказів невідповідності (боргу в меншому розмірі) чи відсутності боргу перед Банком, виконання зобов'язань за кредитним договором станом на день вчинення виконавчого напису, не надано.
Наявність заочного рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27.10.2009 року у справі 2-394/2009 за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України “Про іпотеку» не обмежує та не позбавляє Банк як Іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за грошовим зобов'язанням в позасудовому порядку шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки це окремі види звернення стягнення враховуючи, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Зі зверненням до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, не відбулося дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки вказане рішення стосується не дострокового стягнення кредиту, а звернення стягнення на заставу, згідно з яким кредитна заборгованість погашається лише в межах вартості предмета застави. Наявність рішення суду про стягнення заборгованості не позбавляє Іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за грошовим зобов'язанням в позасудовому порядку шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зазначила, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Строк повернення кредиту за кредитним договором №CVVWGA00000023 від 23.04.2007 року встановлено до 22.04.2022 року. Договір іпотеки від 23.04.2007 року укладений між Банком та ОСОБА_1 не був припинений виходячи з підстав визначених ст.17 ЗУ “Про іпотеку», який, зокрема за умовами договору - діє до повного виконання Іпотекодавцем та Іпотекодержателем зобов'язань за кредитним договором. Виконавчий напис вчинений 13.12.2018 року, отже, станом на дату вчинення виконавчого напису з дня виникнення вимоги не минуло 3 роки, а тому відповідач правомірно звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, а нотаріус правомірно в межах строків, встановлених ст.88 Закону України “Про нотаріат» та п. 3.1. гл. 16 Розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України “Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 р. №296/5, вчинив виконавчий напис. Згідно додаткових угод сторони погодили, що термін позовної давності встановлюється 50 років. Згідно розрахунку сума боргу на яку звернено стягнення по виконавчому напису врахована за період саме з часу виникнення прострочки 21.01.2013 року, оскільки до цього часу відбувалося погашення заборгованості. Посилання позивача на ту обставину, що строк за який проводиться стягнення становить 11 років не відповідає дійсності. Дата 23.04.2007 року є датою надання кредиту.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу вказала, що адвокатом значно завищено час роботи на складання заяви про забезпечення позову, на що було затрачено аж 8 годин і вартість роботи 8000 грн., зміст складання такої заяви не вимагає від адвоката великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, а отже витрачений час є неспівмірно завищеним, враховуючи також те, що заяву про забезпечення позову було повернуто судом та не розглянуто по суті. Адвокатом значно завищено час роботи на складання клопотань про направлення копії документів та видачу копій, на підготовку позовної заяви.
Позивач заявив про витрати на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 250500 грн. (500 грн. відправка кореспонденції, 250000грн.витрати на правничу допомогу,в т.ч. гонорар адвоката 210 тис.грн.). Позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання є немайновим позовом. Позов спрямований на оскарження певного юридичного документу (виконавчого напису), а не на стягнення грошової суми. Таким чином, твердження позивача про майновий характер позову, рівно, як і вплив ціни позову на витрати на правничу допомогу є надуманими та не обґрунтованими. Позивачем не надано доказів здійснення реальної сплати вказаних ним витрат адвокату. Просить відмовити в задоволенні позову та зменшити розмір суми витрат на правничу допомогу до мінімально можливого.
Заяви (клопотання) учасників справи.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Стринатко Ю.Д. не з'явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. До початку розгляду справи від позивача надійшли додаткові пояснення, які просить розглянути у його відсутність і врахувати під час розгляду справи.
В судовому засіданні представник АТ КБ «ПриватБанк» Бацей Т.М. позовні вимоги не визнала, підтримала відзив та заяву про застосування строку позовної давності, в якій вказала, що позивачу достеменно було відомо про наявність обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги. Тоді ж, позивач мав можливість подати даний позов, якщо вважав, що на це є правові підстави. Однак, таким своїм правом останній не скористався. Позивач не навів суду обґрунтованих доводів та не підтвердив їх відповідними доказами, що йому не могло бути відомо про порушення його прав.
В судове засідання третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. не з'явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність.
В судове засідання представник Вижницького відділу ДВС у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, заслухавши представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 23.04.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CVVWGA00000023 згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 15698,34 дол.США з кінцевим терміном повернення до 22.04.2022 року, що підтверджується копією кредитного договору.
23.04.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №CVVWGA00000023 між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки згідно до якого, Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору.
13.12.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., на підставі ст.34, ч.1 п.19, ст.ст.87, 88, 89 ЗУ «Про нотаріат» та відповідно до п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ 29.06.1999 року за №1172 видано виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки №СVVWGA00000023, посвідченого 23.04.2007 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В. за реєстровим номером 2945, передане в іпотеку Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбаню» шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбаню», МФО 305299, у розмірі: Заборгованість за кредитом - 35159,06 доларів США; Заборгованість за відсотками - 35267,69 доларів США; Комісія - 4682,40 доларів США; Пеня - 88382,79 доларів США, що всього становить 163491 (сто шістдесят три тисячі чотириста дев'яносто один) долар 94 центи, що за курсом НБУ на 11.10.2018 року (один долар США дорівнює 28.0028970 гривень) становить 4578247 (чотири мільйони п'ятсот сімдесят вісім тисяч двісті сорок сім) гривень 96 копійок. Витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису - 3500,00 гривень. Всього з урахуванням витрат пов'язаних з вчиненням виконавчого напису становить 4581747 (чотири мільйони п'ятсот вісімдесят одна тисяча сімсот сорок сім) гривень 96 копійок. Строк, за який провадиться стягнення, - одинадцять років п'ять місяців вісімнадцять днів, а саме з 23.04.2007 року по 11.10.2018 року. Дата набрання виконавчим написом законної сили - 13 грудня 2018 року. Строк пред'явлення виконавчого напису до виконання три роки. Зареєстровано в реєстрі за №2163.
Постановою заступника начальника Вижницького відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Фуштей М.М. від 24.09.2021 року відкрито виконавче провадження №66921306 з виконання виконавчого напису №2163 виданого 13.12.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. звернуто стягнення на нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1
15.11.2022 року державним виконавцем Фуштей М.М. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», Закону України від 27 липня 2022 року №2455-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану».
З інформації про виконавче провадження №66921306 станом на 20.08.2025 року вбачається, що виконавче провадження - завершено, повернуто виконавчий документ стягувачу п.9 ч.1 ст.37 (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника).
Судом також встановлено, що заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2009 року по справі №2-394/2009 позоа ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задоволено про звернення стягнення. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CVVWGA00000023 від 23 квітня 2007 року в розмірі 25030,95 доларів США за курсом 7,70 відповідно до службово8го розпорядження НБУ №417/44 від 04 лютого 2009 року) - 192738,32 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки: домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ЗАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Приватбанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстрації обліку у Відділі громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м.Вижниця, що підтверджується копією рішення
Рішенням Вижницького районний суду Чернівецької області від 07 грудня 2015 року у справі №713/1710/15-ц позов ПАТ КБ « Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №CVVWGAA00000023 від 23.04.2007 року в сумі 61047,83 доларів США, що станом на 04.08.2015 року становить 1465849,60 грн. та судовий збір в сумі 3654,00 грн., що підтверджується копією рішення.
Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду, позивач ОСОБА_1 визначив спосіб для відновлення порушеного права, шляхом визнання виконавчого напису, виданого 13.12.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №2163, що вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про звернення стягнення на нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи свою позицію тим, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не дотримався умов, за якими виконавчий напис може бути виконаний, зокрема відсутній нотаріально посвідчений договір, не підтверджено безспірність заборгованості та видано з порушенням встановленого законом строку.
Для з'ясування зазначених позивачем обставин, ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області суду від 03 вересня 2025 року витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни (49000, м.Дніпро, вул. Центральна, буд. 6/9): належним чином засвідчені копії документів, наданих АТ КБ "Приватбанк" приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірині Михайлівні для вчинення виконавчого напису від 13.12.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №2163.
Листом від 10 вересня 2025 року №320/01-16 приватний нотаріус повідомила, що строк зберігання справи 02-20 «копії виконавчих написів та документи, на підставі яких вони вчинені» складає 3 роки. Згідно акту від 05.01.2022 року №9 схваленого Протоколом засідання ЕК Південно-Східного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м.Дніпро) 22.11.2022 року №11, про вилучення для знищення документів не внесених до Національног7о архівного фонду, копії виконавчих написів та документи, на підставі яких вони вчинені за 2018 рік було знищено.
Мотиви суду та застосовані норми права.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
У статті 89 цього Закону визначено вимоги до змісту виконавчого напису. У ньому повинні зазначатися дата його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано.
Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, в редакції, що діяла станом на 13.12.2018 року, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно нотаріусу подаються а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс викладено правовий висновок, згідно якого вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Аналогічний висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 23.01.2018 в справі № 310/9293/15ц.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник ОСОБА_1 мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусом для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17 зазначено, що кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Крім того, згідно з позицією Верховного Суду, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі №826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з'ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
Що стосується клопотання представника відповідача про застосування позовної давності судом встановлено наступне.
Представник відповідача посилається на те, що 23.04.2007 року було укладено кредитний договір та додаткові угоди, відповідно до яких строк дії договору до 22.04.2022 року, у відносинах сторін наявне заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27.10.2009 року, також перед вчиненням виконавчого напису Банк дотримав вимоги закону щодо направлення вимоги на адресу позивача про необхідність виконання кредитного зобов'язання.
На думку представника відповідача ОСОБА_1 не міг не знати про такий стан речей виконавчого провадження та наявного боргу по неповернутому кредиту. Вважає, що позивачу було відомо про наявність обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги та мав можливість подати даний позов, якщо вважав, що на це є правові підстави.
Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, зробленою до винесення рішення, є підставою для відмови у позові.
За змістом статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно дат статі 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина перша та п'ята статті 261 ЦК України).
При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред'явлених позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду . Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необгрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна даінвсть за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID- 19) строки, визначені статтями 257, 258, 362,559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої корона вірусом SARS - CoV-2» на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 року до 22.05.2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувалася.
З врахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 18.06.2018 року.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі №212/10834/21.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції чинній на день звернення до суду з позовом), у період воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, яким доповнено ЦК України в березні 2022 року.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду з даним позовом.
Позивачу про виконавчий напис стало відомо 06 жовтня 2021 року після ознайомлення його представника з матеріалами виконавчого провадження №66921306. Позивач звернувся до суду з даним позовом 02.09.2025 року.
Враховуючи факт продовження загального строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України, внаслідок введення карантину (п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в три роки продовжено та позивачем не пропущено.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1211,20 грн. в дохід держави.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.
Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що витрати на правничу допомогу у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-6 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд, також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 15.11.2021 у справі №320/5284/19.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 29 вересня 2021 року укладеного між адвокатом Стринатко Ю.Д. та ОСОБА_1 з даних якого вбачається, що сторони уклали договір про надання правничої допомоги та представництва інтересів ОСОБА_1 ; протокол погодження договірної ціни від 29.09.2021 року з даних якої вбачається наступне: Види правової допомоги усні юридичні консультації: написання та подання (надіслання) заяви про надання інформації (документів) та клопотань про направлення, видачу копій документів виконавчого провадження - 2 год., вартість 2000,00 грн.; написання та подання (надіслання) позовної заяви - 16 год. - 16000 грн.; написання та подання (надіслання) клопотання про витребування доказів - 2 год. - 2000,00 грн.; написання подання (надіслання) заяви про забезпечення позову 8 год. - 8000 грн.;. написання та подання (надіслання) відповіді на відзив - 8 год. - 8000,00 грн.; написання та подання (надіслання) заяви про розподіл судових витрат 2 год. - 2000,00 грн.; додаткову угоду №1 від 29.09.2021 року з даних якого вбачається, що сторони за Додатковою угодою домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги від 29.09.2021 р. щодо захисту інтересів клієнта у Вижницькому районному суді Чернівецької області у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню становить 40000,00 грн. У разі якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар у розмірі 210000,00 грн. (гонорар успіху); додаткову угоду №3 від 01.08.2025 року; акт приймання-передачі виконаних робі (наданих послуг) до договору на суму 31000,00 грн.; акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04.12.2025 року з даних якого вбачається, що написання додаткових пояснень у справі - 8 год.; додаткову угоду №5 від 28.10.2025 року з даних якої вбачається, що сторони домовились змінити (привести у відповідність до п.1 додаткової угоди №1 від 29.09.2021 р. до Договору) визначені Сторонами у Додатку №1 від 29.09.2021 р. до Договору види правової допомоги (послуги), яку надає Адвокат Клієнту щодо захисту інтересів останнього у Вижницькому районному суді Чернівецької області у справі N? 713/2742/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 13.12.2018 р., зареєстрованого в реєстрі за №2163, таким, що не підлягає виконанню, та сформувати їх в наступній редакції з зазначенням відповідних вартості та часу необхідного для їх надання: написання та подання (надіслання) заяви про надання інформації (документів) та клопотань про направлення, видачу копій документів виконавчого провадження - 2 год., вартість 2000,00 грн.; написання та подання (надіслання) позовної заяви - 16 год. - 16000 грн.; написання клопотання про витребування доказів - 2 год. - 2000,00 грн.; написання заяви про забезпечення позову 8 год. - 8000 грн.;. написання відповіді на відзив - 8 год. - 8000,00 грн.; написання заяви про розподіл судових витрат 2 год. - 2000,00 грн.; написання заперечення на заяву про застосування строку позовної давності 3 год. - 3000,00 грн.; написання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи 1 год. - 1000,00 грн., написання додаткових пояснень у справі 8 год. - 8000,00 грн.; остаточний розрахунок суми судових витрат з даних якого вбачається, що загальна сума судових витрат становить 268500,00 грн.
Представник відповідача Бацей Т.М. подала заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, зазначила, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо:
- заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо);
- суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо);
- заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).
Системний аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 15.11.2021 у справі №320/5284/19.
Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. (Постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18)
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Таким чином, визначаючи розмір до стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує, детальний перелік послуг згідно з актом виконаних робіт, заяви та клопотання з приводу процесуальних питань щодо розгляду справи, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з обставин по даній справи, характеру її складності та обсягу виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 гривень.
Що стосується гонорару успіху у розмірі 210000,00 грн., суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, попри наявність права позивача та його представника визначати таку форму оплати винагороди як «гонорару успіху» та його реалізацію у додатку до Договору про надання правничої допомоги, при здійсненні розподілу судових витрат у цій справі відповідні зобов'язання не є обов'язковими для суду, а заявлений до стягнення «гонорар успіху» підлягає оцінці на предмет необхідності, розумності та обґрунтованості.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у цій справі є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із наданими послугами щодо представництва інтересів у суді та досягненням обумовленого між сторонами успішного результату.
Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати у вигляді «гонорару успіху» у розмірі 210000,00 грн. не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування, з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер.
З огляду на зазначені мотиви, задоволення вимоги щодо стягнення «гонорару успіху» у повному розмірі не відповідатиме принципам пропорційності та справедливості.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що заявлений до стягнення «гонорар успіху» підлягає зменшенню до 3000,00 грн., а загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню із відповідача, становить 7000,00 грн. (4000,00 + 3000,00).
На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.4, 5, 12, 13, 76, 77, 258-265, 354 ЦПК України, Суд, -
Позов - задовольнити.
Визнати виконавчий напис від 13.12.2018 року, зареєстрований в реєстрі за №2163, що вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, про звернення стягнення на нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 (сім тисяч) гривень, всього в сумі 8211 (вісім тисяч двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .
Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570.
Треті особи:
Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, адреса 49000, м. Дніпро, Центральна, б.6, оф.9.
Вижницький відділ державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, юридична адреса, 59200, м.Вижниця, вул. Січових Стрільців, 4-В, Чернівецька область, код ЄДРПОУ:34831565.
Суддя Іван КИБИЧ