Справа № 953/11964/25
н/п 1-кс/953/7891/25
"16" грудня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025226130000462 від 03.09.2025 за ст.356 КК України у порядку п.5 ч.1 ст.303 КПК України,
встановив:
12 грудня 2025 року до суду надійшла скарга ОСОБА_3 (далі: заявник) у кримінальному провадженні №12025226130000462 від 03.09.2025 за ст.356 КК України у порядку п.5 ч.1 ст.303 КПК України. Заявник просила скасувати рішення дізнавача про відмову у визнанні її потерпілою, зобов'язати дізнавача визнати її потерпілою та вручити пам'ятку про права та обов'язки потерпілого.
В обґрунтування заявлених вимог заявник посилалась на здійснення СД ХРУП №1 ГУНП в Харківській області (далі: СД ХРУП-1) за своєю заявою, згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 , досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025226130000462 від 03.09.2025 за ст.356 КК України, звернення до дізнавача ОСОБА_5 із клопотанням про визнання її потерпілою, на яке листом від 03.12.2025 дізнавач, виходячи з її висновку, відмовив.
16.12.2025 до суду надійшло повідомлення №362378-2025 від 15.12.2025 за підписом дізнавача ОСОБА_5 , в якості підставі заперечень проти задоволення скарги, дізнавач посилався на не встановлення на даний час складу кримінального правопорушення та матеріальної шкоди.
До судового засідання заявник, дізнавач, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, не з'явились. Заявник причину неявки не сповістив. Дізнавач розгляд скарги просив здійснювати за своєї відсутності.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали справи, доходить наступного:
Відповідно п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому слідстві особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим, може бути оскаржене рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Відповідно до ч.1 ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Окрім цього, згідно з ч.2 ст.55 КПК України права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.5 ст.55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Отже, єдиною законною підставою для винесення слідчим постанови про відмову у визнанні потерпілим є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано такої шкоди.
Частина 2 ст.220 КПК України передбачає, що про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Згідно з ч.5 ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Також у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність дізнавача у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Слідчим суддею встановлено, що 02.07.2025 заявник звернулась до ХРУП-1 із заявою в порядку ст. 214 КПК України, повідомивши, що вона є власницею автомобілю «Kia Picanto», р.н. НОМЕР_1 .Однак, її колишній чоловік ОСОБА_6 , після розірвання шлюбу, без її дозволу заволодів вказаним автомобілем та незаконно ним користується і на її неодноразові усні та письмові вимоги, автомобіль не повертає. Приблизне місце зберігання ОСОБА_6 автомобілю, - м. Харків, вул. Нескорених-39, під'їзд 1-й або по вул. Чайківській-49 у м. Харкові.
27.08.2025 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 зобов'язано уповноважених осіб ХРУП-1 зареєструвати в ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_3 від 02.07.2025.
ХРУП-1 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025226130000462 від 03.09.2025 за ст.356 КК України з обставин вчинення невстановленою особою самоправних дій за адресою: м. Харків, вул. Нескорених, буд.39.
02.12.2025 заявник звернулась до дізнавача із клопотанням про визнання її потерпілою.
03.12.2025 листом №340426-2025 дізнавач повідомив заявника про наявність у неї статусу заявника та свідка та про їх права.
Таким чином, з наданих слідчому судді матеріалів вбачається звернення заявника до дізнавача із клопотанням від 01.12.2025, зареєстрованим 02.12.2025 за вх.№ Р-11264 про визнання потерпілою.
Разом з тим у листі вих.№340426-2025 від 03.12.2025 дізнавач не повідомляє обставини, що об'єктивно перешкоджають станом на час розгляду клопотання, вирішенню питання визнання заявника потерплою. На які посилається в запереченнях, наданих слідчому судді. Натомість, у листі дізнавач обмежився формальним роз'ясненням процесуальних статусів та прав заявника і свідка.
Таким чином, лист дізнавача ОСОБА_5 вих.№340426-2025 від 03.12.2025 вирішення по суті клопотання заявника про визнання її потерпілою не місить, а відтак, клопотання заявника фактично дізнавачем не розглянуто.
Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч.1 ст.26 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
За приписами ч.1, ч.2 ст.307 КПК України наслідком розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, рішення про зобов'язання вчинити певну дію.
У постанові від 01.12.2022 у справі №522/7836/21 (провадження №51-2328км22) Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду констатував той факт, що слідчий суддя під час здійснення судового контролю може скасовувати постанови слідчого/прокурора та зобов'язувати вчиняти певні дії передбачені КПК України, однак при цьому не повинен втручатися в процесуальну діяльність слідчого.
Виходячи з цього, слідчий суддя, на етапі проведення досудового розслідування, не виконує функції слідчого у провадженні, а лише забезпечує судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та позбавлений повноважень надати вказівку слідчому щодо прийняття конкретного за змістом процесуального рішення, адже слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності.
Зважаючи на викладене, оскільки клопотання заявника фактично дізнавачем не розглянуте і при тому про визнання бездіяльності дізнавача заявник не просить, а решта викладених у скарзі вимог, стосовна визнання ОСОБА_3 потерпілою та вручення відповідної пам'ятки, віднесене законодавцем до повноважень слідчого, підстави задоволення скарги відсутні.
Водночас слідчий суддя роз'яснює заявнику право звернення зі скаргою у в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України.
У відповідності до ч.4 ст.107 КПК України, за неприбуття у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Керуючись ст. 107, 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025226130000462 від 03.09.2025 за ст.356 КК України у порядку п.5 ч.1 ст.303 КПК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1