вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/2904/25
381/5876/25
17 грудня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області
в складі
головуючого судді: Осаулової Н.А.,
за участю секретаря: Слюсар Я.В.,
прокурора: Сердюк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Фастівської окружної прокуратури Ковальова Дениса Сергійовича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки на користь держави, -
У жовтні 2025 року заступник керівника Фастівської окружної прокуратури Ковальов Денис Сергійович в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просив конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у ОСОБА_1 земельну ділянку, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із кадастровим номером 3224982400:03:003:0041, площею 2,9449 га, яка розташована на території Фастівського району Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є громадянином російської федерації та 05.03.2018 року набув право власності на земельну ділянку, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із кадастровим номером 3224982400:03:003:0041, площею 2,9449 га, яка розташована на території Фастівського району Київської області. Оскільки ОСОБА_1 упродовж року після набуття права власності на вищевказану земельну ділянку не відчужив її, позивач вважає, що є підстави для припинення права власності вказаної особи на земельну ділянку шляхом її конфіскації.
Прокурор Сердюк К.В. в судовому засіданні позовні вимоги заяви підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як передбачено ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17.11.2025 року відкрито провадження у справі, ухвалено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 01.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація і порядок діяльності прокуратури визначається законом.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду передбачено ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України.
Зокрема, згідно ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Крім того, як випливає із рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 (про представництво прокуратурою інтересів держави в суді) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Враховуючи, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Частиною 3 вказаної статті Закону передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
У відповідності до п. 37 постанови Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказано, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
У пункті 43 вказаної постанови зазначено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Листом від 19.06.2025 року №57-3306вих-25, заступник керівника Фастівської окружної прокуратури повідомив Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про намір звернення до суду з позовом про конфіскацію земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 ..
Проте, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області відповідного позову не подавало.
Беручи до уваги наведене, у Фастівської окружної прокуратури наявні підстави для представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.
Щодо обґрунтованості позовних вимог прокурора, слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, належать на праві власності земельна ділянка, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із кадастровим номером 3224982400:03:003:0041, площею 2,9449 га, яка розташована на території Фастівського району Київської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.03.2018 року, що видано приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Київської області Чернишовою О.А. та зареєстровано в реєстрі за №747, про що містяться дані в державному реєстрі речових прав.
07.08.2018 року зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ «Аграрні системні технології» на підставі Договору оренди землі. Останнє на підставі Договору суборенди землі №К_ПА_П_АСТ_Ю_І від 01.02.2023 року передало земельну ділянку у суборенду ТОВ «Фастів-Агро».
Згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Так, статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст. ст.319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об'єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Частиною 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 374 ЦК України суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.
У п. а ч.1 ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Згідно ч. 3 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Згідно п. д, п. е ч.1 ст. 140 ЗК України, підставою припинення права власності на земельну ділянку є конфіскація за рішенням суду, невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, ч. 2ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Разом з тим, відповідно до п. в ч.1ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.
Також п. 10 ч. 1ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.
Частиною 5 ст. 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово вказав на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року).
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Відповідно до ст. 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.
Згідно ч. 4 ст. 145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Отже, суд вважає, оскільки відповідач, будучи іноземним громадянином, в порушення вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться на території Фастівської міської ради Київської області добровільно її не відчужив, тому слід припинити його право власності та конфіскувати вказану вище земельну ділянку на користь держави.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України, враховуючи задоволення даного позову, слід стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 16, 319, 321, 346, 354, 373, 374, 378 ЦК України, ст.ст. 81, 140, 143, 145 ЗК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 128, 211, 223, 263, 265, 273 ЦПК України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про міжнародне приватне право», суд, -
Позовні вимоги заступника керівника Фастівської окружної прокуратури Ковальова Дениса Сергійовича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки на користь держави, - задовольнити повністю.
Конфіскувати у власність держави земельну ділянку, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із кадастровим номером 3224982400:03:003:0041, площею 2,9449 га, яка розташована на території Фастівського району Київської області.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909996, бульвар Лесі Українки, 27/2) судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, визначених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити сторін:
Фастівська окружна прокуратура, адреса: Київська обл., м. Фастів, вул. Тимофія Рудяка, 3;
Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, код ЄДРПОУ 39817550, адреса: м. Київ, вул. Серпова, 3/14;
ОСОБА_1 , громадянин російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.А. Осаулова
Рішення суду виготовлено 17.12.2025 року