Справа № 362/7380/25
Провадження № 2/362/3921/25
16 грудня 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Тельнової О.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами на підставі ч. 2 ст. 246 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
Представник ТОВ «СК» ОБЕРІГ» адвокат Войцехівський А.В. звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «СК» «ОБЕРІГ» в порядку регресу кошти в розмірі 54663,83 грн. з яких: 33628,77 грн - сума виплаченого страхового відшкодування, 5906,86 грн. - інфляційні витрати, 13679,15 грн. - пеня, 1449,03 - 3% річних, а також 7300 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2422,40 грн. судовий збір за подання позовної заяви.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 08.02.2022 року сталася ДТП за участю автомобілів Fiat Scudo д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача, та Land Rover Rance Rover д.н.з. НОМЕР_2 . У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, власникам завдано матеріальних збитків. У судовому порядку відповідача визнано винним у скоєнні ДТП. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/2313679. Вказаним полісом було застосовано коригуючий коефіцієнт К1=1,18, замість К1=2, тобто значно менший, ніж передбачено чинними нормативно-правовими актами. Позивач на підставі заяви потерпілої особи здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 67 257,57 грн. Враховуючи винність відповідача в ДТП, а також здійснення виплати страхового відшкодування, керуючись положеннями п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону №1961-ІV, ТДВ «СГ «Оберіг» отримало право на компенсацію 50% виплаченого страхового відшкодування в розмірі 67 257,57 грн. -50% = 33 628,79 грн. 19.03.2024 року відповідачу було направлено досудову вимогу про виплату грошових коштів. 26.03.2024 року відповідач отримав дану вимогу, однак грошові кошти відповідачу не сплатив, а тому за період з 01.04.2024 року по 07.09.2025 року з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати в розмірі 5 906,86 грн. та пеня в розмірі 13 679,15 грн.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2025 року справу прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження без виклику сторін (а.с. 44).
05.11.2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в якому просить у задоволенні позову відмовити, оскільки в позовній заяві Позивач зазначає, що 19.08.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-2313679 (надалі за текстом - Поліс), відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб FIAT SCUDO д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_3 ). 08.02.2022 року сталась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участі транспортного засобу FIAT SCUDO д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_3 ). Відповідно до полісу АР-2313679 відносно транспортного засобу FIAT SCUDO, державний номер НОМЕР_4 , VIN-код НОМЕР_5 було невірно зазначено тип транспортного засобу (К1) та застосовано коригуючий коефіцієнт лише - К1=1,18. Відповідно до п. 1 розділу ІІІ таблиці “Коригуючі коефіцієнти та їх розміри під час укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Розпорядження встановлено що для легкового автомобіля (2001-3000 (включно) кубічних сантиметрів), який використовується фізичною особою, розмір коригуючого коефіцієнта 1,18. Однак, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 встановлено що транспортний засіб FIAT SCUDO, державний номер НОМЕР_4 , VINкод НОМЕР_5 відноситься до типу “Вантажний - фургон малотонажний - В», та має повну масу 2215 кг (2.215 т), а масу без навантаження 1475 кг (1.475 т) та має вантажопідйомність 740 кг (0,740 т). Відповідно до пп. 1 п. 4. розділу І таблиці “Коригуючі коефіцієнти та їх розміри під час укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Розпорядження вантажні автомобілі вантажопідйомністю до 2 тонн (включно) мають коригуючий коефіцієнт - К1=2. Таким чином, полісом АР-2313679 щодо транспортного засобу FIAT SCUDO, державний номер НОМЕР_4 , VIN-код НОМЕР_5 було застосовано коригуючий коефіцієнт К1=1,18, замість К1=2, тобто значно менший, ніж передбачено чинними нормативно-правовими актами. Відповідно до ст.38-1 Закону № 1961-IV передбачено відповідальність за порушення умов страхування, зокрема, п. 38-1.1. у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування. Враховуючи винність Відповідача у настанні ДТП, а також здійснення Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.09.2025 6 виплати страхового відшкодування, керуючись положеннями п. 38-1.1 ст.38- 1 Закону № 1961-IV, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до Відповідача за компенсацією 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в розмірі: 67.257,57 грн. - 50% = 33.628,79 грн. Також просить стягнути інфляційні втрати 5.906,86 грн., пеню 13.679,15 грн. три відсотки річних 1.449,03 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7.300,00 грн. По-перше. В 2022 році Позивач звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Відповідача про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР-2313679. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2023 року по справі №362/4201/22 в задоволенні позовної заяви було відмовлено. Рішення не оскаржене. Судом, зокрема, було встановлено, що «Під час дослідження вказаних доказів було встановлено, що особа, при укладенні в такій формі договорів, вводить VIN - код автомобіля, який страхується та деякі анкетні дані. Інші відомості про транспортний засіб заповнюється програмою автоматично, що унеможливлює втручання відповідача у зміст зазначеного договору.». Таким чином, станом на дату укладання страхового договору у вигляді полісу, Позивач знав про технічні характеристики FIAT SCUDO д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_3 ) як легкового автомобілю за типом (модифікацією) вантажного та саме тому уклав договір страхування у вигляді полісу страхування, а, отже, Позивач самостійно застосував коефіцієнт в розмірі 1,18, а не коефіцієнт 2. Згідно ПДР, які у відповідності з Законом «Про Дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху по всій території України, в пункті 31.4.1 присутня класифікація транспортних засобів по типам: 1. Легкові автомобілі та їхні модифікації для перевезення вантажів 2. Автобуси 3. Вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою до 12 т включно 4. Вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою понад 12 т 5. Автопоїзди, тягачами яких є легкові автомобілі та їхні модифікації для перевезення вантажу 6. Автопоїзди, тягачами яких є вантажні автомобілі. Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (постанова КМУ від 08..05.1993 року № 340), транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії: В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми. Дана категорія зазначена в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу FIAT SCUDO д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_3 ). Таким чином, можливо прийти до висновку, що транспортний засіб Відповідача, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію важить 2215 кілограмів і кількістю місць для сидіння, що не перевищує більше ніж 8, не враховуючи місця водія, є - легковим автомобілем. Отже, Позивач самостійно та без втручання Відповідача визначив автомобіль FIAT SCUDO д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_3 ) як таким, що є легковим автомобілем за типом (модифікацією) вантажного та самостійно застосував коефіцієнт в розмірі 1,18, а не коефіцієнт 2 й тепер намагається покласти відповідальність за це на Відповідача. Щодо розподілу судових витрат зазначають наступне. В обґрунтування розміру понесених позивачем ТДВ «Страхова група «Оберіг» витрат на правничу допомогу у розмірі 7 300,00 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів: Договір про надання професійної правничої від 16.07.2025, укладений між ТДВ «Страхова група «Оберіг» та ФОП адвокатом Войціховським А.В., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 1208 від 20.03.2020 року, акт прийому-передачі наданих послуг №36986 від 12.09.2025 року та довіреність №2025/ Ю/5 від 17.07.2025 року. По-перше, такої організаційно-правової форми господарювання як «фізична особапідприємець адвокат» не існує в Україні. Існує або ФОП або адвокат як самозайнята особа чи в складі адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання. По-друге, відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду у справі № 757/13974/21-ц, витрати на юридичні послуги, надані іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку ч.4 ст.137, ч.7 ст.139 та ч.3 ст.141 ЦПК. Таким чином, у зв'язку з тим, що Договір укладено з ФОП, а не з адвокатом, такі витрати не підлягають відшкодуванню.
13.11.2025 року чрез систему «Електронний суд» до суду від представника ТОВ «СК» ОБЕРІГ» - адвоката Войцехівського А.В. надійшла відповідь на відзив в якій він зазначає, що щодо суті заперечень відповідача. Відповідач посилається на те, що транспортний засіб нібито не підпадає під умови страхового покриття для вантажних автомобілів через «невідповідність категорії для таких транспортних засобів». Однак така позиція є помилковою та суперечить законодавству України, зокрема положенням про порядок видачі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів і посвідчень водія. Слід зазначити, що під час видачі свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів і посвідчень водія існує два окремих поняття: Тип транспортного засобу - це технічна класифікація транспортного засобу, яка визначається його конструкцією (легковий, вантажний, автобус тощо). Категорія транспортного засобу - це класифікація, за якою громадяни допускаються до керування транспортними засобами, що визначається постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340 «Про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами». Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС України, наданого Відповідачем, застрахований транспортний засіб за своєю конструкцією є вантажним. Таким чином, за своїми технічними характеристиками транспортний засіб відноситься до вантажних автомобілів за типом, однак згідно з категоріями допуску до керування - підпадає під категорію “B», з огляду на наступне. Норми, що регулюють класифікацію транспортних засобів. Відповідно до пункту 3 Положення, затвердженого постановою КМУ № 340: Категорія В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кг, а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - до 8; Категорія С1 - автомобілі, призначені для перевезення вантажів, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кг. Отже, транспортні засоби, призначені для перевезення вантажів масою до 3500 кг, належать до категорії В, навіть якщо за своєю конструкцією вони є вантажними. Тобто вказання в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу категорії “B» свідчить про те, що: транспортний засіб є вантажним за типом, але його допускається експлуатувати водієві з посвідченням категорії “B», бо його маса не перевищує 3500 кг. Відповідач у своїй позиції посилається лише на категорію “B», але свідомо ігнорує інформацію щодо типу транспортного засобу, який, згідно з офіційною відповіддю Головного сервісного центру МВС, є вантажним. Саме тип транспортного засобу є визначальним при укладенні договору страхування, адже він зазначається у страхових документах і враховується під час розрахунку тарифу та оцінки ризику. Об'єктивно Відповідач не заперечує ключових фактів, які підтверджуються доказами Позивача - ні факту ДТП, ні своєї вини, ні факту виплати страховиком. Його заперечення стосуються переважно правових аспектів (які спростовано вище). Отже, усі фактичні обставини підтверджені належними доказами, а твердження про їх «неналежність» є голослівними. Аналіз доводів Відповідача, наведених у відзиві, показує, що жоден із них не спростовує законності та обґрунтованості позову страхових організацій ТДВ “СГ “Оберіг». Позивач діяв відповідно до вимог закону: забезпечив потерпілій особі відшкодування шкоди, а тепер реалізує своє законне право на часткову компенсацію виплаченого, передбачене ст.38-1 Закону №1961-IV. Вимога про стягнення 50% виплаченої страхової виплати прямо відповідає умовам цього закону і підтверджена належними доказами. Доводи ж Відповідача зводяться до неправильного тлумачення нормативних актів та необґрунтованих тверджень щодо процесуальних витрат і доказів. Статтею 38-1 Закону №?1961-IV прямо встановлено відповідальність за порушення умов обов'язкового страхування. Зокрема, пунктом 38-1.1 передбачено: у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, ... то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування. Саме на цю норму закону спирається Позивач. Порушення умов страхування (застосування заниженого коефіцієнту страхового платежу) мало місце, натомість страховик виплатив відшкодування потерпілому, відтак виникло право вимоги до винуватця ДТП щодо компенсації половини виплачених грошових коштів. Позовна вимога про стягнення частки виплаченого страхового відшкодування є законною та арифметично обґрунтованою. Отже, позовні вимоги Позивача ґрунтуються на прямих приписах матеріального закону та обставинах справи, підтверджених належними доказами. Дії Позивача повністю відповідають меті Закону №1961-IV - забезпеченню відшкодування потерпілим шкоди при ДТП з одночасним дотриманням принципів справедливості та відповідальності за дотримання умов страхування. осилання відповідача на правила страхування та перелік необхідних документів для страхування добровільного майнового страхування не має нічого спільного та релевантного до даного спору, оскільки порядок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України, а договір добровільного майнового страхування - правилами страхування, затвердженими регулятором. Щодо рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2023 року по справі №362/4201/22. Сторона Відповідача вдається до порційного цитування рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2023 року по справі №362/4201/22, предметом чого виступало визнання полісу страхування недійсним, залишаючи поза увагою головну позицію суду. Відповідно до передостаннього абзацу вищевказаного судового рішення вказано наступне: Отже, неналежне виконання страхувальником взятого на себе у зв'язку з укладенням договору обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів зобов'язання щодо проходження обов'язкового технічного контролю не може слугувати правовою підставою для визнання такого договору недійсним. Дана обставина може бути врахована страховиком при вирішенні питання про наявність у нього обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування. Отже, судом навпаки встановлено та доведено, що відповідач неналежно виконав свої обов'язки та надав невірні відомості щодо забезпеченого транспортного засобу, проте такі порушення не є підставою для визнання правочину недійсним.
17.11.2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в якому зазначає, у відповіді на відзив позивач зазначає, що, нібито, відповідачем був наданий якійсь лист Головного сервісного центру МВС України, але відповідачем не надавалось будьякого листа ГСЦ МВС України. Більш того, відповідно до Положення про Головний сервісний центр МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1393 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26 листопада 2018 року № 955), ГСЦ МВС не має повноважень визначати конструкцію та/або тип транспортного засобу. Дана категорія зазначена в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу FIAT SCUDO д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_3 ). Таким чином, можливо прийти до висновку, що транспортний засіб Відповідача, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію важить 2215 кілограмів і кількістю місць для сидіння, що не перевищує більше ніж 8, не враховуючи місця водія, є - легковим автомобілем. Отже, FIAT SCUDO д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_3 ) за своїми технічними характеристиками підпадає під категорію легкового автомобілю типу вантажний, а не вантажного автомобілю, як помилково вважає Позивач. Отже, позивач сам визначив тип та категорію транспортного засобу, який страхувався, позивач сам застосував коригуючий коефіцієнт саме під час укладення договору у вигляді полісу та наразі позивач за рахунок відповідача намагається усунути власні «помилки», якщо такі існують. Позивач помилково вважає, що, нібито, умови укладання не можуть бути застосовані до даного спору. Спростовуючи дану хибну думку позивача зазначаємо, що відповідач для укладення договору страхування лише надає копію паспорту, копію РНОКПП та копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а позивач самостійно приймає рішення про застосування того чи іншого коригуючого коефіцієнту, про умови страхування та вартість такого страхування. В свою чергу відповідач або погоджується на запропоновані умови або ні. Таким чином, відповідач аж ніяким способом не міг втрутитись у самостійне визначення позивачем коригуючого коефіцієнту. Якщо уважніше вчитатись в рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2023 року по справі №362/4201/22, яким було відмовлено в задоволенні позовної заяви ТДВ «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 , то можна дійти висновку, що суд не з'ясовував чи є FIAT SCUDO, державний номер НОМЕР_4 , VIN-код НОМЕР_5 , вантажним чи ні. Суд відмовив у визнанні полісу АР-2313679 недійсним так як ТДВ «Страхова група «Оберіг» не довело, що поліс укладений під впливом омани. А тому поліс АР-2313679 є дійсним як і коригуючий коефіцієнт 1,18, який позивач застосував самостійно. Позивачем не доведено та матеріали справи не містять жодних доказів того, що Відповідач якимось чином вплинув на Позивача в питанні застосування коефіцієнту 1,18, а не коефіцієнту 2 при визначенні страхового відшкодування.
Сторони клопотань про розгляд справи із викликом сторін до суду не направляли.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що відповідно до постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.04.2022 року у справі №362/823/22 зазначено, що 08.02.2022 року близько 08:00 год. в с. Іванковичі Обухівського району Київської області по вул. Соборна, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Fiat Scudo д.н.з. НОМЕР_1 , у порушення правил п. 12.1 ПДР України, на заокруглені дороги не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, допустив занос автомобіля з виїздом на зустрічну смугу для руху у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Land Rover д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками (а.с. 14-15).
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.04.2022 року ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124 КУпАП та накладено адміністраитвне стягнення у виді штрафу.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у скоєнні ДТП є підтвердженою.
На момент скоєння ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу Fiat Scudo д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/2313679, тип транспортного засобу В2, 1601-2000 куб.см., строк дії полісу з 19.08.2021 року по 19.08.2022 року включно (а.с. 10-13).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , ОСОБА_4 є власником транспортного засобу Fiat Scudo д.н.з. НОМЕР_1 , тип D3 - фургон малотонажний-В вантажний, що має повну масу 2215 кг, маса без навантаження 1475 кг (а.с. 13-14).
02.06.2022 року потерпіла особа звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 15- зворотня сторона).
Відповідно до звіту про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу від 11.06.2022 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу щодо автомобіля Land Rover д.н.з. НОМЕР_2 становить 78 884,37 грн. (а.с. 18-22).
На підставі страхового акту ТДВ «СГ «Оберіг» №36986/2 від 18.10.2022 року, сума страхового акту становить 67 257,57 грн. (а.с. 28 - зворотня сторона).
Відповідно до платіжної інструкції №4004 від 22.10.2022 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 67 257,57 грн. (а.с. 29).
18.03.2024 року позивач надіслав на адресу відповідача досудову вимогу про виплату грошових коштів з підстав того, що забезпечений транспортний засіб Fiat Scudo д.н.з. НОМЕР_1 було застраховано за типом В (легкові авто), а згідно із законодавством підлягає страхуванню за типом С (вантажні), що призвело до заниження розміру страхового платежу (регрес згідно ст. 38-й п. 1 Закону №1961-ІV).
Вказана вимога залишилась без реагування, відповідачем кошти сплачені не були.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2023 року позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - задоволено. Визнано недійсним поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР-26158336 відносно транспортного засобу засіб FIAT SCUDO н.з. НОМЕР_4 (vin-code НОМЕР_3 ). Стягнуто з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) на користь ТДВ «СГ «Оберіг» (код за ЄДРПОУ 39433769) сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп.
Положеннями п. 8 ч. 2 ст.16 ЦК України унормовано, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Правилами ст.22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема якщо особа зазнала втрати у зв'язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно статті 22 Закону України «Про обов'язковестрахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ).
Набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) за кожним страховим випадком суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди, а тому стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ визначає виключні випадки, за яких страховик може подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов.
Пунктом 1 ст. 38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ визначено, у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених п. 13.2 ст. 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ таблиці «Коригуючі коефіцієнти та їх розміри під час укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 № 566 «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинним на момент укладення договору страхування (надалі - Розпорядження) встановлено, що для легкового автомобіля (2001-3000 (включно) кубічних сантиметрів), який використовується фізичною особою, розмір корируючого коефіцієнта 1,18.
Згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 встановлено що транспортний засіб Fiat Scudo д.н.з. НОМЕР_1 відноситься до типу D3 - фургон малотонажний-В вантажний, що має повну масу 2215 кг (2,215 т), маса без навантаження 1475 кг (1,475 т).
Відповідно до пп. 1 п. 4. розділу І таблиці «Коригуючі коефіцієнти та їх розміри під час укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Розпорядження вантажні автомобілі вантажопідйомністю до 2 тонн (включно) мають коригуючий коефіцієнт - К1=2.
Отже, полісом АР/2313679 щодо транспортного засобу Fiat Scudo д.н.з. НОМЕР_1 було застосовано коригуючий коефіцієнт К1=1,18, замість К1=2, тобто менший, ніж передбачено чинними нормативно-правовими актами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимоги до безпосереднього заподіювача шкоди відповідно до статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ, а тому з відповідача на користь позивача підлягає компенсації 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в розмірі 33 628,79 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5 906,86 грн, у зв'язку із порушенням відповідачем грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, з моменту виконання позивачем своїх зобов'язань за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, направлення відповідачу досудової вимоги про виплату грошових коштів та її невиконання, триває порушення виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України.
Беручи до уваги, що відповідач узяті на себе грошові зобов'язання перед позивачем не виконав, з нього на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 5 906,86 грн. за період з 01.04.2024 року по 07.09.2025 року.
Щодо позовних вимог стягнення пені у сумі 13 679,15 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, розмір штрафних санкцій може бути встановлений договором або законом. При цьому законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Разом з тим, полісом АР/2313769 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу - автомобіля марки Fiat Scudo д.н.з. НОМЕР_1 , не передбачено сплату пені за порушення строків виконання зобов'язання, не визначено її розміру.
За приписами п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Тобто, спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обов'язок по сплаті пені покладено на страховика за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у заявленому у позові розмірі, оскільки це не передбачено сторонами у договірному порядку та прямо не передбачено законом, у зв'язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає як необгрунтований.
Згідно рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2023 року по справі №362/4201/22, предметом якого було визнання полісу страхування недійсним, яким встановлено, що, неналежне виконання страхувальником взятого на себе у зв'язку з укладенням договору обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів зобов'язання щодо проходження обов'язкового технічного контролю не може слугувати правовою підставою для визнання такого договору недійсним. Дана обставина може бути врахована страховиком при вирішенні питання про наявність у нього обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, судом встановлено та доведено, що відповідач неналежно виконав свої обовязки та надав невірні відомості щодо забезпеченого транспортного засобу.
Враховуючи викладене суд вважає звернення позивача є правомірним, а відповідачем переконливих заперечень на позов не подно, доводи позивача не спростував, наявність правових підстав для відмови в позові відсутні. Таким чином, під час судового розгляду встановлено порушення прав та законних інтересів позивача, які підлягають судовому захисту.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.
За п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Так, у матеріалах справи міститься: договір про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг №36986 від 12.09.2025 року (а.с. 35- 38).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у рішенні в справі Laventsv. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі №756/2114/17 від 13.02.2019 року, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.
Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого вст. 13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що витрати в розмірі 4000,00 грн. відповідатимуть критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечатимуть принципу розподілу таких витрат
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 16, 22, 551, 611, 625, 1166, 1187, 1188, 1 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ, статтями 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 280, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 33 628,79 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5 906,79 грн.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» сплачений судовий збір в розмірі 1 751,88 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», ЄДРПОУ 39433769, адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складено 16.12.2025 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко