Справа 206/6708/25
Провадження 2-а/206/89/25
17 грудня 2025 року м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Гаркуші В.В., за участю секретаря судового засідання Цибань Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Дніпро справу за адміністративним позовом представника позивача адвоката Говорова Андрія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
за участю учасників справи:
представника позивача - ГовороваА.В. (в режимі відеоконференції),
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ГоворовА.В. звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову № R174322 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 та закрити відносно нього провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
І. Стислий виклад позиції позивача, відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04 листопада 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , було винесено постанову № R174322 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно позивача ОСОБА_1 .
Так, відповідно до вищезгаданої постанови, було встановлено, що: « ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 Ст. 210-1 КУпАП».
Відповідно до військово-облікового документа позивача станом на 25.09.25, він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
15.10.2009 позивач пройшов військово-лікарську комісію, згідно з рішенням якої визнано непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
З метою унеможливлення збільшення штрафу у зв'язку із спливом пільгового періоду його оплати у розмірі 50 % протягом 10 днів з моменту прийняття постанови, позивач був вимушений сплатити зазначений у розмірі 8500 грн., однак він не згодний а ні з самою постановою, а ні з мотивами її винесення.
Зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням прав позивача, не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.
Позивач зазначає, що раніше відповідачем вже не одноразово були прийняті аналогічні постанови, а саме:
Постанова № R98793 від 27.09.2025 року відносно позивача, штраф по якій було сплачено позивачем відповідно до квітанції від 28.09.2025. Постанова № R133226 від 18.10.2025 року справі про адміністративне правопорушення прийнята за цих самих підстав, відносно той самої особи, та відносно того самого правопорушення. Цією постановою відповідач встановив, що громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за АДРЕСА_1 не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, постановив накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн. Позивач також скористувався своїм правом на сплату зменшеної на 50% суми штрафу та сплатив 8500 грн 22.10.2025 року.
Відповідно до статті 61 Конституції України, Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Крім цього Позивач зазначає, що Відповідачем не було оповіщено його про необхідність проходження ВЛК. Відповідно до чинного законодавства процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 № 560. При прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем вказаної процедури та етапності не дотримано.
Посилання відповідача у Постанові на п.2 розділу II ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» позивач вважає недоречним, у зв'язку із тим, що будь-які інші обов'язки військовозобов'язаних осіб повинні бути реалізовані та виконані відповідно до умов законодавства, яке у свою чергу встановлює яким саме чином та на підставі чого військовозобов'язаний повинен проходити ВЛК.
Поряд з цим, позивач також зазначає що відповідно до даних застосунку «Резерв+», він має статус обмежено придатного у воєнний час від з 15.10.2009 року.
Також представник Позивача вважає, що 3-х місячний строк притягнення до адміністративної відповідальності на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчився.
Щодо можливості оскарження постанови ТЦК та СП після визнання вини та сплати штрафу, позивач зазначає, що за результатами аналізу КУпАП, КАСУ позивач встановив, що обмежень на оскарження постанов, які прийняті за допомогою заяви самої особи, яка притягається до відповідальності такі кодекси не містять. Більш того, такі обмеження суперечили б Конституції України та Європейської Конвенції з прав людини.
Позивач вважає, що наявність у постанові заяви особи про визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення, без доказів його винуватості не може бути безумовною підставою для притягнення такої особи до відповідальності.
З такими висновками погодився Верховний Суд у Постанові від 22 липня 2019 року у справі № 757/2757/16-а , адміністративне провадження № К/9901/6713/18, де він зробив наступний висновок: "Щодо суду апеляційної інстанції, то колегія суддів вважає помилковим його висновок про те, що підпис на постанові у справі про адміністративне правопорушення та сплата штрафу означає згоду позивача з тим, що він вчинив адміністративне правопорушення. Такий висновок суперечить положенням статті 71 КАС України щодо обов'язку саме відповідача доводити правомірність свого рішення (а.с. 1-6).
Відповідачнадав суду відзив на позов, в якому зазначив, що Спірна постанова була винесена за особливою процедурою, передбаченою ст. 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до неї, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210 -1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста. Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов'язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення. У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв'язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста. За таких обставин, обов'язковою умовою для розгляду справи про адміністративне правопорушення за вказаною вище процедурою є волевиявлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таке волевиявлення оформлюється у вигляді письмової заяви, яка подається заявником або особисто, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.За таких обставин, обов'язковою умовою для розгляду справи про адміністративне правопорушення за вказаною вище процедурою є волевиявлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таке волевиявлення оформлюється у вигляді письмової заяви, яка подається заявником або особисто, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста. В якості заохочення за слідування правопорушниками такою процедурою, законодавець передбачив призначення покарання на мінімальному рівні (17000 грн., а не до 25500 грн.) із правом сплати 50% від суми призначеного штрафу протягом 10 днів від дня набрання постановою про притягнення до адміністративної відповідальності законної сили. В даному випадку, Позивач вчинив вільне волевиявлення, перебачене ст. 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та подав таку заяву 03 листопада 2025 року через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста. Наслідками подання даної заяви є офіційне визнання Позивачем своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення та його особиста згода на притягнення до адміністративної відповідальності. Після подання такої заяви та прийняття спірної постанови, Позивач вже не може змінити свою поведінку на незгоду із притягненням його до адміністративної відповідальності шляхом її оскарження до суду. Слід врахувати, що оскаржувана постанова не порушує прав Позивача в частині санкції (розмір штрафу відповідає мінімальному - 17000 грн., передбаченому ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення). В ній також роз'яснене його право на сплату 50% від призначеного штрафу. За таких умов, постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 № R174322 від 04 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - прийнята з дотриманням вимог даного Кодексу та його особистого волевиявлення. Тому відсутні підстави для задоволення його позовних вимог (а.с. 40-41).
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 01.12.2025 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін,а також витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_4 копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (а.с. 24).
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
04листопада 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , було винесено постанову № R174322 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12- 12зі звороту).
В мотивувальній частині постанови зазначено, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів встановлено, що БережнийСергійСергійович не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив(ла) порушення правил військового обліку. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 Ст. 210-1 КУпАП (а.с. 11- 11 зізвороту).
Відповідно до роздруківки з додатку «Резерв+» БережнийСергійСергійович має порушення правил військового обліку, причина розшуку - не пройшов (відмовився від проходження ВЛК). Заявавід 18.10.2025, постанова № R133226від 18.10.2025, оплата 8500, дата сплати 22.10.2025 (а.с. 13-15).
Ухвалою суду від 01.12.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_4 було витребувано копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , однак станом на дату розгляду справи витребувані документи до суду не надійшли.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
З встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу оскарження рішення суб'єкта владних повноважень щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері організаційно-правових засад мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні та відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, військовий обов'язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частина 2 ст. 2 КАС України зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року (заява № 16437/04) зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що встановлює вину особи.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Так, судом встановлено, що постановою № R174322від 18жовтня 2025 року на позивача накладено стягнення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП у виді штрафу, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: за не проходження (відмову) від проходження ВЛК.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
З диспозиції частини 3 статті 210-1 КУпАП вбачається, що остання передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Суд зазначає, що відповідно до п. 74 Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року направлення на ВЛК, а тим більше притягнення до відповідальності за відмову його пройти, можливе лише після вручення військовозобов'язаному відповідного направлення. Матеріали справи не містять жодного доказу того, що позивач отримував направлення на ВЛК або повістку з вимогою прибути для отримання такого направлення чи будь-який документ із зазначенням строку та місця проходження медичного огляду. Більше того, в самій постанові не зазначено, коли, де і ким позивачу було вручено таке направлення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга статті 77 КАС України).
Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов та, ураховуючи принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України) зобов'язав його надати копію справи про адміністративне правопорушення.
Водночас відповідач не надав витребовуваних документів.
За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів надання йому Відповідачем направлення на ВЛК є обґрунтованими, а Відповідач доказів на спростування наведеного не надав. Суд не приймає аргументи відповідача, викладені у відзиві, оскільки вони не підкріплені витребуваними судом доказами (матеріалами адміністративної справи). З цих же підстав суд не враховує посилання Відповідача у оскаржуваній постанові про визнання позивачем факту вчинення правопорушення.
Суд звертає увагу, що встановлена відсутність належного направлення Позивача до військово-лікарської комісії є самостійною та достатньою правовою підставою для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Саме на Відповідача покладено обов'язок доведення факту вручення такого направлення та забезпечення можливості його виконання позивачем. З огляду на це інші доводи Позивача не впливають на остаточний висновок у справі та не потребують детальної оцінки судом. Оцінка цих обставин могла б мати значення лише за умови доведення відповідачем факту належного вручення направлення на ВЛК, чого в даній справі не встановлено.
Отже, Постанова ІНФОРМАЦІЯ_4 № R174322 від 04.11.2025 винесена без належних правових підстав, без доказів наявності складу адміністративного правопорушення, а відтак підлягає скасуванню з закриттям адміністративного провадження щодо позивача.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи встановлені судом обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині скасування оскаржуваної постанови ТЦК та закриття справи про адміністративне провадження, а в решті відмові, оскільки пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України передбачено право суду скасувати оскаржувану постанову, визнання спірної постанови протиправною не передбачено.
V. Судові витрати
З урахуванням статті 139 КАС України та часткового задоволення позову, судовий збір підлягає відшкодуванню з Відповідача пропорційно задоволеним вимогам. З Відповідача на користь Позивача слід стягнути витрат зісплати судового збору у розмірі 302,8 грн - судового збору.
Керуючись статтями 2, 5, 48, 77, 243, 246, 250, 255, 286, 292 КАС України, суд
Адміністративний позов представника позивача адвоката Говорова Андрія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення -задовольнити частково.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R 174322 від 04.11.2025 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1, ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 302 грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його постановлення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя В.В. Гаркуша