Справа № 206/6116/25
Провадження № 1-кп/206/440/25
"17" грудня 2025 р. Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретареві ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170030007444 від 07 травня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Яремча, Івано-Франківської області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, утриманців не маючого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 6 зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого: 27 травня 2022 року Самарським районним судом міста Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років. 08 жовтня 2024 року ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Самарського районного суду міста Дніпропетровська на підставі ч. 2 ст. 74 КК України за усунення караності діяння,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5 ,
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України,
на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб - до 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року введений воєнний стан, а востаннє указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.07.2025 № 478/202, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.07.2025 № 4524-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року до 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року.
Відповідно до витягу з наказу № 26 командира військової частини
НОМЕР_1 , від 24.01.2025, солдата за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 6 зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, солдат ОСОБА_3 в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби під час воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації,солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби та, маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_3 , будучи станом на 13 березня 2025 року військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, в посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 6 зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, самовільно залишив місце тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , з місцем дислокації (в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 - більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану) і з того часу офіційно ніде не працював, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, за наявної можливості до цього, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв. У період часу з 13.03.2025 року солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов'язки.
Крім того, солдат ОСОБА_3 підозрюється в тому, що він будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, та проходячи її в посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 6 зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , достовірно знаючи, що на всій території України, у зв?язку з триваючою повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N? 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N? 2102-1X, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжений, а востаннє - Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.07.2025 № 478/202, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.07.2025 № 4524-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року до 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року, проходив повз приміщення лабораторії ТОВ «Агромет Дніпро Плюс», що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 7, у якого раптово виник умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.
Будучи обізнаним, що 24.02.2022 року на підставі Указу Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації, на території України було введено воєнний стан, а також те, що у подальшому, відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.07.2025 № 478/2025, строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 05 години 30 хвилин, 05 листопада 2025 року ОСОБА_3 приступив до реалізації свого злочинного умислу.
ОСОБА_3 реалізуючи свій прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше приміщення, діючи умисно, з корисних мотивів, в умовах воєнного стану, 18.10.2025 у невстановлений в ході досудового розслідування час, проте не пізніше 08 години 00 хвилин, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний, протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення майнової шкоди та бажаючи їх настання, шляхом подолання перешкоди у вигляді вікна проник у приміщення ТОВ «Агромет Дніпро Плюс» за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 7. Далі, ОСОБА_3 знаходячись у вказаному приміщенні, побачив побутове приміщення - лабораторію, у замку двері, якої знаходились ключі.
Продовжуючи реалізовувати протиправний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою, ОСОБА_3 у той же день та час, відчинивши замок вхідних дверей лабораторії зайшов в середину, тобто незаконно проник у інше приміщення, де побачив ноутбук ТМ«НР'моделі «RTJB822CE INPUT: 19.5Vdc», який визначив для себе об'єктом свого злочинного посягання.
В подальшому, реалізуючи вищевказаний злочинний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та в особистих інтересах, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою власного незаконного збагачення, передбачаючи спричинення майнової шкоди потерпілому та бажаючи її настання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, взяв до рук ноутбук ТМ «НР» моделі «RTJB822CE INPUT: 19.5Vdc», належний ТОВ «Агромет Дніпро Плюс», після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник та в подальшому розпорядився майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 18289,00 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав в повному обсязі, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що дійсно у період часу з 13.03.2025 року, він будучи військовослужбовцем Збройних Сил України і не звільненим з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов'язки. Оскільки перебуваючи у СЗЧ він не мав можливості знайти кошти для існування, він вирішив проникнути у приміщення ТОВ «Агромет Дніпро Плюс» за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 7, де побачив ноутбук ТМ«НР'моделі «RTJB822CE INPUT: 19.5Vdc», який він взяв в руки та намагався з ним піти, але був затриманий охороною, після чого був викликаний наряд поліції. В подальшому ноутбук ТМ «НР» моделі «RTJB822CE INPUT: 19.5Vdc» він повернув, вибачився перед його власником та розуміє, що він зробив неправильно, а тому у вчиненому розкаюється, просив суворо його не карати, оскільки він співпрацював зі слідством з самого початку та має бажання продовжувати нести і в подальшому військову службу .
Представник потерпілого в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, а тому суд, відповідно до ст. 325 КПК України, розглядає справу за відсутності представника потерпілого.
Вислухавши показання обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, за відсутності заперечень учасників судового провадження, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.
Учасникам кримінального провадження роз'яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого прийшов до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень доведена повністю та кваліфікує дії обвинуваченого, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану та самовільне залишення місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто за ч. 4 ст. 185 та ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також бажання останнього продовжувати нести військову службу.
При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній ситуації, ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, а також готовністю нести кримінальну відповідальність.
Обставин, які обтяжують покарання - судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, скоїв злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, а також обставини, що пом'якшують покарання.
Таким чином, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 , за умов характеру суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, враховуючи його поведінку, якою він демонструє відверте нехтування встановленими законами України суспільними правилами поведінки, його зухвале ставлення до норм моралі, дає суду підстави для призначення ОСОБА_3 покарання у виді реального позбавлення волі та відсутності підстав для застосування ст. 69, 75 КК України.
Запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін, оскільки тяжкість та підвищена суспільна небезпека вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, встановлені судом відомості про його особу, з огляду на вид та розмір призначеного йому судом покарання, дають підстави вважати можливим ухилення обвинуваченого від суду.
Згідно вимог ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення підлягає зарахуванню у строк покарання ОСОБА_3 з розрахунку день за день, у зв'язку з чим строк відбування покарання останньому слід обраховувати з 18 жовтня 2025 року (дня затримання в порядку ст. 208 КПК України).
В порядку ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судових експертиз.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;
- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 5 (п'ять) місяців.
До набрання вироком законної сили продовжити дію раніше обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», а строк відбування покарання ОСОБА_3 обраховувати з 18 жовтня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України витрати за проведення: судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 (дактилоскопічні дослідження) оформленої висновком експерта № СЕ-19/104-25/41627-Д від 24 жовтня 2025 року у розмірі 1 337,10 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь судового експерта ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 , розрахунковій рахунок IBANUA273052990000026004030126618) витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 2800/25 від 24 жовтня 2025 року у розмірі 400,00 гривень
Речові докази:
-Ноутбук НР сірого кольору, який поміщений до спец пакету NPU№ 6325758, файл та папка з документами з назвою «регистрация конечного результата»; 2 трудові книжки на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 , які поміщено до спец пакету NPU № 6325759; вай-фай роутерTp-Link; колонки провідні; зарядний пристрій для телефону та ноутбук; кабелі живлення; дві бездротові комп'ютерні миші; два кабелі живлення; зарядний блок для вай-фай роутер, які поміщено до спец пакету NPU № 6127471; 14 роскосих ключів; 3 ручки; ніж; круглогубці; кусачки; нарізний ключ; тре щітка з однією головкою на ній; 10 головок до ключа; 3 потрійних торцевих гаєчні ключі; 2 зв'язки ключів з трьох ключів; 2 зв'язки ключів з двох ключів; зв'язка ключів з чотирьох ключів; металевий ключ, які поміщено до спец пакету NPU № 6325760 - повернути ТОВ «Агромет Дніпро Плюс» за належністю;
-Рюкзак камуфляжного кольору, який поміщено до спец пакету NPU№ 6127472 - повернути власнику за належністю;
-сліди папілярних візерунків на 3-ьох липких стрічках - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд міста Дніпра шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий суддя ОСОБА_1