ЄУН № 201/16110/25
Провадження 2-з/201/202/2025
Іменем України
17 грудня 2025 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Покопцева Д.О., ознайомившись із заявою представника заявниці ОСОБА_1 - адвоката Смагіна Віталія Георгійовича про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
В обґрунтування поданої заяви представник заявниці зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 2012 по 2025р.р., в період шлюбу за спільні сумісні кошти подружжя набули квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1275427312101, титульним власником якої було вказано чоловіка заявниці ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 без згоди та відома заявниці ОСОБА_1 як дружини, видавши довіреність своїй бабці ОСОБА_3 , подарував 08.10.2024р. вказану квартиру своїй матері - ОСОБА_4 .
Наразі і заявниця, і спільний син подружжя ОСОБА_5 , і ОСОБА_2 перебувають у Польщі.
12.12.2025р. ОСОБА_2 повідомив, що його матір має наміри розпорядитися подарованою їй квартирою, яка, як вказує заявниця, є спільної сумісною власністю подружжя.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій, зазначаючи про предмет спору: визнання правочину (договору дарування) недійсним та поділ спільного сумісного майна подружжя, ціну позову - 603 970грн 60коп, відповідачами - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , просить:
-заборонити власнику ОСОБА_4 та особам, які діють від її імені у будь-який спосіб відчужувати та/або надавати у користування, найм, оренду, заставу, іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1275427312101;
-заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності, обтяжень, іпотек, інших речових прав, їх припиненням, відміною, скасуванням щодо нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1275427312101.
Як випливає з даних АСДС, позовна заява зі сторонами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - не подавалась.
Відтак подана ОСОБА_1 заява є заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Згідно з приписами частини другої статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За частиною першою статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Враховуючи положення частини першої статті 153 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви у судовому засіданні без повідомлення учасників справи.
У відповідності до пунктів 3, 4 частини першої ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову має містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам відповідно до роз'яснень у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Як передбачено положеннями ч. 8 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:1) найменування суду, до якого подається заява;2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов'язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 планується подання до суду позову до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири та поділ цієї квартири як спільного сумісного майна подружжя, з ціною позову 603 970грн 60коп.
Суду подана копія свідоцтва по укладення 12.10.2012р. шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , копія договору купівлі ОСОБА_2 в 2017р. майнових прав на об'єкт нерухомості - квартиру, яка розташована в об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , докази реєстрації 12.06.2017р. за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, докази укладення 08.10.2024р. договору дарування на користь ОСОБА_4 , яка зараз є власником зазначеної квартири. Шлюб між подружжям ОСОБА_5 розірваний рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.2025р. у справі № 932/11066/25.
З поданих доказів випливає, що між сторонами в 2025р., після розірвання шлюбу, виник спір про поділ спільного сумісного майна подружжя - квартири, через її відчуження ОСОБА_2 на користь його матері ОСОБА_4 , з чим заявниця ОСОБА_1 не погоджується, а квартира буде предметом цього спору.
Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
З поданих документів викладене вбачається, тому суд вважає за потрібне забезпечити позов, але шляхом заборони реєстраційних дій, оскільки підстав застосовувати два заходи забезпечення позову з поданих матеріалів не вбачається.
Також суд вважає на потрібне вказати, що, згідно положень ч.4 ст. 152 ЦПК України, заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149 - 152 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити частково.
Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності, обтяжень, іпотек, інших речових прав, їх припиненням, відміною, скасуванням щодо нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1275427312101.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, але може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Копії ухвали надіслати сторонам для відома та для виконання відповідним органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, в тому числі щодо внесення записів до відповідних реєстрів.
Строк пред'явлення ухвали до виконання, як виконавчого листа, три роки.
Анкетні дані учасників справи:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 : адреса: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_5 .
Суддя Д.О. Покопцева