Справа № 761/44768/25
Провадження № 3/761/8863/2025
17 грудня 2025 року
суддя Шевченківського районного суду м. Києва Бугіль Володимир Вячеславович, розглянувши матеріали, які надійшли від управління патрульної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 478393, вбачається, що 09.10.2025 року о 15 год. 10 хв., в м. Києві по вул. Салютній, 22, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога водій відмовився.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Мартиненко Ю.В. в судовому засіданні просив суд закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. На підтвердження своєї позиції надав суду письмове клопотання та долучив документи.
Мартиненко Ю.В. в судовому засіданні підтримав позицію свого представника.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, відеозапис події, картка обліку адміністративного правопорушення, направлення водія на огляд для виявлення стану сп'яніння, письмові заперечення адвоката Мартиненка Ю.В. з додатками, вважаю що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В судовому засіданні був досліджений відеозапис з місця події. В результаті його дослідження встановлено, що ОСОБА_1 не висловлював відмову від проходження освідування на стан сп'яніння. Навпаки він заявляв про своє бажання проїхати до медичного закладу, для проходження перевірки на стан сп'яніння, однак просив дочекатись приїзду його захисника.
В той же час співробітники патрульної поліції розцінили це як відмову в проходженні огляду на стан сп'яніння.
З такою позицію співробітників патрульної поліції суд не погоджується.
Крім того для встановлення істини у справі в судове засідання викликались співробітники патрульної поліції які були присутні при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, однак вказані особи в судове засідання не з'явились, а тому суд приймає рішення виходячи з наявних у нього матеріалів справи.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Щодо обґрунтованості поширення на вказану категорію справ гарантій Конвенції необхідно зазначити таке. Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення. Відповідно, уповноваженим особам необхідно дотримуватись правил та процедур під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належному фіксуванні доказів вчинення правопорушення та їх зберіганні тощо.
У справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій ст. 6 Конвенції.
Одночасно практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації ст. 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України ( 254к/96-ВР ) обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 6 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України «У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Отже вивчивши зібрані у справі докази у суду наявні сумніви щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що згідно вимогам ч. 3 ст. 62 Конституції України тлумачиться на користь особи яка притягується до адміністративної відповідальності.
Крім того ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що він на момент зупинки співробітниками патрульної поліції в стані сп'яніння не перебував, алкогольних чи наркотичних засобів не вживав.
Також з відеозаписів долучених до матеріалів справи не вбачається, що у ОСОБА_1 на момент спілкування с співробітниками патрульної поліції були будь-які ознаки алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Вказані обставини спростовують обставини описані в протоколі про адміністративне правопорушення, щодо наявності у ОСОБА_1 ознак сп'яніння та про відмову останього від проходження огляду на стан сп'яніння, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях особи.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 9, 130, 247 КУпАП, суд,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Бугіль В.В.