Справа № 761/26183/20
Провадження № 2/761/186/2025
(заочне)
16 грудня 2025 року Шевченківський районний суду м. Києва в складі
головуючий суддя Юзькова О.Л.,
при секретарі Кочур Л.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування,
Представник Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в сумі 9 642,35 грн. Заява мотивована тим, що 10.08.2017року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_3 , було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №4328216-02-10-01, предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Suzuki Vitara», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 ». У відповідності до умов даного Договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування. 19.03.2018 приблизно о 09:00 в с. Чубинське Київської області по вул. Погребняка, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota Corolla» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Suzuki Vitara», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », що належить ОСОБА_3 . Внаслідок вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу «Suzuki Vitara», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », було завдано механічних пошшкоджень, що підтверджується Актом огляду транспортного засобу від 22.03.2018року, відповідно до чого Страхувальник зазнав матеріального збитку. Відповідно до матеріалів справи та Постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.04.2018року по справі №359/2541/18 вказана дорожньо транспортна пригода сталася з вини відповідача. Згідно Рахунку №00284 від 19.03.2018 року та Рахунку №00447 від 23.04.2019року загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Suzuki Vitara», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », склала: 53 171 грн. 52 коп. Виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договору страхування, на підставі страхового акту №03240-02 від 16.04.2018року та доповнення №1 до страхового акту від 22.05.2018року, ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило страхове відшкодування у загальному розмірі: 53 171 грн. 52 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №8209 від 16.04.2018року та №11454 від 22.05.2018року. Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «ВУСО» склав 53 171 грн. 52 коп. Оскільки, цивільно-правова відповідальність Відповідача як водія транспортного засобу «Toyota Corolla» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », була застрахована за Полісом №АМ/1763552 в ПрАТ "АСК "ІНГО Україна", ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" з вимогою про відшкодування збитків в порядку регресу. ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" відшкодувало ПрАТ «СК «ВУСО» частину завданих Відповідачем збитків в розмірі 43 529 грн. 17 коп. Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням за полісом № склала: 9 642 грн. 35 коп. 15.07.2020 року, між ПрАТ «СК «ВУСО» (Первісний кредитор) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 , Новий кредитор) укладено Договір №15/07/2020 про відступлення права вимоги (надалі Договір), відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор (Позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором №4328216-02-10-01 від 10.08.2017року. За таких обставин позивач просить суд стягнути з винуватця ДТП суму у розмірі 9 642 грн. 35 коп. та судові витрати.
Провадження в справі відкрито 18.11.2025, відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача просив суд розглянути справу за його відсутності та відсутності ФОП ОСОБА_1 . Заперечень щодо заочного розгляду справи від сторони позивача не надходило.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час, дату його проведення, причини неявки не сповісти, правом на відзив не скористався, клопотань про відкладення судового засідання в адресу суду не надходило.
За таких обставин, зважаючи на положення ст. ст. ст. 223,280 ЦПК України, за відсутності заперечень сторони позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Встановлено, що 10.08.2017року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_3 , було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №4328216-02-10-01.
Предметом договору були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Suzuki Vitara», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 ». У відповідності до умов даного Договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
16.03.2020 в селі Чубинське, Бориспільського району Київської області по вул. Погребняка, 1, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Тойота», д. н. з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 та «Сузукі», д. н. з. НОМЕР_1 , в результаті якого було пошкоджено вказані транспортні засоби.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.04.2018 у справі №359/2541/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП, остання набрала законної сили.
Відповідно до положень ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На підставі Договору страхування, водій автомобіля «Сузукі», д. н. з. НОМЕР_1 , звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Згідно Рахунку №00284 від 19.03.2018 та Рахунку №00447 від 23.04.2019 загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Suzuki Vitara», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », склала: 53 171 грн. 52 коп.
Виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договору страхування, на підставі страхового акту №03240-02 від 16.04.2018року та доповнення №1 до страхового акту від 22.05.2018року, ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило страхове відшкодування у загальному розмірі: 53 171 грн. 52 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №8209 від 16.04.2018 та №11454 від 22.05.2018, які містяться в матеріалах справи.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Тойота» д. н. з. НОМЕР_4 застрахована згідно полісу № АМ/1763552 в ПрАТ «АСК «ІНГО» з лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, складає 100 000, 00 грн.
Враховуючи, що винуватцем ДТП визнано водія автомобіля «Тойота», д. н. з. НОМЕР_4 , ОСОБА_2 , а його цивільно-правова відповідальність застрахована згідно полісу № АТ3364216 в АМ/1763552 в ПрАТ «АСК «ІНГО», то ПрАТ «СК «ВУСО» звернулось до страхової компанії Відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.
Згідно полісу № АМ/1763552 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, складає 100 000, 00 грн., однак ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило ПрАТ «АСК «ІНГО» лише 43 529, 17 грн.
Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням за полісом № АМ/1763552 склала 9 642 грн. 35 коп.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Так,15.07.2020 року, між ПрАТ «СК «ВУСО» (Первісний кредитор) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 , Новий кредитор) укладено Договір №15/07/2020 про відступлення права вимоги (надалі Договір), відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор (Позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором №4328216-02-10-01 від 10.08.2017.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно до вимог ст. 514 ЦК України.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).
Згідно з ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Так, як зазначалось вище, цивільно-правова відповідальність водія «Тойота», д. н. з. НОМЕР_4 , була застрахована в ПрАТ «АСК «ІНГО», поліс №АМ/1763552 та останній був чинний на момент ДТП. Відповідно до даного полісу ліміт за шкоду майна становить 100 000,00 грн.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п.22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно з ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Позивач звертаючись до суду з даним позовом посилався на те, що він є правонаступником ПрАТ «СК «ВУСО» виплатив страхове відшкодування в загальній сумі 53 171, 52 грн., однак ПрАТ «АСК «ІНГО» виплатила ПрАТ «СК «ВУСО» в порядку регресу лише 43 529, 17 грн., а тому різниця між вказаними сумами повинна бути відшкодована відповідачем.
У постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування та зробила висновок, що: «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».
Тобто постраждалий має подати позов до винної у ДТП особи тільки у випадках, передбачених у статті 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» або якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. А за загальним правилом позов подається до страховика винної у ДТП особи.
Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц, від 27.03.2019 р. у справі № 752/16797/14-ц).
В свою чергу у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження в справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Таким чином, враховуючи викладене, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія була застрахована, а матеріальна шкода завдана, внаслідок ДТП та виплачена ПрАТ «СК «ВУСО» не перевищує розмір ліміту за шкоду майна, встановленого в полісі відповідача, суд не вбачає підстав для задоволення позову, в зв'язку з тим, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судових витрат покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 512,514,1194, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -
Позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування - залишит без задоволення .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. ст. 353-357 ЦПК України до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України , у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення суду виготовлено 16 грудня 2025 року.
Суддя: