Справа №760/32170/25 1-кс/760/13873/25
17 грудня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22025101110001021 від 26.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
Прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_3 як прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні, звернулась до суду з клопотанням в якому просить накласти арешт на: майно вилучене протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон HTC Desire 21Pro 5G IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із сім картою мобільного оператора Київстар.
На обґрунтування клопотання зазначила, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області розслідується кримінальне провадження розглянувши матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110001021 від 26.08.2025 за підозрою громадянина України ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
В ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_5 , обіймаючи посаду директора в ТОВ «БУДСЕРВІС-ДНЕПР», 07.03.2025, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншими особами, з корисливих мотивів, перебуваючи у невстановленому місці, направив до Міністерства оборони України звернення № 0603, з пропозицією визначити ТОВ «БУДСЕРВІС-ДНЕПР» у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №76 від 27.01.2023 критично важливим для функціонування економіки та забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, додавши копію завідомо підробленого державного контракту №0603 від 06.03.2025 на виконання на території Донецької області робіт з будівництва фортифікацій оборонного призначення, укладеного між військовою частиною НОМЕР_3 ДССТ МО України (ЄДРПОУ НОМЕР_4, АДРЕСА_2 ) та ТОВ «БУДСЕРВІС-ДНЕПР».
За результатами розгляду вказаного звернення, наказом Міністерства оборони України від 25.03.2025 за №9/ДСК, ТОВ «БУДСЕРВІС-ДНЕПР» визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, що надало можливість ОСОБА_5 здійснювати бронювання від військового призову громадян України чоловічої статі призовного віку, що працюють в ТОВ «БУДСЕРВІС-ДНЕПР».
Так, відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2024 № 1332), бронювання підлягають військовозобов'язані, які працюють, зокрема, на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період.
Так, згідно з загальним планом та розподіленими ролями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інші невстановлені особи, з лютого по вересень 2025 року забезпечували пошук військовозобов'язаних громадян України, які в порушення ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мають намір ухилитися від обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, та формально укладуть договір працевлаштування на ТОВ «БУДСЕРВІС-ДНЕПР», яке має можливість «бронювання» працівників, що надасть останнім можливість не бути мобілізованими до ЗС України, за грошову винагороду.
Надалі, військовозобов'язані особи надавали ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншим невстановленим особам, необхідні для фіктивного працевлаштування документи, а саме копію паспортів та довідок про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків які в подальшому передавались директору ТОВ «БУДСЕРВІС-ДНЕПР» ОСОБА_5 .
В свою чергу, ОСОБА_5 , умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, з корисливих мотивів, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, в період з лютого по вересень 2025 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи як директор працевлаштував на роботу в ТОВ «БУДСЕРВІС-ДНЕПР» для подальшого бронювання від мобілізації 581 військовозобов'язаних осіб.
Після працевлаштування вказаних осіб на роботу в ТОВ «БУДСЕРВІС-ДНЕПР», ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, перебуваючи у невстановленому місці, в період часу з березня 2025 року по 23.10.2025, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, відповідно до вимог Порядку бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2024 № 1332), забронював за ТОВ «БУДСЕРВІС-ДНЕПР» 581 особу.
У ході проведення обшуку 13.11.2025, на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва, за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: мобільний телефон HTC Desire 21Pro 5G IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із сім картою мобільного оператора Київстар, який належить ОСОБА_4 .
Речі виявлені та вилучені у ході проведення обшуку 13.11.2025, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні (так як вони можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та мають важливе значення для встановлення істини у кримінальному провадженні).
Прокурор подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги клопотання підтримав, просив його задовольнити. Також, просив долучити до матеріалів справи протокол огляду від 25.11.2025 року.
Представник власника майна подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Судом встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області розслідується кримінальне провадження № 22025101110001021 від 26.08.2025 за підозрою громадянина України ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
У ході проведення обшуку 13.11.2025, на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва, за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: мобільний телефон HTC Desire 21Pro 5G IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із сім картою мобільного оператора Київстар, який належить ОСОБА_4
13.11.2025 року, враховуючи положення ст. 98 КПК України, виявлені та вилучені речі зазначені вище, визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, у прокурора є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що вказані речі зберегли на собі сліди злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Отже відповідне майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України критеріям, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу - відчуження, приховання, використання тощо на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, приймаючи до уваги те, що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане у клопотанні майно, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. А тому є всі передбачені ст.170 КПК України підстави для арешту, в межах даного кримінального провадження, вказаного у клопотанні майна.
При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також враховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема, допитати свідків, провести експертні дослідження тощо, у межах кримінального провадження № 22025101110001021.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора необхідно задовольнити.
Також слід роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. 98, 170 - 173, 175 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22025101110001021 від 26.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке виявлено та вилучено 13.11.2025, за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон HTC Desire 21Pro 5G IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із сім картою мобільного оператора Київстар, який належить ОСОБА_4 .
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Cлідчий суддя ОСОБА_1