Справа №760/7694/25
Провадження № 2/760/8451/25
06 листопада 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Невеселої Н.Р.,
представника позивача - адвоката Воронкова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» - Сердійчук Я.Я. звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №4609271 від 07 січня 2022 року в розмірі 15812,70 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 07 січня 2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір №4609271, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 8000 грн, а позичальник зобов'язався повернути кредит в строки, передбачені договором та сплатити проценти за користування кредитом, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.
Відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
26 липня 2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4609271. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4609271.
Загальний розмір заборгованості відповідача за Договором №4609271 від 07.01.2022 року становить 15812,70 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 7760 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 7436,70 грн; заборгованість за комісіями - 616 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2025 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 18 квітня 2025 року вказану цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.
14 травня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав письмові пояснення на позовну заяву про стягнення заборгованості, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що після настання строку виконання зобов'язань у повному обсязі позикодавець не мав права продовжувати нараховувати проценти та неустойку, а мав право лише на стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України.
Також звертає увагу, що переказ та отримання суми кредиту відповідачем в розмірі 8 000 грн на підставі кредитного договору нічим не підтверджено. Позивач на підтвердження даної банківської операції будь-яких документів не надав.У додатках до позовної заяви відсутній документ, який би підтверджував факт перерахування (отримання) будь-яких коштів.
Зазначає, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Позивач не повідомив відповідача про зміну кредитора за договором факторингу, що унеможливлює спалату заборгованості та порушує права відповідача.
20 травня 2025 року від представника позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» - Сердійчук Я.Я. надійшла відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог. Зазначив, що між первісними кредиторами та відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Позивач звертає увагу, що Відповідач частково сплачував заборгованість, що свідчить про визнання кредитних правовідносин, факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування.
Позивач зазначає, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.
Також позивач наголошує, що сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашення заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій, розмір та порядок нарахування відсотків.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2025 року було витребувано докази від АТ КБ «Приватбанк».
17 жовтня 2025 року на виконання ухвали суду від 15 липня 2025 року від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшли витребувані докази.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлено, що 07 січня 2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит №4609271.
Згідно п.1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8000.00 грн.
Відповідно до п.1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 07 січня 2022 року.
Відповідно до п.1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2100.0 грн, які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок.
ТОВ «Мілоан» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор J95887 на номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Як вбачається з виписки по рахунку, наданої від АТ КБ «Приватбанк», за період 07-01-2022 - 07-02-2022 рр. на ім'я ОСОБА_1 здійснювалось зарахування на суму 8000,00 UAН, емітована картка № НОМЕР_2 , призначення платежу: Viplata zaima Miloan. Не підлягає оподаткуванню. ID платежу: 1877161421.
Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан», заборгованість відповідача за кредитним договором №4609271 від 07 січня 2022 року складає 15812,70 грн, що складається з: 7760 грн - заборгованість за кредитом, 7436,70 грн - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 616 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту.
26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №26-07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Факторинг Партнерс» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до відповідача за кредитним договором №4609271 від 07 січня 2022 року.
Відповідно до витягу Реєстру боржників до договору факторингу №26-07/2024 від 26 липня 2024 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит в сумі 15812,70 грн.
Згідно з частини першої статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною 1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За правилами ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Нормою ч.2 статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, то він вважається укладеним у письмовій формі.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитного договору щодо надання кредитних коштів, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Крім того, відповідно до ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Даний договір відповідачем в установленому порядку не оспорений, отже, зобов'язання, що виникли за таким договором підлягають виконанню.
Доказів щодо неотримання відповідачем коштів, непроведення ним операцій по спірному картковому рахунку останнім не надано, як і не спростовано правильність нарахування суми боргу.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит №4609271 від 07 січня 2022 року у розмірі 15812,70 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 7760 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 7436,70 грн; заборгованість за комісіями - 616 грн.
Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
За змістом ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути 2422,40 грн судового збору за подання позовної заяви.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.4-6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ст.30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві представником позивача, зокрема, вказано розмір витрат на правову допомогу у сумі 9000 грн.
На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, зокрема, долучено копії таких документів:
- договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладеного між позивачем та АО «Лігал Ассістанс»;
- заявка на надання юридичних послуг №506 від 01 лютого 2025 року на підставі договору про надання правового допомоги №02-07/2024 від 02 липня 2024 року АО «Лігал Ассістанс» надало ТОВ «Факторинг Партнерс» послуги з надання усної консультації з вивченням документів - 3000 грн та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 6000 грн.
Відтак, заявлені до відшкодування випрати на правову допомогу у сумі 9000 грн підтверджені належними доказами.
Відповідач зазначає, що з урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, відповідач вважає, що зазначені стороною позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн є завищеними та не є належним чином обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30 січня 2023 року №910/7032/17).
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Позивачем доведено реальність судових витрат, дійсна необхідність вбачається з загальної ситуації, в якій опинився позивач, який був вимушений вчиняти заходів щодо свого захисту в судовому порядку.
Разом з тим, суд враховує, що складання позову про стягнення заборгованості за договором, не потребувало аналізу великої кількості документів, у справах даної категорії наявна усталена судова практика. Справа за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» розглянута у спрощеному провадженні. Відтак, надання правничої допомоги позивачу адвокатом у даній справі зводилося до складання та подання позовної заяви з мінімальною кількістю доказів.
Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» до 6000 грн.
Враховуючи викладене, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 8422,40 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат, з яких 6000 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 2422,40 грн - витрати зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 10, 12, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 280, 353, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 15812 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дванадцять) гривень 70 копійок заборгованості за договором про споживчий кредит №4609271 від 07 січня 2022 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 8422 (вісім тисяч чотириста дванадцять дві) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч.1 ст.355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст.273 ЦПК України).
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 5, код ЄДРПОУ 42640371;
відповідач - ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М.Аксьонова