СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/18946/25
пр. № 2/759/8268/25
17 грудня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Терещенко Л.В. , відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представника відповідачів Лиштви Ю.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації; ОСОБА_6 , законним представником якої є ОСОБА_3 , про стягнення коштів,-
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації; ОСОБА_6 , законним представником якої є ОСОБА_3 , про стягнення коштів.
Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_7 , після якого відкрилась спадщина, до складу якої також увійшов транспортний засіб NISSAN ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Спадкоємцями за законом ОСОБА_7 є мати - ОСОБА_1 та малолітня дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 06 лютого 2025 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу видано свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину транспортного засобу на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . 12.02.2025 в ТСЦ № 8047 вказаний транспортний засіб перереєстровано з ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 співвласник) на підставі свідоцтва про спадщину за законом серії НТС № 010236 від 06.02.2025 та свідоцтва про спадщину за законом серії НТС № 010234 від 06.02.2025.
Позивач вказує, що 12 лютого 2025 року надала нотаріально завірену довіреність на ім'я ОСОБА_3 , як законного представника ОСОБА_6 , на право користування транспортним засобом, зокрема з правом продажу третім особам. На початку липня 2025 року позивачу стало відомо про відчуження ОСОБА_3 вказаного автомобіля на ім'я ОСОБА_4 , підстава - договір купівлі-продажу № 8041/2025/5448867 від 01.07.2025. Однак грошові кошти за належну їй на праві власності частку відчуженого автомобіля ОСОБА_1 від ОСОБА_3 не отримала. На телефонні дзвінки ОСОБА_3 не відповідає, жодних повідомлень про продаж транспортного засобу позивачу надано не було.
Позивач вважає, що реалізація транспортного засобу відбулась з допущенням грубих порушень прав та інтересів малолітньої дитини, тобто за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування, що порушує установлену статтею 177 СК України заборону на вчинення правочинів щодо відчуження майна, в тому числі й транспортних засобів батьками. На її думку, ОСОБА_3 мала на меті заволодіти транспортним засобом, тобто переслідувала особисті цілі, чим позбавила права власності на майно як позивача, так і малолітню дочку померлого, завдавши збитків останнім та/або порушивши охоронювані законом інтереси дитини.
Також зазначила, що укладаючи договір купівлі-продажу транспортного засобу, 1/2 частина якого належить позивачу, остання за належного виконання представником своїх зобов'язань за договором, понесла збитків у сумі ринкової вартості 1/2 частини транспортного засобу, яка безоплатно, всупереч волі позивача, вибула з її володіння.
За даними інформаційної довідки оцінювача № 63/25 Суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 , середня ринкова ціна колісного транспортного засобу - автомобіля марки NISSAN ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 , станом на 30 липня 2025 року становить 626 410,00 грн., тобто позивач має право на відшкодування відповідачами понесених їй збитків у сумі 313 205,00 грн.
З урахуванням зазначеного просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на свою користь 1/2 частини вартості автомобіля марки NISSAN ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 CM3, номер кузова НОМЕР_1 , у сумі 313 205,00 грн. Здійснити розподіл судових витрат. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складаються з судового збору у розмірі 2 505,64 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
19 серпня 2025 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Терещенко Л.В. подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, яке належить ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ), транспортний засіб - NISSAN ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 ; заборони органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного транспортного засобу; заборони ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) переобладнувати, розбирати на запчастини, укладати будь-які договори щодо спірного транспортного засобу.
В обґрунтування вказаних обставин позивач зазначає, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду, оскільки право власності на автомобіль, яке наразі оформлено на відповідача до набрання рішення суду законної сили, може бути відчужено на користь інших осіб, що в свою чергу сприятиме неефективному захисту прав та інтересів позивача.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Терещенко Л.В. про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль марки NISSAN, модель ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 . Відмовлено у задоволенні решти вимог заяви.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
09 вересня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Лиштви Ю.В. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.
У відзиві зазначено, що ОСОБА_3 було здійснено відчуження автомобіля марки NISSAN, модель ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 , на підставі виданої позивачем довіреності, за ціною 550 000,00 грн. Договір купівлі-продажу укладено письмово у ТСЦ МВС у письмовій формі. Відчуження автомобіля було здійснено зі згоди Органу опіки та піклування, а тому протилежні твердження позича є необґрунтованими. Будь-яких порушень при укладенні договору купівлі-продажу не було допущено, а тому у позивача відсутнє законне право витребувати майно у добросовісного набувача.
09 вересня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Лиштви Ю.В. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.
У відзиві зазначено, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля було укладено у відповідності до вимог діючого законодавства на підставі виданої позивачем ОСОБА_3 довіреності на право відчуження належної їй частки спірного автомобіля. У довіреності від 12.02.2025 року відсутні умови щодо повернення коштів довірителеві. Транспортний засіб було відчужено за ціною 550 000,00 грн., що є ринковою вартістю. А отже, вважають, що вимога щодо стягнення 313 205,00 грн. є необ'єктивною та необґрунтованою, враховуючи той факт що при укладенні договору купівлі-продажу було сплачено близько 5 000,00 грн. витрат за оформлення договору.
24 вересня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідачів - адвоката Лиштви Ю.В. про допит свідка ОСОБА_6 , 2016 року народження, за участю її законного представника.
16 жовтня 2025 року від представника відповідачів - адвоката Лиштви Ю.В. надійшло клопотання про надання строку для подання додаткового доказу - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, після його отримання.
20 жовтня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Терещенко Л.В. про зміну предмета позову, у якій зазначено, що позовні вимоги у первісному позові складалися з солідарного стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 1/2 частини вартості автомобіля марки NISSAN ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 у сумі 313 205, 00 грн. Проте, отримавши відзиви на позовну заяву представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката Лиштви Ю.В., було встановлено та визнано сторонами наступні обставини: транспортний засіб було відчужено ОСОБА_3 за 550 000, 00 грн., які ОСОБА_9 витратила на власний розсуд, нібито придбавши інший транспортний засіб, оскільки на переконання останньої, довіреність не містить вимоги повернення грошових коштів довірителю, хоча і не має права на отримання грошових коштів. Оскільки жодної домовленості між позивачем та ОСОБА_3 щодо права останньої витратити грошові кошти на власні потреби та у зв'язку з тим, що придбання іншого транспортного засобу фактично не відбулось, оскільки відзиви не містять доказів оплати грошових коштів позивачу, як і доказів придбання іншого транспортного засобу, вважали за доцільне доповнити позовні вимоги.
У зв'язку із зазначеним позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу №8041/2025/5448867 від 01.07.2025року транспортного засобу - NISSAN ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частини вартості автомобіля марки NISSAN ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 у сумі 275 000, 00 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн. збитків у вигляді моральних витрат, а також витати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.
20 жовтня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідачів - адвоката Лиштви Ю.В. про допит свідка ОСОБА_6 , 2016 року народження, за участю її законного представника.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Терещенко Л.В. про зміну предмету позову у цивільній справі - задоволено. Постановлено прийняти заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Терещенко Л.В. про зміну предмету позову від 20.10.2025 року та розглядати справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації; ОСОБА_6 , законним представником якої є ОСОБА_3 , про стягнення коштів - з урахуванням зазначеної заяви про зміну предмету позову.
03 листопада 2025 року від представника відповідачів - адвоката Лиштви Ю.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (з урахуванням зміни предмету позову), у якій сторона відповідача просить визнати заяву про зміну предмета позову фактично новою позовною заявою, яка не підлягає розгляду в межах даного спору. У разі розгляду справи по суті - відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Судові витрати по справі покласти на позивача. Орієнтовний розрахунок судових витрат складає 70 000,00 грн.
Вказано, що довіреність від 12.02.2025 року, виходячи з її змісту, є підтвердженням досягнення згоди на продаж автомобіля та відповідно укладенням договору доручення. Вказана довіреність недійсною не визнавалася і на час укладення оскаржуваного договору 01.07.2025 року, чинності не втратила, то позивач, в особі відповідача, уклавши договір, у такий спосіб реалізувала право на відчуження 1/2 власного автомобіля. Зазначення у довіреності від 12.02.25 року про те, що така видана на підставі попереднього усного договору, є беззаперечною підставною вважати, що між сторонами дійсно мав місце факт укладення такого договору і, як наслідок, у сторін виникли взаємні права та обов'язки, враховуючи односторонню природу довіреності, видача і зміст якої жодним чином не залежать від волі зазначеного в ній повіреного. Позивач була обізнана про намір продажу та його подальший продаж автомобіля, адже з дня видачі довіреності до дня продажу автомобіля минуло 5 місяців. При вчиненні нотаріально посвідченої довіреності від 12.02.2025 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Касапською Н.О., в порядку, визначеному положеннями Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2012 року № 296/5, було встановлено особу позивачки, перевірено дієздатність Позивачки, встановлено її дійсні наміри щодо видачі довіреності та повноважень за такою довіреністю. Встановлено розуміння позивачем значення, умов та правових наслідків для позивачки при видачі довіреності з обумовленими в ній повноваженнями, у тому числі повноваженнями щодо продажу спірного автомобіля, а також встановлено відповідність волі і волевиявлення позивача щодо видачі довіреності із обумовленими у ній повноваженнями.
Крім того, сторона відповідача вказує на те, що інший транспортний засіб було придбано з аукціону в США, наразі авто перебуває на території України та здійснюється його технічне оснащення до стандартів України та після їх закінчення авто буде зареєстровано на ОСОБА_3 . Докази частково були надані до суду. Укладаючи від імені позивача оспорюваний договір купівлі-продажу автомобіля ОСОБА_3 діяла правомірно та в межах наданих повноважень.
Вказав, що позивачем не надано доказів того, що при укладені оспорюваного правочину у сторін була наявна вина, яка виражалася у намірі порушити публічний порядок, доказами якої може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Отже, належними та допустимими доказами не підтверджено порушення публічного порядку при укладенні між відповідачами договору купівлі-продажу № 8041/2025/5448867 від 01.07.2025. ОСОБА_4 перевірив довіреність, розпорядження, документи та сплатив повну вартість автомобіля. Він не знав і не міг знати про можливі обмеження чи спір.
10 листопада 2025 року від представника позивача - адвоката Терещенко Л.В. надійшла відповідь на відзив відповідачів, у якій сторона позивача зазначила, що не оспорює факт виданої ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 довіреності та не оскаржує її. Позовні вимоги заявлено про визнання договору купівлі-продажу спірного автомобіля недійсним, зокрема і на підставі ст. 232 ЦК України, а отже питання оплати чи не оплати має бути доведено саме стороною відповідача. ОСОБА_3 була обізнана із змістом довіреності та розуміла, що не має права на отримання грошових коштів за належну на праві владності частку спірного автомобіля позивачу, свідомо порушила вимоги повіреного, встановлені ст. 1006 ЦК України, обов'язки повіреного. Серед яких основним є негайно передати довірителеві одержане у зв'язку із виконанням доручення.
Представник позивача вказує на те, що заявлені позивачем позовні вимоги фактично визнаються відповідачами у поданих ними відзивах, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. Усі інші доводи відзиву не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються предмету спору, а саме посилання на договір комісії, права та обов'язки комісіонера. Заявлені до відшкодування відповідачем судові витрати сторона позивача вважає недоцільними та значно завищеними.
10 листопада 2025 року від ОСОБА_3 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії свідоцтва про реєстрацію ТЗ AUDI А6, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Під час судового розгляду позивач та її представник позовні вимоги з урахуванням зміни предмету позову підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.
Відповідачі та їх представник під час судового розгляду заперечили щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у заявах по суті справи.
Третя особа явку свого представника під час судового розгляду не забезпечила, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду.
Під час судового засідання 15 грудня 2025 року, після судових дебатів, судом, на підставі положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України, ухвалено відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на 17 грудня 2025 року.
На проголошення судового рішення учасники справи не з'явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із неявкою учасників справи у судове засідання.
Суд, заслухавши під час судового розгляду пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів, в тому числі, вільне волевиявлення учасника правочину.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, ціна товару є істотною умовою договору купівлі-продажу.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з статтею 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов'язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.
Згідно з частинами першою, третьою статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов'язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Частиною першою статті 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Статтею 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника. Повноваження виникає незалежно від згоди останнього, а правильно оформлена довіреність дійсна у будь-якому разі, тому що повноваження, яке виникає у представника, не зачіпає його майнових або особистих немайнових прав. Інша річ, що здійснення цього повноваження залежить від представника, бо він сам вирішує, чи використати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи відмовитися від неї.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 360/1742/18 (провадження № 61-16849св19).
За своєю правовою природою довіреністю є односторонній правочин, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).
За змістом частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 14.05.2025 року.
Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої, серед іншого, увійшов транспортний засіб NISSAN ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Спадкоємцями за законом щодо майна померлого ОСОБА_7 є його мати - ОСОБА_1 , та малолітня дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2
06 лютого 2025 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину транспортного засобу NISSAN ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_1 . Видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину цього транспортного засобу на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2
На підставі свідоцтва про спадщину за законом серії НТС № 010236 від 06.02.2025 року та свідоцтва про спадщину за законом серії НТС № 010234 від 06.02.2025 року, 12.02.2025 року в ТСЦ № 8047 право власності на транспортний засіб NISSAN ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 було перереєстровано з ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_1 , де ОСОБА_6 зазначена співвласником цього майна.
12 лютого 2025 року ОСОБА_1 надано довіреність на ім'я ОСОБА_3 , як законного представника ОСОБА_6 , на право користування належною їй часткою транспортного засобу з правом відчуження вказаного рухомого майна третім особам, яку посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Качкельніковим С.В., серія НТН №206303.
Відповідно до змісту вказаної довіреності, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 продати за ціну та на умовах на розсуд уповноваженої, належний ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_6 , виданий ТСЦ 8047 12.02.2025 року, автомобіль NISSAN ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , для чого надала право ОСОБА_3 керувати автомобілем, при необхідності зняти його з реєстраційного обліку в органах поліції тощо, визначити на власний розсуд місце стоянки автомобіля, розписуватися за довірителя, а також виконувати всі необхідні дії, пов'язані з виконанням дійсної довіреності. Довіреність видана 12.02.2025 року строком на три роки, до 12.02.2028 року.
Згідно з відомостями Головного сервісного центру МВС, 01.07.2025 року в ТСЦ № 8041 транспортний засіб NISSAN ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , було перереєстровано з ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_4 , підстава - договір купівлі-продажу № 8041/2025/5448867 від 01.07.2025, довіреність серія НТН № 206303 від 12.02.2025 року.
Згідно з статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів (наприклад, створення речей), настання або ненастання певної події.
Під цивільними правами та обов'язками у статті 11 ЦК України розуміється як комплекс правових можливостей особи в цілому, що охоплюється категоріями цивільної правоздатності та дієздатності фізичних та юридичних осіб, так і комплекс прав та обов'язків, що випливають безпосередньо із закону, а саме права та обов'язки щодо укладення договорів, у процесі укладення договорів, а також у зобов'язаннях - як до моменту перетворення прав та обов'язків у право вимоги та у борг, так і після такого перетворення.
Відповідно до загальних положень про зобов'язання, визначених, зокрема, у статтях 509, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості й виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
Статті 610 та 611 ЦК України передбачають, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Особи мають право опосередкувати свої правовідносини шляхом укладення договору, при якому вони є вільними у виборі контрагента та визначенні виду та умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Відповідно до ст. 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Відповідно до ст. 1004 ЦК України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
Відповідно до ст. 1006 ЦК України, повірений зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
Так, відповідно до змісту договору купівлі-продажу транспортного засобу №8041/2025/5448867 від 01.07.2025 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , було здійснено відчуження транспортного засобу NISSAN ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , в ТСЦ № 8041. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу склала 550 000,00 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що 24 червня 2025 року Святошинською у місті Києві державною адміністрацією було видано розпорядження № 472 про надання дозволу на укладення договору купівлі-продажу частини автомобіля, згідно з якого у зв'язку із зверненням ОСОБА_3 , останній надано дозвіл на укладення договору купівлі-продажу 1/2 частини транспортного засобу NISSAN ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрованого 12.02.2025 року в ТСЦ 8047, яка на праві власності належить малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Використати від продажу автомобіля грошові кошти на потреби ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З урахуванням встановлених обставин справи, доведеним є те, що ОСОБА_3 було здійснено відчуження належного на праві власності транспортного засобу NISSAN ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_6 у рівних частках (по 1/2 кожній), у передбачений законом спосіб та з дотримання зазначених вище вимог закону.
Судом встановлено, що від імені ОСОБА_6 , ОСОБА_3 діяла як її законний представник, отримавши дозвіл від Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на здійснення продажу належної 1/2 частки спірного автомобіля малолітній ОСОБА_6 . Відчуження належної ОСОБА_1 1/2 частки спірного автомобіля було здійснено ОСОБА_3 на підставі виданої ОСОБА_1 12.02.2025 року довіреності серія НТН № 206303.
При цьому, судом встановлено, що факт видачі довіреності та надання права відповідачу на здійснення відчуження спірного автомобіля ОСОБА_1 не оспорюється.
Автомобіль було відчужено за ринковою вартістю транспортного засобу на момент його продажу за ціною 550 000,00 грн.
Так, згідно з частиною першою статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє.
У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Тобто, для визнання недійсним правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості, необхідно встановити факт зловмисної домовленості представника з іншою особою (свідоме вчинення правочину всупереч інтересам довірителя), наявність збитків та причинний зв'язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками.
Верховний Суд в постанові від 22 квітня 2019 року по справі №623/2518/17 вказав, що критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.
Аналізуючи наявні докази у справі, суд дійшов висновку, що позивач не довела суду, що оспорюваний договір купівлі-продажу транспортного засобу був укладений ОСОБА_3 на невигідних для ОСОБА_1 умовах і такий договір суперечить інтересам останньої, зокрема і малолітньої ОСОБА_6 , як і не надано доказів розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного щодо укладення такого договору, що б могло вказувати на настання наслідків, які неприйнятні для позивача, як довірителя.
Позивач наданою відповідачу довіреність уповноважила останню здійснити відчуження транспортного засобу за ціною та на умовах за власним розсудом ОСОБА_3 .
Відтак, відсутніми є підстави для визнання недійсним, з підстав наведених позивачем у позові, договору купівлі-продажу № 8041/2025/5448867 від 01.07.2025 року, транспортного засобу NISSAN ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Суд зазначає, що, за загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов'язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.
Оскільки вказаний автомобіль було відчужено на користь третьої особи за ціною 550 000,00 грн., тому ОСОБА_3 повинна була після здійснення відчуження автомобіля та отримання грошових коштів за його продаж передати ОСОБА_1 1/2 вартості відчуженого майна, у зв'язку з виконанням доручення, а тому ОСОБА_1 має право на отримання грошових коштів за відчуження належної їй 1/2 частки транспортного засобу, що складає 275 000,00 грн., отриманих ОСОБА_3 від продажу автомобіля за договором за договором купівлі-продажу № 8041/2025/5448867 від 01.07.2025 року.
Суд звертає увагу, що у довіреності, наданій ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 , позивачем не вказувала на безоплатність права на відчуження майна, а вказала, що належне їй рухоме майно (транспортний засіб) вона уповноважує ОСОБА_3 здійснити за ціною на її власний розсуд.
Отже, надаючи ОСОБА_3 довіреність на право продажу транспортного засобу, позивач продемонструвала свою волю на продаж іншій особі належного їй автомобіля за визначеною ОСОБА_3 ціною, що унеможливлює витребування майна на підставі статті 388 ЦК України. При цьому, як вже було зазначено, підстав для визнання договору купівлі-продажу автомобіля, суд не вбачає.
Та обставина, що ОСОБА_3 було придбано за отримані від продажу спірного автомобіля грошові кошти на придбання іншого автомобіля, одноосібним власником якого вона є тепер, не свідчить про те, що у неї був відсутній обов'язок щодо передачі ОСОБА_1 1/2 грошових коштів, отриманих від продажу за довіреністю належної позивачу частки спірного автомобіля. Придбавши новий автомобіль, ОСОБА_3 не оформила право власності на 1/2 придбаного транспортного засобу на позивача, тому суд відхиляє твердження ОСОБА_3 , що грошові кошти від продажу автомобіля нею були використані в інтересах позивача.
Однак, суд не вважає доведеними ті обставини, що вказаними діями відповідачі завдали позивачу моральну шкоду.
Так, частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання моральної шкоди іншій особі.
Тлумачення статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним те, що оспорюваний правочин відповідає інтересам позивача та її внутрішній волі.
Оскільки позивач добровільно передала належну їй частку автомобіля у користування та розпорядження відповідача, надане нею доручення ОСОБА_3 ніким не оспорюється та доказів того, що автомобіль вибув з власності позивача поза її волі не надано, тому відсутніми є підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача 50 000, 00 грн. збитків у вигляді моральних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення із ОСОБА_3 на її користь 1/2 частини вартості автомобіля марки NISSAN ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 у сумі 275 000 гривень 00 копійок.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до квитанції ID 5404-7386-1367-1426 від 19.08.2025 року позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 506,00 грн.
При цьому, з урахуванням заявлених позовних вимог та подання позову до суду в електронній формі, судовий збір підлягав оплаті у розмірі 2 505,64 грн.
Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (84,61%) у розмірі 2 120,02 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації; ОСОБА_6 , законним представником якої є ОСОБА_3 , про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_7 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_8 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) 1/2 частини вартості автомобіля марки NISSAN ROGUE, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2488 см3, номер кузова НОМЕР_1 у сумі 275 000 (двісті сімдесят п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_7 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_8 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 120 (дві тисячі сто двадцять) гривень 02 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17 грудня 2025 року.
Суддя Н.О. Горбенко