Справа № 755/22683/25
Провадження №: 3/755/7392/25
"17" грудня 2025 р. м. Київ Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 122-4, ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 517647, 24.10.2025 року о 19:10 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Amarok», н/з НОМЕР_2 , у м. Києві, вул. Березняківська, 31, перед початком руху не переконався в безпечності, не дотримався безпечного інтервалу та здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Volkswagen CC», н/з НОМЕР_3 , що призвело до механічних пошкоджень з матеріальними збитками транспортних засобів. Своїми діями порушив п. 10.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 517649, 24.10.2025 року о 19:10 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Amarok», н/з НОМЕР_2 , у м. Києві, вул. Березняківська, 31, будучи причетним до ДТП, місце ДТП залишив. Своїми діями порушив п. 2.10 А Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 122-4 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, не визнав та пояснив, що 24.10.2025 року він на автомобілі «Volkswagen Amarok» приїхав на парковку супермаркету «Велмерт», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 31, для зустрічі зі своїм знайомим. Припаркував автомобіль та пішов на зустріч. Після зустрічі він сів за кермо автомобіля та виїжджав з паркувального місця дуже обережно та повільно, оскільки на паркувальному майданчику в попутному напрямку рухались інші транспортні засоби. Зазначив, що автомобіль «Volkswagen Amarok» обладнаний оригінальними датчиками паркування, які у разі наближення транспортного засобу до будь-якої перешкоди сповіщають про її наявність звуковими сигналами. ДТП не було, оскілки, керуючи авто, він не відчув будь яких поштовхів з іншим автомобілем чи перешкодою, так і не почув звукових сигналів датчиків паркування, оскільки зіткнення не було. Крім того, автомобіль «Volkswagen Amarok» немає жодних пошкоджень, у тому числі механічних. Власник даного автомобіля має чинні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із додатковою сумою страхування, а також договір добровільного страхування (КАСКО) із додатковим страховим покриттям, а тому у нього не було жодних приводів чи підстав ухилятися від адміністративної відповідальності у разі настання страхового випадку та залишати місце ДТП. Дізнався він про дану подію тільки 07.11.2025 року та 10.11.2025 року з'явився до Управління патрульної поліції у м. Києві для надання пояснень щодо обставин справи.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Любимчев Д.А. просив закрити провадження у справі, оскільки до матеріалів справи не додано жодного доказу на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у скоєні ДТП та прямого умислу на залишення місця ДТП. На відеозаписах з камер спостереження не зафіксовано момент ДТП, також відсутні дані щодо місця перебування автомобіля «Volkswagen CC» певний період часу, оскільки даний автомобіль у цей час знаходився поза межами відеокамер. Автомобіль «Volkswagen Amarok» немає жодних пошкоджень, тому можна дійти висновку, що ДТП взагалі не було. Крім того, надав суду фото та відео фіксації огляду транспортних засобів. За клопотанням сторони захисту у судове засідання суд викликав працівника поліції, який складав протоколи про адміністративні правопорушення, та іншого учасника ДТП для надання пояснень, однак останні до суду не з'явилися, будь-яких клопотання та пояснень до суду не подавали.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного. Відповідно до ст. 245 КУпАП одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Згідно зі ст. 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. Відповідно до п. 2.10.А ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди. Згідно з п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Відповідно до п. 13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. У судовому засіданні було досліджено: протоколи від 19.11.2025 року серії ЕПР1 № 517647 та серії ЕПР1 № 517649, схему місця ДТП від 24.10.2025 року, пояснення учасників ДТП, відеозапис події, фотодокази. Вивчивши матеріали, враховуючи обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у матеріалах адміністративного провадження не достатньо доказів на підтвердження порушень ПДР України водієм ОСОБА_1 та його вини у вчиненні ст. 122-4, ст. 124 КУпАП. За змістом ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. У силу вимог ч. 4 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вище викладене, суддя вважає не доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, у зв'язку із чим провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративних правопорушень. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 122-4, 124, 245, 251, 252, 247, 280, 283-285 КУпАП, суд
Провадження по справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя І.М. Омельян