Справа № 755/21322/25
"17" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальні провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105040000975 від 08.10.2025 року та за № 12025105040001028 від 29.10.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Каховка Херсонської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого неофіційно вантажником, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (укриття), раніше судимого:
- 03.06.2025 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік;
- 07.10.2025 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , не пізніше 08.10.2025 року, перебуваючи за адресою: м. Київ, проспект Миру, побачив особу чоловічої статі схожу на наркозалежну особу, яка перебувала поблизу лавки та щось шукала та в подальшому пішла невідомому напрямку. У цей час ОСОБА_3 вирішив підійти до лавки де перебував невідомий чоловік та побачив у ґрунті прозору ємність з полімерного матеріалу, в якій знаходиться кристалічна речовина світлого кольору, в якій міститься особливо небезпечна психотропна речовина та діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, порушуючи вимоги Закону України «Про незаконний обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки, маючи умисел спрямований на незаконне придбання, зберігання без мети збуту психотропної речовини, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбала особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.
В подальшому, ОСОБА_3 , придбану ним таким чином особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, що знаходилась в прозору ємність з полімерного матеріалу, в середині якої була кристалоподібна речовина світлого кольору, помістив до правої кишені штанів, та почав незаконно зберігати при собі, для власного вживання без мети збуту.
Так, 08.10.2025 о 16 год. 55 хв., за адресою: м. Київ, бульвар Верховної Ради 14, працівником поліції було зупинено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що зберігає при собі психотропну речовину обіг якої заборонено - PVP.
В подальшому, 08.10.2025 року в період часу з 17 годин 37 хвилин до 17 години 44 хвилин, за адресою: м. Київ, бульвар Верховної Ради 14, співробітниками поліції, було проведено обшук затриманої особи, в ході якого у громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було виявлено та вилучено з правої кишені штанів предмет схожий на прозору ємність з полімерного матеріалу, в середині якої була кристалоподібна речовина світлого кольору, - психотропна речовина обіг якої заборонено - PVP , загальною масою 0,255 г.
Згідно висновку експерта від 28.10.2025: у наданій на дослідження кристалоподібній речовині виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено. У наданій на дослідження кристалоподібній речовині виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить 0,255 г.
PVP, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» "Список № 2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено" в "Таблиці І", є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Згідно наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання наркотичного засобу PVP, у невеликих розмірах настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме: 0,15.
Крім того, ОСОБА_3 , 29.10.2025 приблизно о 13 год. 30 хв. перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 29А, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки, маючи умисел спрямований на незаконне придбання психотропної речовини, для власного вживання без мети збуту, на земельній ділянці біля дерева знайшов прозору пластмасову колбу в якій знаходилась кристалоподібна речовина світло-бежевого кольору.
В подальшому, ОСОБА_3 знайдену ним прозору пластмасову колбу в якій знаходилась кристалоподібна речовина світло-бежевого кольору, помістив до лівої кишені куртки, в яку він був одягнутий та почав незаконно зберігати при собі.
Після цього, 29.10.2025, приблизно о 13 год. 57 хв. за адресою: м. Київ, бул. Верховної Ради, 14А працівниками поліції було зупинено ОСОБА_3 який повідомив, що зберігає при собі кристалоподібну речовину світло-бежевого кольору, яка знаходиться в прозорій пластмасовій колбі.
В подальшому, 29.10.2025 року в період часу з 15 год. 01 хв. до 15 год. 09 хв., за адресою: м. Київ, бул. Верховної Ради, 14А співробітниками поліції, було проведено обшук затриманої особи, в ході якого у ОСОБА_3 з лівої кишені куртки виявлено та вилучено прозору пластмасову колбу в якій знаходилась кристалоподібна речовина світло-бежевого кольору.
Згідно висновку експерта у наданій на дослідження кристалоподібній речовині світло-бежевого кольору, виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP у речовині становить 0,256 г.
PVP, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» Список №2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Згідно наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання психотропної речовини - PVP, настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме: від 0,15 г.
Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, тобто у вчиненні незаконного придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за цією статтею.
Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, дав покази, підтвердив вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.
Вказав, що дійсно, 08.10.2025 року, перебуваючи за адресою: м. Київ, проспект Миру, він на землі знайшов прозору ємність, всередині якої була психотропна речовина - PVP, яку поклав до кишені штанів для власного вживання. Того ж дня, приблизно о 17 годині за адресою: м. Київ, бульвар Верховної Ради 14, його зупинили працівники поліції, яким він добровільно повідомив, що зберігає заборонену речовину та видав її їм.
Крім того, 29.10.2025 року, приблизно о 13 год. 30 хв. перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 29А, біля дерева знайшов прозору пластмасову колбу, всередині якої була психотропна речовина - PVP, яку поклав до кишені куртки для власного вживання. Того ж дня, приблизно о 14 годині за адресою: м. Київ, бул. Верховної Ради, 14А, його зупинили працівники поліції, яким він добровільно повідомив, що зберігає заборонену речовину та видав її їм.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме - у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, вчинене повторно протягом року після засудження за цією статтею.
При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях "Рінгвольд проти Норвегії" від 11 лютого 2003 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, "Абу Зубайда проти Литви" від 31.05.2018 року, а також "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" від 08.07.2004 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий, має задовільний стан здоров'я, не є інвалідом І чи ІІ групи, спосіб життя, позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини другої статті 309 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 71 КК України частково приєднавши до покарання за даним вироком, невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07.10.2025 року, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень) як ним самим так і іншими особами.
Судом враховано позицію, викладену у Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08.02.2021 року (справа № 390/235/19, провадження № 51-2177кмо20), згідно якої Законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену ч.1 ст.32 КК повторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані в резолютивній частині обвинувального вироку, і за кожне правопорушення, кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання.
В даній постанові зазначено, що передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ст. 70 КК) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади кримінальних правопорушень і які мають самостійні санкції. За цими ж правилами призначається покарання і в разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як закінчене кримінальне правопорушення, а решта - як готування до кримінального правопорушення чи замах на нього. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
Якщо вчинені кримінальні правопорушення, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони відповідно до частини другої статті 33 КК повинні отримувати окрему кваліфікацію. Якщо ж кримінальні правопорушення, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення, їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У таких випадках повторність кримінальних правопорушень повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних кримінальних правопорушень.
Така правова позиція знайшла своє відображення в існуючій практиці Касаційного кримінального суду. Так, у постановах колегій суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 травня 2018 року (справа №187/1354/15, провадження № 51-1017км18), Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 29 листопада 2018 року (справа №541/715/17, провадження № 51-7898км18) та від 10 липня 2019 року (справа № 723/1538/16-к, провадження № 51-8625км18), Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 січня 2020 року (справа № 585/1603/17, провадження № 51-3290км19) та від 29 липня 2020 року (справа № 541/715/17, провадження № 51-7898км18) визнано, що за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається і правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються.
Дане остаточне покарання (позбавлення волі), визначене ОСОБА_3 на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до покарання, призначеного даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 07.10.2025 року за ч. 2 ст. 309 КК України, та остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 1 (одного) року та 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід не обирався.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, пов'язаного з направленням для відбування покарання.
Цивільний позов не заявлявся.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення експертних досліджень в сумі 7131 (сім тисяч сто тридцять одну) гривню 20 коп., а саме:
- за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/111-25/62655-НЗПРАП від 28.10.2025 року в сумі 3565 гривень 60 копійок;
- за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/111-25/66843-НЗПРАП від 11.11.2025 року в сумі 3565 гривень 60 копійок.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- кристалоподібну речовину, що містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,255 г., що після проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів разом із первинним упакуванням поміщено до поліетиленового спец. пакету № 6602854, передану в камеру схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, згідно квитанції №024998 - знищити.
- кристалоподібну речовину світло-бежевого кольору, що містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,256 г., що після проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів разом із первинним упакуванням поміщено до поліетиленового спец. пакету № 5324075, передану в камеру схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, згідно квитанції №025105 - знищити.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Учасникам кримінального провадження роз'яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.
Суддя