Справа № 755/18155/25
"17" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв'язку з Ладижинським міським судом Вінницької області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105040000740 від 04.08.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, військовозобов'язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 06.07.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді арешту строком на 1 місяць, в подальшому зі зміною невідбутого покарання у виді пробаційного нагляду строком 2 місяці. 10.02.2025 року знятий з обліку Дніпровського РВ ФДУ «Центр пробації» у зв'язку з відбуттям покарання;
- 27.11.2024 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 1 місяць,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 (дистанційно),
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше судимим, а саме 27.11.2024 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року 1 місяця обмеження волі, на шлях виправлення не став та вчинив нове кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, ОСОБА_3 , будучи особою, яка протягом року була засуджена за ч.1 ст. 309 КК України, перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 04.08.2025 року, а саме до часу фактичного виявлення працівниками поліції, маючи прямий умисел на незаконне придбання та зберігання без мети збуту особливо небезпечної, психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконного придбав особливо небезпечну, психотропну речовину, обіг якої заборонено- PVP, загальною масою 0,531 г. та почав її незаконно зберігати при собі.
Так, 04.08.2025 року о 16 годині 46 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Івана Миколайчука, 19/2, оперуповноваженими ВКП ВП №4 Дніпровського УП ГУНП у м. Києві було зупинено та затримано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що зберігає при собі в правій кишені шортів, прозору пластикову ємність, що містить кристалоподібну речовину світло-зеленого кольору, що містить в собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.
В подальшому, 04.08.2025 року в період часу з 17 години 15 хвилин до 17 години 20 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Івана Миколайчука, 19/2, співробітниками поліції, у присутності двох понятих із застосуванням технічних засобів фіксації було проведено особистий обшук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого, в правій кишені шортів в які був одягнений ОСОБА_3 , було виявлено та вилучено прозору пластикову ємність, що містить кристалоподібну речовину світло-зеленого кольору, яка містить у своєму складі, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 0,531 г., яку він будучи протягом року засудженим за ч. 1 ст. 309 КК України незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, тобто у вчиненні незаконного придбання, зберігання психотропної речовини, без мети збуту, протягом року після засудження за цією статтею.
Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, дав покази, підтвердив вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.
Вказав, що дійсно він 04.08.2025 року приблизно о 16 годині, гуляючи по вулиці на землі віднайшов пластикову ємність, всередині якої була психотропна речовина PVP, яку він помістив до кишені шортів з метою подальшого особистого вживання. Трохи згодом, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Івана Миколайчука, 19/2, його зупинили працівники поліції, яким він добровільно повідомив, що зберігає заборонену речовину та видав її їм.
Останній виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даних злочинів, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме - у незаконному придбанні, зберіганні психотропної речовини, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.
При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях "Рінгвольд проти Норвегії" від 11 лютого 2003 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, "Абу Зубайда проти Литви" від 31.05.2018 року, а також "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" від 08.07.2004 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненні кримінально правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий, має задовільний стан здоров'я, не є інвалідом І чи ІІ групи, військовозобов'язаний, не одружений, спосіб життя, позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини другої статті 309 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 71 КК України частково приєднавши до покарання за даним вироком, невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27.11.2024 року, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень) як ним самим так і іншими особами.
Дане остаточне покарання (позбавлення волі), на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до покарання, призначеного даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 27.11.2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України, та остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 1 (одного) року та 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід не обирався.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Цивільний позов не заявлявся.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів №СЕ-19/111-25/48227-НЗПРАП від 08.09.2025 року в сумі 3565 гривень 60 копійок.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- кристалоподібну речовину білого кольору, що містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,531 г., що після проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів разом із первинним упакуванням поміщено до поліетиленового спец. пакету № 6182033, передану в камеру схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, згідно квитанції №024749 - знищити.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а засудженим який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Учасникам кримінального провадження роз'яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.
Суддя