Справа №:755/7095/19
Провадження №: 1-в/755/466/25
"16" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040010724 від 31 липня 2017 року, про скасування арешту майна,
Адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , звернулася до суду з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 14.03.2016 року на об'єкт нерухомого майна, а саме на будівлю санаторно-оздоровчого закладу Ясінянської учбово-спортивної бази «Тиса», яка розташована за адресою: Закарпатська обл., Рахівський р-н, смт. Ясіня, вул. Івана Франка, 38, на земельній ділянці площею 0,2539 га, що має кадастровий номер 2123656200:09:001:0015, цільове призначення: для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120131100400002036 від 04.02.2013 року, яке було об'єднано з кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040010724 від 31 липня 2017 року, у зв'язку з тим, що на даний час минула потреба у застосуванні вказаного арешту майна.
У судове засідання адвокат ОСОБА_3 не з'явилася, проте просила розглянути вказане клопотання у її відсутність.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути клопотання про скасування арешту майна у відсутність осіб, які не з'явилися.
Отже, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди /ч.2 ст.170 КПК України/. Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Також, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, суд враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства
Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
Як вбачається з матеріалів клопотання, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 14.03.2016 року накладено арешт на об'єкт нерухомого майна, а саме на будівлю санаторно-оздоровчого закладу Ясінянської учбово-спортивної бази «Тиса», яка розташована за адресою: Закарпатська обл., Рахівський р-н, смт. Ясіня, вул. Івана Франка, 38, на земельній ділянці площею 0,2539 га, що має кадастровий номер 2123656200:09:001:0015, цільове призначення: для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120131100400002036 від 04.02.2013 року.
Крім того, заявник у своєму клопотанні зазначає про те, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120131100400002036 від 04.02.2013 року було об'єднано з кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040010724 від 31 липня 2017 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року, на підставі ст. 49 КК України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції статті від 15.11.2011 року), у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно них, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017100040010724 від 31 липня 2017 року, закрито.
Між тим, ані матеріали клопотання про скасування арешту майна, ані матеріали закритого кримінального провадження № 12017100040010724 від 31 липня 2017 року, не містяться жодного доказу на підтвердження обставин щодо об'єднання вказаних кримінальних проваджень. Разом із тим, арешт майна, який просить скасувати заявниця було накладено саме у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120131100400002036 від 04.02.2013 року.
Отже, дослідивши матеріали клопотання, додані до них документи, суд приходить до висновку про те, що заявником на даний час не були доведені обставини, на які вона посилається у своєму клопотанні, тому вказане клопотання про скасування арешту майна не підлягає задоволенню, враховуючи його необґрунтованість.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 131, 170-175 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 14.03.2016 року, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя