Справа № 752/20407/25
Провадження № 2/752/9770/25
іменем України
17 грудня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
у серпні 2025 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором № 134087 від 13.03.2024 року в розмірі 11 476,73 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн і 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 13.03.2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 134087 у формі електронного документа з використанням електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора d34578d5.
ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов'язання перед відповідачем за вказаним Кредитним договором виконало та надало кредит на умовах сплати 460,00 % річних, перерахувавши 13.04.2024 року суму коштів у розмірі 8 000,25 на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
Разом з тим, ОСОБА_1 свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів і комісії не виконала.
10.10.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 10102024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «ФК «Кредіплюс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі й за Договором споживчого кредиту № 134087 від 13.03.2024 року, укладеним між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 .
Всупереч умов Договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 11 476,73 грн, яка складається із: 7 286,60 грн заборгованості за кредитом, 3 589,13 грн заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом та 601,00 грн комісії, в зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою від 04.09.2025 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження в указаній справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (а.с. 117-118).
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 13.03.2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 134087 у формі електронного документа з використанням електронного підпису позичальника у виді одноразового ідентифікатора d34578d5.
На підставі вказаного Кредитного договору відповідач отримала кредит у розмірі 10 667,00 грн, зі сплатою 460,00 % річних та комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 1,00 грн (знижений тариф) та 100,00 грн (стандартний (базовий) тариф), строком на 98 днів, до 19.06.2024 року (п. п. 2.2.1., 2.3., 2.4. Договору).
Факт виконання ТОВ «ФК «Кредіплюс» своїх зобов'язань за вказаним Кредитним договором, зокрема перерахування 13.03.2024 року грошових коштів у сумі 8 000,25 грн відповідачу на емітовану на її ім'я картку № НОМЕР_1 (№ НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_3 ) підтверджується довідкою № 2 ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 26.12.2024 року № 1594/26-12 та витребуваною судом на підставі ухвали від 04.09.2025 року з АТ «ПУМБ» інформацією № КНО-07.8.5/13008 БТ від 29.09.2025 року.
10.10.2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 10102024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «ФК «Кредіплюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі й за Договором про споживчий кредит № 134087 від 13.03.2024 року, укладеним між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 .
Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 року до позивача перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № 134087 від 13.03.2024 року на суму 11 476,73 грн.
Згідно з випискою з особового рахунка за Кредитним договором № 134087 від 13.03.2024 року за період з 10.10.2024 року по 05.03.2025 року сума заборгованості ОСОБА_1 становить 11 476,73 грн, яка складається із: 7 286,60 грн заборгованості за кредитом, 3 589,13 грн заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом та 601,00 грн комісії.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача на підставі Договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 року за Кредитним договором №134087 від 13.03.2024 року на загальну суму 11 476,73 грн.
Крім того, в матеріалах справи наявні докази того, що картковий рахунок № НОМЕР_2 належить саме відповідачу та, що на її рахунок надходили кошти від ТОВ «ФК «Кредіплюс» на підставі Кредитного договору № 134087 від 13.03.2024 року в розмірі 8 000,25 грн.
Враховуючи викладене, ТОВ «ФК «Ейс» доведено надання ТОВ «ФК «Кредіплюс» відповідачу кредиту на підставі вказаного Кредитного договору, яка своїх зобов'язань перед позивачем не виконала, в зв'язку із чим, позов частині стягнення заборгованості в загальному розмірі 10 875,73 грн, яка складається із: 7 286,60 грн заборгованості за кредитом і 3 589,13 грн заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 601,00 грн - комісії, пов'язаної з обслуговуванням кредиту.
За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2,3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (з 10.06.2017 року) щодо оплатності обслуговування кредиту, сплату якої вимагає позивач, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
До цього зводяться висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19.
Отже, правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми комісії немає, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір пропорційно до частки задоволених позовних вимог, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні в розмірі 2 295,71 грн (94,77 %).
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд вказує, що згідно з матеріалами справи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: Договір про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025 року, Додаткову угоду № 14 від 04.02.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025 року, Акт прийому-передачі наданих послуг від 04.02.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025 року на загальну суму 7 000,00 грн.
Клопотань про зменшення витрат на адресу суду не надходило.
Верховний Суд в постанові від 22.11.2019 року в справі №902/347/18 роз'яснив, що суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власною ініціативою.
Відтак, враховуючи, що позивач підтвердив понесені витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 633,90 грн, що відповідає принципу пропорційності розподілу витрат відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з урахуванням частки задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Кредитним договором № 134087 від 13.03.2024 року в розмірі 10 875,73 грн (десять тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 73 копійки).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2 295,71 грн (дві тисячі двісті дев'яносто п'ять гривень 71 копійку) сплаченого судового збору та 6 633,90 грн (шість тисяч шістсот тридцять три гривні 90 копійок) витрат на правову допомогу.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310-А, м. Київ, 02090.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко