Справа № 370/1550/25
Провадження №: 2/752/8884/25
17 грудня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», Банк) звернулось до Макарівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 07.11.2018 у розмірі 125986,28 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що monobank - мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні карти monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www/.monobank.ua/terms.
07.11.2018 відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 07.11.2018. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови.
На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 60000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Як зазначає позивач, у відповідача станом на 09.10.2021 прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення підпункту 5.17 пункту 5 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення ним, як клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 09.10.2021 направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв'язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 кредит 26.01.2022 став у формі «на вимогу».
Позивач вказує, що загальний розмір заборгованості відповідача перед АТ «Універсал Банк» за Договором станом на 20.03.2025 становить 125986,28 грн, яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у сумі 125347,53 грн; заборгованості за пенею 0 грн та заборгованості за порушення грошового зобов'язання - 638,75 грн. У зв'язку із тим, що відповідач продовжує ухилятись від виконання взятих на себе зобов'язань за договором та відмовляється повертати кредитні кошти, позивач змушений був звертатися до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказану вище заборгованість, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року позовну заяву АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було передано за територіальною підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 для розгляду цивільної справи №370/1550/25 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду для подання до суду відзиву на позовну заяву. Окрім того, вирішено здійснити повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі шляхом опублікування на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення.
Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заява про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідача на адресу суду не надходило. Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, а також шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками на його останню відому адресу зареєстрованого місця проживання, проте поштове відправлення повернулося на адресу суду, як неотримане "адресат відсутній".
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).
Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Універсал Банк» підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
АТ «Універсал Банк» запустило проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.
Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Судом установлено, що 07.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 07.11.2018.
У заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця Анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Також, зазначено, що підписанням цього Договору він підтверджує, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
У пункті 6 вказаної Анкети-заяви від 07.11.2018 відповідач просив уважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі її електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті ним в Банку.
Також, просив Банк відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку.
На підтвердження факту укладення із відповідачем кредитного договору банк надав суду Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг та витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank і Universal Bank (далі Умови і правила), витяг з Тарифів і Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, а також Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача.
Разом з тим, долучені представником позивача до матеріалів справи витяг з Умов і правил викладений у редакції, яка набула чинності 27.11.2021, а отже, цілком логічним є те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву 07.11.2018, не міг бути ознайомлений із редакцією цих Умов та правил, яка була затверджена через три роки після підписання анкети-заяви.
Тобто, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме ці Умови і правила, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, та Тарифи за карткою «Monobank» розумів відповідач, ознайомився та погодився саме з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Як передбачено пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до вимог частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У відповідності до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З наданих суду позивачем довідок про наявність рахунку та про розмір встановленого ліміту від 20.03.2025 убачається, що 07.11.2018 відповідачу ОСОБА_1 було відкрито рахунок, видано кредитну картку № НОМЕР_1 із кінцевим строком її дії та встановлено 17.01.2019 кредитний ліміт у розмірі 1000 грн, який у подальшому неодноразово змінювався, а 30.05.2020 був остаточно збільшений до 60000 грн.
Згідно наданої суду виписки з особового рахунку ОСОБА_1 від 20.03.2025 щодо руху коштів за період із 07.11.2018 по 20.03.2025, сума витрат по відкритому рахунку за період склала 736684,52 грн, а сума зарахувань - 610745,24 грн. У вказаній виписці також зазначені підвищення кредитного ліміту на дату 17.01.2019 до 1000 грн, його подальша зміна та остаточне збільшення 30.05.2020 до 60000 грн, відображені й інші відомості про рух коштів.
Відповідно до змісту пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженому постановою правління національного банку України від 04 липня 2018 №75, виписка з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить, зокрема: найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта.
Суд зазначає, що з наданої позивачем до суду виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором убачається, що останній отримав кредитні кошти та користувався ними для власних потреб.
Таким чином матеріалами справи підтверджено, що між сторонами було укладено кредитний договір від 07.11.2018, за умовами якого позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в межах ліміту на поточний рахунок у встановленому розмірі, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Проте, останній всупереч умовам договору порушив взяті на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено вимогами частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Судом встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» виконало своєчасно і повністю, надававши відповідачу кредиті ресурси в повному обсязі. В свою чергу, взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконував, у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість за договором від 07.11.2018.
Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості за договором №б/н від 07.11.2018 станом на 20.03.2025, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» становить 125986,28 грн, з яких: 125347,53 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредита), 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за відсотками, 0,00 грн. - заборгованість за пенею, 638,75 грн - заборгованість за порушення грошового зобов'язання.
За приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За змістом частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
За змістом вказаних норм, позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути на вимогу кредитодавцеві ту суму кредиту, яка була ним отримана на підставі такого договору.
Розмір зобов'язання щодо повернення суми кредиту визначається не встановленим кредитним лімітом, а сумою фактично отриманого кредиту в рамках договору.
Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач посилався на те, що 09.10.2021 він направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, така вимога Банку була залишена відповідачем без реагування.
За положеннями частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з вимогами частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
У відповідності до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частинами першою, сьомою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, власного контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту суду не надав, тому доводи позивача відповідачем не спростовані.
Враховуючи, що позичальник фактично отримані та використані кошти добровільно АТ «Універсал Банк» не повернув, а також враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що АТ «Універсал Банк» має право вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів.
Зважаючи на те, що між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, умови якого позивачем були виконані шляхом надання відповідачу кредитних коштів, а відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконує, та будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду не надав, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відтак, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 07.11.2018 у вигляді боргу за тілом кредиту в сумі 125347,53 грн.
Що стосується вимог іншої складової заборгованості, а саме заборгованості за порушення грошового зобов'язання на суму 638,75 грн, то суд зазначає таке.
Так, за змістом положень частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Для застосування судом цієї норми закону про стягнення процентів від простроченої суми, грошове зобов'язання має бути простроченим. Для того, щоб визначити розмір і період прострочення грошового зобов'язання, необхідно встановити чіткий строк його невиконання згідно із умовами договору та конкретно визначити розмір простроченого зобов'язання. Без встановлення цих конкретних обставин неможливо здійснити правильний розрахунок трьох процентів річних, так як вони мають нараховуватись саме на суму простроченого зобов'язання та лише за період його прострочення.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором убачається, що проценти за порушення грошового зобов'язання Банком нараховані виходячи із процентної ставки в розмірі 37,2% річних. При цьому, у розрахунку не відображено того, з якої саме суми простроченого кредиту нарахована сума заборгованості за порушення клієнтом грошового зобов'язання.
У підписаній анкеті-заяві позичальника 07.11.2018 процентна ставка за прострочення виконання грошового зобов'язання не зазначена, не містить вказана анкета-заява і строку повернення кредиту (користування ним).
Банк, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір та порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором від 07.11.2018, посилався на витяг із Умов і правил, що розміщені на офіційному сайті: https://www.monobank.ua/terms, Тарифи та паспорт споживчого кредиту.
Втім, матеріали справи не містять підтвердження того, що саме ці Умови та правила і витяг із Тарифів розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про до договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за порушення грошового зобов'язання, та саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування, на які посилається Банк.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити та вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15, при розгляді даної справи позивачем він не спростований.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 липня 2019 року у справі №175/4576/14-ц.
Суд уважає, що у даному випадку до правовідносин, що виникли між сторонами, неможливо застосувати положення частини першої статті 634 ЦК України, оскільки без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за порушення грошового зобов'язання, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг із Умов і правил та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.
Щодо наявного у матеріалах справи копії паспорта споживчого кредиту Чорної картки monobank, то вказаний документ не може свідчити про узгодженість між сторонами у встановленому порядку розміру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, з огляду на наступне.
Так, з роздруківка названого паспорта споживчого кредиту вбачається, що в розділі 6 вказані наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
Також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19), від 21 жовтня 2020 року у справі №194/1387/19 (провадження № 61-7416св20) у спорах між фізичною особою та банком, суди виходили з того, що матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, тобто інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма). Вказаний документ підписано позичальником, при цьому вказано, що він підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Тобто суди виходили з того, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією укласти кредитний договір, коли особа, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту, власним підписом підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданою виходячи із обраних ним умов кредитування.
Отже, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем з надання споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 (провадження №61-14545сво20).
Як убачається з матеріалів справи, роздруківка підписаного відповідачем паспорта споживчого кредиту містить відомості щодо процентної ставки, що застосовується в разі невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту. Однак дана інформація має загальний характер та є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Відтак, підписання відповідачем паспорта споживчого кредиту не свідчить, що відповідачем було погоджено та встановлено банком відсотки за порушення виконання грошового зобов'язання у такому розмірі, який позивач просить стягнути. Окрім того, суд бере до уваги, що в даній роздруківці паспорта вказано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Споживач, підписавши такий документ, підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних споживачем умов кредитування. Також таким підписом відповідач підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для відповідача, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за таким договором.
Отже, враховуючи, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та має інформативний характер для споживача, суд критично оцінює можливість доведення факту належного повідомлення відповідача про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків, шляхом підписання паспорта споживчого кредиту.
Окрім того, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц (провадження №61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі №313/346/20 (провадження №61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі №467/555/19 (провадження №61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог лише в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Універсал Банк» суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 125347,53 грн.
Вимоги в частині стягнення нарахованої позивачем заборгованості за порушення грошового зобов'язання на суму 638,75 грн є необґрунтованими та відповідно задоволенню не підлягають.
Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язанні з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки за результатами розгляду суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову у цій справі, то відповідно з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 3012,56 грн, тобто пропорційно до загального розміру задоволених позовних вимог (99,49%).
Тому, відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1924,60 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» суму заборгованості договором про надання банківських послуг «Monobank» від 07.11.2018 у розмірі 125347,53 грн та понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3012,56 грн.
У задоволенні інших вимог позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
1. Позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк», адреса: 04082, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19, код ЄДРПОУ 21133352;
2. Відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 17.12.2025.
Суддя А.О. Митрофанова