Справа № 712/14791/25
Провадження № 1-кс/712/5836/25
16 грудня 2025 року Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі представника заявника адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні №42025252010000136, накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.11.2025 у справі №712/14791/25, -
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 04.11.2025 у кримінальному провадженні №42025252010000136.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.11.2025 накладено арешт на автомобіль марки Toyota Camry, д.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_5 , з забороною розпоряджатися та користуватися майном. На даний час, вищевказаний автомобіль повернуто власнику, але обтяження в частині заборони користування майном особі, якій не пред'явлено підозри та не висуното жодного обвинувачення, вважає є неспівмірним з метою забезпечення кримінального провадження. Крім того, слідчим не надано жодного доказу в розуміння ст.84, ст.98 КПК України, які б підтверджували факт доказового значення автомобіля марки Toyota Camry, д.н. НОМЕР_1 . Просить скасувати арешт накладений ухвалою суду.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав клопотання про скасування арешту, просив задовольнити в повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні просив у задоволенні клопотання відмовити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами кримінально-процесуального законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області перебуває кримінальне провадження №42025252010000136 від 11.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.369-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 04 листопада 2025 року в межах вище зазначеного кримінального провадження накладено арешт на автомобіль марки Toyota Camry, д.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_5 , шляхом заборони розпорядження та користування транспортним засобом.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Стаття 41 Конституції України регламентує право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а також визначає: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Конституційним Судом України висловлено позицію: право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. При обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Обмеження права власності повинні розглядатися як вимушені заходи, які держава не обов'язково повинна застосовувати.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
В судовому засіданні було встановлено, що на даний час проведено всі слідчі дії стосовно автомобіля та автомобіль повернуто власниці на відповідальне зберігання. Автомобіль належить третій особі.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що необхідності в накладенні арешту на автомобіль, суд не вбачає, а тому клопотання про скасування арешту з автомобіля марки Toyota Camry, д.н. НОМЕР_1 , підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 98, 100, 131-132, 167, 170,-174, 369-372, 376 КПК України слідчий суддя, -
Скасувати арешт, накладений 04 листопада 2025 року ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/14791/25 (провадження №1-кс/712/5145/25), на автомобіль марки Toyota Camry, д.н. НОМЕР_1 , який відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено 16.12.2025