Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8097/25
Номер провадження 2-п/711/75/25
16 грудня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Кондрацької Н.М.,
при секретарі Мелещенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Черкаси заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Білоног О.О. про перегляд заочного рішення суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 09.10.2025 стягнуо з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, м. Київ, 02090) заборгованість за кредитним договором № 243600816 від 29.07.2022 у розмірі 55343,60 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн., а всього 64766,00 грн.
До суду 04.11.2025 представником відповідача подано заяву про перегляд заочного рішення суду. У поданій заяві указує, що відповідач фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується договором оренди. Про рішення суду відповідач дізнався випадково. Вважає, що позивач не довів права вимоги до відповідача почергово за договорами факторингу. Позивачем також не надано підтвердження оплати за договором факторингу. Також зазначає, що наданий позивачем витяг з Реєстру не відповідає формі Додатку №1 до Договору факторингу «Реєстр прав вимог», оскільки в графі «Сума фінансування» вказане значення взагалі відсутнє, тобто, підписаний сторонами Реєстр прав вимог не відповідає Додатку до договору факторингу. Вважає, що, за відсутності доказів оплати за договорами факторингу позивачем не доведено наявності у нього права звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Просить скасувати винесена заочне рішення суду та призначити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Представником позивача ОСОБА_2 06.11.2025 подано через систему «Електронний суд» заперечення на заяву про перегляд заочного рішення суду та у яких зазначає, що не зобов'язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. ТОВ “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Клієнт) та між ТОВ “Таліон Плюс» (Фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (копія долучена до позовної заяви). Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід'ємну частину. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Указує, що згідно договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. 06.09.2022 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №193 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 23 874,80 грн (копія долучена до позовної заяви). Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Отже, сторони укладеного договору факторингу виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Вважає, що право вимоги перейшло від Клієнта доФактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ “Таліон Плюс», тобто після укладання Кредитного договору № 243600816 від 29.07.2022. Зазначає, що відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, Позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги 06.09.2022 від 23 874,80 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. Звертає увагу, що реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018, до якого включено Кредитний договір №243600816 від 29.07.2022 укладено 06.09.2022, тобто через два місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім. Також звертає увагу на те, що якщо в договорі прямо зазначено, що право вимоги переходить у момент підписання реєстру прав вимоги, а не після здійснення оплати, то цей пункт договору має пріоритет. Просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суду.
У судове засідання учасники процесу не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Така неявка не перешкоджає вирішення заяви в силу ч. 1 ст. 287 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення за таких підстав.
У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно із положеннями ст.285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Відповідно до ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Використання законодавцем в конструкції ст.288 ЦПК України сполучника «і» дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.
Як вбачається з матеріалів справи, справа знаходилася у провадженні суду з 01.09.2025, ухвалою від 03.09.2025 призначена до судового розгляду на 18.09.2025.
Відповідно до відповіді № 1727095 від 02.09.2025 з Єдиного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 з 12.02.2025.
Законом України "Про поштовий зв'язок" визначено правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку, а також регулює відносини органів державної влади та органів місцевого самоврядування, операторів поштового зв'язку і користувачів їх послуг.
Згідно зі ст. 15 Закону України "Про поштовий зв'язок" Національний оператор, яким є АТ "Укрпошта" (розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 № 10-р "Про національного оператора поштового зв'язку"), забезпечує надання на всій території України універсальних послуг поштового зв'язку за переліком.
Порядок надання послуг поштового зв'язку та порядок оформлень поштових відправлень, зокрема, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення встановлено "Правилами надання послуг поштового зв'язку", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 .
Відповідно до п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила), Національний оператор поштового зв'язку забезпечує надання універсальних послуг поштового зв'язку на всій території України.
Судом 05.09.2025 направлявся рекомендований лист відповідачеві з повідомленням на адресу зазначену у позові позивачем та зазначеним у відповіді з Єдиного демографічного реєстру, з копією ухвали про відкриття провадження, повідомленням про дату судового засідання та копією позовної заяви з додатками. Відповідач у судове засідання не з'явився, рекомендоване повідомлення з вмістом конверту повернулось до суду з позначенням «адресат відсутній за указаною адресою».
Наступне судове засіданні було призначене на 09.10.2025, про що 19.09.2025 повідомлялось відповідача рекомендованим листом з повідомленням. Відповідач у судове засідання не з'явився, рекомендоване повідомлення з вмістом конверту повернулось до суду з позначенням «адресат відсутній за указаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-2683ai18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-6).
Відповідно до п .4 ч. 8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, враховуючи викладенні положення, відповідач вважався повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
Суд вважає, що у даному випадку відповідачу було належним чином повідомлено про наявність цивільної справи, він не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух справи, зміст судових рішень, дати судових засідань, зокрема, через сайт судової влади України, однак наданими йому процесуальними правами не скористався.
У рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі.
Суд критично оцінює покликання представника відповідача на те, що відповідач ОСОБА_1 проживає не за місце реєстрації, а згідно Договору оренди у АДРЕСА_2 .
Дійсно, до суду надано договір оренди від 20.03.2025 укладений ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 щодо надання в оренду ОСОБА_1 кв. АДРЕСА_3 . Строк дії договору з21.03.2025 по 20.03.2026.
Однак, стороною відповідача не надано беззаперечних доказів постійного проживання відповідача за адресою орендованого помешкання на час розгляду даної цивільної справи. Сам по собі факт існування договору оренди не є підтвердженням указаного.
З огляду на положення ст. 288 ЦПК України вбачається, що наявність зазначених у ній обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи. Проте в окремих випадках розгляд справ у порядку заочного провадження не спрощує, а ускладнює процес та дає відповідачу можливість його затягнути, оскільки він має право на скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, після чого справа розглядається в загальному порядку.
Отже, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні та перегляді заочного рішення є визначальним з точки зору виконання інститутом заочного провадження своєї мети сприяти ефективному та оперативному здійсненню правосуддя.
Аналогічні висновки зазначені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.02.2019 (справа № 369/2744/15-ц).
У заяві про скасування заочного рішення представником відповідача, як на підставу скасування заочного рішення, зазначені ті обставини, які були досліджені судом під час ухвалення рішення та їх наявність під час ухвалення рішення не потягнуло б прийняття іншого рішення судом.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для скасування заочного рішення, оскільки відповідачем не доведено обставини, що свідчать про неявку в судове засідання з поважних причин, доказів на спростування викладених позивачем обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, суду не надано, тому заяву про перегляд заочного рішення у цивільній справі слід залишити без задоволення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.
За таких обставин, у задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення суду - слід відмовити.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 284, 287, 288, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Білоног О.О. про перегляд заочного рішення суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку в 30-ти денний строк з дня проголошення ухвали про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Головуючий: Н. М. Кондрацька