"17" грудня 2025 р. Справа № 362/5216/20
17 грудня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за №12020110140000973 від 20.05.2020 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358 та ч. 4 ст. 190 КК України,-
02.07.2025 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12020110140000973 від 20.05.2020 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358 та ч. 4 ст. 190 КК України, переданий до суду згідно ухвали Київського апеляційного суду від 09.06.2025 року.
Так, під час підготовчого судового засідання 17.12.2025 року захисником обвинуваченого, адвокатом ОСОБА_5 подано до суду клопотання щодо повернення вказаного обвинувального акту прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. При цьому захисник зазначив, що обвинувачення відносно ОСОБА_4 сформульовано неповно і незрозуміло, в тому числі, не зазначено про причетність ОСОБА_4 до будь-яких дій, які можна кваліфікувати як злочинні, відсутні жодні посилання на норми чинного законодавства, які могли бути порушені та в чому саме полягає неправомірність його дій, чи будь якої іншої особи, за обставин, що мали місце, що в своє чергу, має вирішальне значення для належного формулювання та пред'явлення обвинувачення за вказаними статтями КК України. Крім того, захисник вважав, що наразі розпорядником та володільцем зазначених в акті земель виступає орган місцевого самоврядування, тобто Васильківська міська рада, в той час, як потерпілим у обвинувальному акті залучено Головне управління Держгеокадастру у Київській області.
Обвинувачений клопотання захисника підтримав та просив суд його задовольнити.
Прокурор проти повернення обвинувального акту заперечувала, посилаючись на те, що жодних підстав, передбачених діючим КПК України для цього не має. Виклад фактичних обставин в акті здійснено чітко і конкретно, в ньому зазначені обставини, які відповідають ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у цьому провадженні, зокрема подія правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, вид та розмір шкоди, завданої правопорушенням. Формулювання обвинувачення в акті повторює фактичні обставини правопорушення, а відтак доводи захисника є необґрунтованими та не можуть бути підставою для повернення акта. Що стосується зміни потерпілого у провадженні, прокурор вказала на те, що дійсно в момент скерування обвинувального акту до суду володільцем і розпорядником земельних ділянок на території Васильківського району було Головне управління Держгеокадастру в Київській області, у зв'язку зі спливом часу та реформуванням земельних правовідносин, розпорядником та володільцем вказаних ділянок стала Васильківська міська рада, яка і звернулась до суду з клопотанням про залучення в якості потерпілої особи.
Вислухавши думки обвинуваченого, захисника, прокурора, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд прийшов до наступного висновку:
Так, дійсно відповідно до ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засідання суд має право зокрема, прийняти рішення щодо повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 283, ст. 291 КПК України, обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом досудового розслідування, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення, та в якому викладається його сутність і підстави, дається юридична оцінка та кваліфікація дій підозрюваного, визначаються межі судового розгляду.
Вичерпний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, та документи, які мають бути додані до нього визначено ст. 291 КПК України. Таким чином, у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт перевіряється на відповідність саме вимогам ст. 291 КПК України.
Згідно вказаної норми Закону, обвинувальний акт, зокрема, повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
Частина 1 статті 91 КПК України передбачає, що в кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення, а саме: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Тобто формулювання обвинувачення має містити дані щодо події злочину із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків, виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті (частини статті) Кримінального кодексу України, можна встановити наявність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення. Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту суд першої інстанції здійснює судовий розгляд, як це передбачено приписами ст. 337 КПК України.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії» за №9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого суду (рішення від 25.03.1999 року у справі «Пільсьє та Сассі проти Франції» за №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 року у справі «Матточіа проти Італії» за №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії» за №42780/98, п. 34).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 складений ст. слідчим у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, затверджений прокурором у кримінальному провадженні, містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію дій обвинуваченого, з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, і наданий до суду з додатком документів, визначених законом. Твердження сторони захисту щодо неконкретності обвинувачення та порушення права обвинуваченого на захист є безпідставними та такими, що порушують, передбачений ст. 26 КПК України, принцип диспозитивності, згідно якого суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які внесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Із наданого суду обвинувального акту та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування, не вбачається суттєвих та очевидних підстав для його повернення прокурору.
Суд звертає увагу сторони захисту на те, що, суд не може виходити за межі предмету судового розгляду, оскільки відповідно до положень ст. 314 КПК України, не вправі у підготовчому судовому засіданні досліджувати суть пред'явленого обвинувачення, давати оцінку обставинам наведеним в обвинувальному акті та здійснювати їх аналіз, ці обставини підлягають перевірці на стадії судового розгляду.
Погоджується суд і з доводами прокурора про те, що реформування земельних правовідносин, внаслідок яких розпорядником та володільцем вказаних у обвинувальному акті ділянок стала Васильківська міська рада, яка і звернулась до суду з клопотанням про залучення в якості потерпілої особи, теж не є підставою для повернення обвинувального акту.
Керуючись ст. ст. 291, 314-316 КПК України, суд, -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору залишити без задоволення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
Головуюча суддя