Справа № 362/7906/25
Провадження № 2-о/362/211/25
11.12.25 рокуВасильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участі секретаря Тельнової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в м. Василькові Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Васильківська міська рада Київської області, про встановлення факту прийняття спадщини та родинних відносин,
Представник ОСОБА_1 - адвокат Вовчук М.М. звернулася до суду з заявою, в якій проситьвстановити факт родинних відносин, а саме що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним сином ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 та встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_3 .
Заяву обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звернулася до Васильківської міської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіком ОСОБА_2 , проте постановою державного нотаріуса від 01.12.2023 року № 931/02-14, їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , оскільки вчинення такої дії суперечить законодавству України, а саме не встановлений факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті своєї матері ОСОБА_3 , а також існують розбіжності в написанні по-батькові матері ОСОБА_2 в актовому записі про його народження та в її свідоцтві про смерть.Заявник вказує, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 син та чоловік заявниці ОСОБА_2 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, а саме житловим будинком, що знаходиться в АДРЕСА_1 , оскільки після смерті матері проживав та був зареєстрований у вказаному будинку, доглядав його, проводив поточні ремонтні роботи, обробляв земельну ділянку, мав у володінні та користуванні правовстановлюючі документи, що свідчить про те, що ОСОБА_2 вчиняв дії, які свідчать про його волевиявлення на прийняття спадщини.Зазначений будинок на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , згідно договору про передачу в безстрокове користування земельною ділянкою від 27.09.1949 року, посвідченого Васильківською державною нотаріальною конторою від 30.09.1949 року, зареєстровано в книзі за № 4070, акт приймання житлового будинку від 24.12.1962 року. Оскільки ОСОБА_2 фактично прийнявши спадщину, не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк, а також наявність розбіжностей в написанні по-батькові матері ОСОБА_2 в актовому записі про його народження та в її свідоцтві про смерть, оформити свої спадкові права, дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_1 у нотаріуса не передбачається можливим, у зв'язку з чим вимушена звернутися до суду для встановлення факту прийняття спадщини та родинних відносин.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та витребувано у Васильківській міській державній нотаріальній конторі Київської належним чином завірену копію спадкової справи №149/2011 р., номер у спадковому реєстрі 51283863 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та копію спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 (а.с. 43-45).
12 листопада 2025 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області від Першої васильківської державної нотаріальної контори надійшли матеріали спадкової справи №149/2011 р. до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .. Щодо спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 нотаріус спадкової справи не надав, за листом державного нотаріуса Київського обласного державного нотаріального архіву від 14.08.2023 року № 1258/01-17 спадкова справа не заводилась та не видавалась з 26.03.1986 року по 2002 рік (а.с. 57-86).
27.11.2025 року до суду надійшли пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які вказали, що є сусідами ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 , разом з нею проживав чоловік ОСОБА_2 , 1951 року народження по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з ОСОБА_2 проживала його матір ОСОБА_3 до часу смерті (1987 р.), після смерті матері син проживав в будинку володів і користувався майном, обробляв земельну ділянку.
27 листопада 2025 року представник заявника - адвокат Вовчук М.М. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, просить подану заяву задовольнити.
02 грудня 2025 року представник заінтересованої особи - Васильківська міська рада Київської області в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву з проханням провести розгляд заяви без участі представника, заяву просив задовольнити.
Відповідно до ч. 2ст. 158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Інших заяв та клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, розглянувши заяву та додані матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 19 квітня 2005 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 (а.с.26).
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 (а.с 27).
ОСОБА_6 звернулася до Васильківської міської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 , у зв'язку з чим зареєстровано спадкову справу 149/2011, що стверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Постановою державного нотаріуса Першої васильківської державної нотаріальної контори від 01.12.2023 року № 931/02-14, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , оскільки в неї не встановлений факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті своєї матері ОСОБА_3 , а також існують розбіжності в написанні по-батькові матері ОСОБА_7 в актовому записі про його народження та в її свідоцтві про смерть (а.с. 29-30).
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 11).
Відповідно до архівної довідки КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» повідомило, що станом на 31.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності на нерухоме майно зареєстровано житловий будинок на ім'я ОСОБА_3 , згідно договору про передачу в безстрокове користування земельною ділянкою від 27.09.1949 року, посвідченого Васильківською державною нотаріальною конторою від 30.09.1949 року, зареєстровано в книзі за № 4070, акт приймання житлового будинку від 24.12.1962 року, номер запису: 3126 в книзі 17 стор.77 (а.с. 14).
Матеріали справи містять копію інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 (а.с.18-25).
Як вбачається з листа Управління «Центру надання адміністративних послуг» Васильківської міської ради від 26.08.2025 року місце проживання ОСОБА_2 , 1951 року народження було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 30.08.1980 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13)
Згідно до копії паспорту ОСОБА_2 , вбачається, що місце реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , дата реєстрації 30.08.1980 року (а.с.12).
Відповідно до довідки депутата Васильківської міської ради від 17.10.2025 року ОСОБА_2 , 1951 року народження проживав по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 , разом з ним проживала його матір ОСОБА_3 до часу смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті матері ОСОБА_2 володів і користувався майном, утримував прибудинкову територію (а.с. 94).
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати ОСОБА_3 (а.с.31).
З огляду матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 встановлено наступне, що ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Нотаріус вказав, що факт прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_1 після смерті свого чоловіка, ОСОБА_2 встановлено заявою, поданою до Васильківської міської державної нотаріальної контори 14.06.2011 року, зареєстрованою в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 427, на підставі якої заведено спадкову справу № 149/2011. Доказом родинних відносин є Свідоцтво про шлюб, видане Відділом РАЦС Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, 19.04.2005 року, запис за № 95. Проте, факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті своєї матері ОСОБА_3 - не встановлено, родинні відносини між ними встановлено по Повному витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 17.11.2017 року за № 00019057304, але згідно вищевказаного витягу в актовому записі про народження ОСОБА_8 у нього мати записана « ОСОБА_9 », а померла « ОСОБА_10 ».
Виходячи з логічного аналізу зазначених вище документів, ОСОБА_2 , як спадкоємець померлої ОСОБА_3 за законом фактично прийняв спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, що в силу положень ст. 548 ЦК УРСР свідчить про придбання спадщини. Крім того, зважаючи на відповідність прізвища ОСОБА_8 прізвищу матері ОСОБА_11 , спільності місця проживання ОСОБА_8 разом з його матір'ю ОСОБА_11 , яка є власником будинку, наявності оригіналів договору про передачу в безстрокове користування земельною ділянкою від 27.09.1949 року, акту приймання житлового будинку від 24.12.1962 року, інвентаризаційної справи на ім'я ОСОБА_3 , свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , показаннями свідків, різниця в записі по батькові матері в актовому записі ОСОБА_8 пояснюється допущенням помилки при формуванні актового запису про народження.
При цьому, вказана розбіжність в написанні по батькові матері ОСОБА_2 в свідоцтві про смерть ОСОБА_3 та в актовому запису про народження ОСОБА_2 , а також та обставина, що ОСОБА_2 фактично прийнявши спадщину, не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк, унеможливлює оформлення спадщини ОСОБА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_2 .
Згідно з нормою ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України (ст.ст. 1218, 1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини, за правилами ч. 2 ст. 1220 ЦК України, є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
ЦК України набрав чинності з 01 січня 2004 року, отже відповідно до ч.4,5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.
Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
За змістом ч.1 та ч.2 ст. 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК УРСР свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.
У відповідності до положення ч.1 та ч.2 ст. 554 ЦК УРСР в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках.
У постанові Верховного Суду України від 06 лютого 2013 року у справі №6-167цс12 зроблено висновок, що «відповідно до статей 524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття та оформлення спадщини після смерті спадкодавця, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого. Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно з положеннями статей 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках. Відповідно до статті 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом в праві був відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважалося, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини. Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом було правом спадкоємця й залежало виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Статтею 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, родинних відносин між фізичними особами (пункт 1).
Родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - це кровний зв'язок між людьми, з наявністю якого закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв'язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Виходячи з вимог діючого ЦК України поняттями "родичі ", "родинні стосунки " охоплюється коло осіб, які пов'язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням (постанова Верховного Суду від 15 січня 2025 року у справі № 205/4972/23).
Встановлення факту родинних відносин може мати місце, якщо з певних причин зазначений факт не був зареєстрований органами Державної реєстрації актів цивільного стану, у реєстрації цього факту було відмовлено або помилка органу Державної реєстрації актів цивільного стану у актовому записі має настільки давнє походження, що її виправлення має потягнути за собою цілу низку виправлення в інших актових записах. Тому суд повинен перевірити наявність причин, за яких неможливо отримати документ, що посвідчує цей факт, а потім наявність цього факту (постанова Верховного Суду від 06 серпня 2025 року у справі № 214/4980/22).
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Встановлення факту родинних відносин, а саме що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним сином ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 та встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_2 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_3 необхідне заявнику для оформлення права на спадкування після померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують про наявність достатніх правових підстав для задоволення заяви, а факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та факт прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_2 доведеним, оскільки встановити дані факти в іншому порядку неможливо.
На підставі викладеного і керуючись статтями 1216-1219, 1220-1221, 1268, 1270 ЦК України, статтями 548, 549, 554 ЦК УРСР, статтями 259, 265, 268, 293, 294, 315 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Васильківська міська рада Київської області про встановлення факту прийняття спадщини та родинних відносин - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним сином ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановити факт прийняття спадщини сином ОСОБА_2 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_3 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено 11.12.2025 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко