справа № 361/13482/25
провадження № 1-кс/361/2187/25
12.12.2025 м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за допомогою засобів ВКЗ клопотання старшого слідчого СВ Броварського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури в сфері оборони центрального регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12025111130001938 від 14.10.2025, відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України, -
В провадження слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло дане клопотання, яке обґрунтовано наступним.
Слідчим відділом Броварського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111130001938 від 14.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 263 ч. 1, 407 ч. 5 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період обіймаючи посаду стрільця-санітара 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти «ШКВАЛ» військової частини НОМЕР_1 та обізнаним з указаними вимогами законодавства щодо обліку, зберігання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і пристроїв та відповідальності за незаконне поводження зі зброєю, бойовими приписами та вибуховими речовинами, вибуховими пристроями, у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб, але не пізніше 11 грудня 2025 року у порушення додатку № 1, затвердженого п. 1 постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, п. п. 2.8., 8.1., 8.2., 8.9 та глави 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, віднайшов предмет зовні схожий на корпус ручної осколкової гранати «Ф-1» з наявним маркуванням на доній частині «386 43-80 Т», предмет зовні схожий на корпус ручної осколкової гранати «Ф-1» з маркуванням на доній частині «386 43-80 Т», предмет зовні схожий на підривач до ручної уламкової гранати типу УЗРГМ-2 з маркуванням на зовнішній стороні запобіжного важеля «56-81 УЗРГМ-2 583», предмет зовні схожий на підривач до ручної уламкової гранати типу УЗРГМ-2 з маркуванням на зовнішній стороні запобіжного важеля «56-81 УЗРГМ-2 583» чим фактично придбав їх шляхом віднайдення та розпочав їх незаконне зберігання.
Після цього, ОСОБА_4 діючи умисно, розуміючи та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, всупереч передбаченому законом порядку та без передбаченого законом дозволу, тобто у порушення вищевказаних нормативно-правових актів, зберігаючи при собі предмет зовні схожий на корпус ручної осколкової гранати «Ф-1» з наявним маркуванням на доній частині «386 43-80 Т», предмет зовні схожий на корпус ручної осколкової гранати «Ф-1» та з маркуванням на доній частині «386 43-80 Т», предмет зовні схожий на підривач до ручної уламкової гранати типу УЗРГМ-2 з маркуванням на зовнішній стороні запобіжного важеля «56-81 УЗРГМ-2 583», предмет зовні схожий на підривач до ручної уламкової гранати типу УЗРГМ-2 з маркуванням на зовнішній стороні запобіжного важеля «56-81 УЗРГМ-2 583» незаконно перемістив їх за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому, 11.12.2025, в період часу з 07 год. 19 хв. по 10 год. 47 хв. в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , в правій кишені шорт виявлено та вилучено предмет зовні схожий на корпус ручної осколкової гранати «Ф-1» з наявним маркуванням на доній частині 386 43-80 Т», предмет зовні схожий на підривач до ручної уламкової гранати типу УЗРГМ-2 з маркуванням на зовнішній стороні запобіжного важеля «56-81 УЗРГМ-2 583» в подальшому під час проведення обшуку в тумбочці розташованій у кімнаті де проживає ОСОБА_4 виявлено та вилучено предмет зовні схожий на корпус ручної осколкової гранати «Ф-1» з наявним маркуванням на доній частині 386 43-80 Т», предмет зовні схожий на підривач до ручної уламкової гранати типу УЗРГМ-2 з маркуванням на зовнішній стороні запобіжного важеля «56-81 УЗРГМ-2 583».
Крім того, ОСОБА_4 не вжив жодних заходів щодо інформування правоохоронних органів про віднайдені ним предмет зовні схожий на корпус ручної осколкової гранати «Ф-1» з наявним маркуванням на доній частині «386 43-80 Т», предмет зовні схожий на корпус ручної осколкової гранати «Ф-1» та з маркуванням на доній частині «386 43-80 Т», предмет зовні схожий на підривач до ручної уламкової гранати типу УЗРГМ-2 з маркуванням на зовнішній стороні запобіжного важеля «56-81 УЗРГМ-2 583», предмет зовні схожий на підривач до ручної уламкової гранати типу УЗРГМ-2 з маркуванням на зовнішній стороні запобіжного важеля «56-81 УЗРГМ-2 583» не вчинив жодних дій щодо добровільної здачі вищевказаних предметів органам влади.
Згідно з указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжено, та який тривав на момент вчинення кримінального правопорушення та діє по теперішній час.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України № 59 від 28.02.2025 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця-санітара 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти «ШКВАЛ».
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак, під час дії воєнного стану, 09.06.2025 у військовослужбовця військової служби за мобілізацією у солдата ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на самовільне залишення місця служби, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання покладених на нього обов'язків військової служби.
Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді стрільця-санітара 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти «ШКВАЛ», у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, 09.06.2025 самовільно залишив місце служби, яке знаходилось в АДРЕСА_2 (полігон ВЧ НОМЕР_1 ) внаслідок чого свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби не приймав та незаконно перебував за межами місця несення військової служби до 11.12.2025, тобто до дати, коли місцезнаходження ОСОБА_4 було встановлено працівниками поліції Броварського РУП ГУНП в Київській області.
11.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 263 ч. 1, 407 ч. 5 КК України.
У вчиненні вказаного правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, інвалідності немає, неодружений, утриманців немає, раніше судимий: 08.08.2024 вироком Броварського міськрайонного суду Київської області за ч. 1 ст. 263, ст. 348 КК України до позбавлення волі строком 9 років 2 місяці, 13.02.2025 вироком Броварського міськрайонного суду Київської області за ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України покарання у виді 6 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 9 років 2 місяців.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 263 ч. 1, 407 ч. 5 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: обґрунтованою підозрою ОСОБА_4 від 11.12.2025, протоколом обшуку від 11.12.2025, допитами свідків та іншими матеріалами кримінального провадження № 12025111130001938 від 14.10.2025, які містяться в клопотанні.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
?п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 263 ч. 1, 407 ч. 5 КК України, санкція за які передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а відтак розуміючи, що у разі визнання його винним у вчиненні вказаного злочину йому загрожує покарання виключно у виді позбавлення волі, через що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
Водночас, відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі, вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного ОСОБА_4 до переховування від органів досудового розслідування та суду.
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 володіє інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних свідків та потерпілих, які надали органу досудового розслідування викривальні показання стосовно нього, у зв'язку з чим останній матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від наданих показань та висновків;
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має постійного джерела доходу, офіційно ніде не працює, перебуває як особа, яка самовільно залишила військову частину. З метою отримання засобів для проживання, може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема корисливе.
Отже, підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою приховування раніше вчиненого кримінального правопорушення та/або з метою ухилення від відповідальності.
Згідно з ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто - тримання під вартою.
Таким чином, в умовах воєнного стану на території України, такий підхід національних судів щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету Збройних Сил України.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріплено, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
До підозрюваного ОСОБА_4 неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, так як інші запобіжні заходи неспроможні запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечити належну поведінку підозрюваного, а саме:
- застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки він не має постійного місця роботи;
- застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки неможливо, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням, до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру та клопочуть про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 саме такого запобіжного заходу, як особиста порука;
- застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні цілодобово залишати житло не зможе унеможливити вплив на свідків у кримінальному провадженні.
Тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення ЄСПЛ у справі «Єчюс проти Литви»). Існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»). Аналогічні висновки ЄСПЛ викладено у рішенні ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 та випливають з ч. 3 ст. 17 КПК України.
Відповідно до ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, якщо жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчинені іншого злочину.
Виходячи з викладеного вище, відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування вважаю за доведене те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначених у ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може ухилятися від органу досудового розслідування, або вчинити інше кримінальне правопорушення (злочин).
Відповідно до ст. 178 КПК України у досудового розслідування у кримінальному провадженні установлено наступне:
?зібрані у ході досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_4 до вчинення ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень;
?тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється є достатньою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи викладене вище в органу досудового розслідування є всі достатні та обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 тому останньому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що необхідно для виконання завдання кримінального судочинства.
В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав та просила його задовольнити.
Підозрюваний просив не обирати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а обмежитись домашнім арештом зазначивши, що він доглядає за своєю мамою, яка має захворювання на рак. Щодо того, що він самовільно залишив військову частину, то просив суд врахувати, що його командири знали, що він поїхав додому, бо мати повідомила, що хворіє на рак. Сама військова частина була розформована з місця дислокації, фактично перестала існувати і через це він дозволив собі через сімейні обставини поїхати до матері. Зазначив, що його батько помер, коли він перебував у СІЗО через вчинення попередніх злочинів, він не мав змоги його поховати, а коли мати захворіла на таку хворобу, він вирішив її підтримати. Також переконував суд, що став на шлях виправлення, і жодних гранат у нього не було, під час обшуку працівники поліції рано вранці вломились в будинок, коли він та мати спали, і знайшли гранати, яких у нього не було. вважає, що йому працівники поліції їх підкинули і він не має жодного відношення до них. просив суд врахувати його пояснення під час прийняття рішення.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 підтримала позицію ОСОБА_4 .. На підтвердження його слів надала суду та просила врахувати наступні документи: заяву ОСОБА_7 якою остання надає дозвіл на розкриття медичної таємниці; свідоцтво про народження, яким підтверджується, що ОСОБА_8 є матір'ю ОСОБА_4 ; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 4890/25/1741/В від 12.11.2025 з якого вбачається, що наявний у пацієнтки ОСОБА_7 діагноз: В-клітинний хронічний лімфолейкоз, ст. IVС по Rai/Binet, з ураженням лімфатичних вузлів по ходу клубово-ободової артерії, спленомегалії…. Дана патологія призводить до обмеження ІІ ступеню трудової діяльності, навчання та до обмеження І ступеню пересування, самообслуговування, встановлюється ІІ (друга) група інвалідності (з 21.10.2025) безтерміново. Крім того, надано копії комп'ютерної томографії органів грудної, черевної порожнини та малого тазу, шиї; консультативний висновок гематолога від 14.07.2025; виписки з історії хвороби № 25/15574, 25/2223, 25/13486, 25/11832, 25/10332, 25/8694, 25/17061.
Захисник зазначає, що вказані документи підтверджують слова підозрюваного, що він пішов у СЗЧ через хворобу матері, оскільки у неї рак 4 ступеня, і вона потребує догляду. Зазначає, що це не спростовує його вчинок щодо залишення військової частини, проте доводить, що він постійно перебуває біля матері та доглядає за нею. Вважає, що не дивлячись на норми КПК України, на які посилався прокурор, слідчий суддя може обрати більш м'який запобіжний захід, ніж просить прокурор.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, які долучені до клопотання, документи, подані стороною захисту, слідчий суддя вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити частково, виходячи з наступного.
Нормами ч. 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан.
Положеннями ч. 2 статті 177 цього Кодексу передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому слід зазначити, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
За вказаних вище обставин слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушення достатніми на даному етапі досудового провадження.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених пунктами п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у кримінальному провадженні №12025111130001938 від 14.10.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Ризик переховуватись від органу досудового розслідування/суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) не підтверджується жодними фактичними обставинами та докази в підтвердження його існування не додано до клопотання, оскільки відсутні будь-які факти які б вказували про те, що підозрюваний ОСОБА_4 здійснював спроби переховування. Слідчий суддя враховує, що останній замість відбуття призначеного йому покарання пішов до лав ЗСУ для захисту держави, разом з тим через розформування - з його слів, військової частини, через серйозне захворювання матері, допустив порушення, здійснив самовільне залишення військової частини. Разом з тим, прокурор в судовому засіданні не спростував даних пояснень підозрюваного. Однак, слідчий суддя враховує, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Таким чином слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, який ґрунтується на тяжкості інкримінованого злочину.
Ризик незаконно впливати на потерпілих/свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 К1ІК України), не підтверджується жодними фактичними обставинами та такі докази не додані до клопотання.
З часу повідомлення про підозру на жодних потерпілих/свідків ОСОБА_4 вплив не здійснював та останні не заявляли органу досудового розслідування про такі факти, відповідно підозрюваний не є особою, що схильна через погрози незаконно впливати на інших.
Ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КІІК України), слідчий суддя вважає доведеним, враховуючи попередню судимість, разом з тим і береться до уваги докази сторони захисту щодо захворювання матері, необхідність догляду та турботи за останньою, що знижує, на переконання суду, можливість вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
За наведених вище обставин, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 263 ч. 1, 407 ч. 5 КК України, яка була встановлена при розгляді питання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного (наразі обґрунтованість підозри не оскаржується) у сукупності з ймовірністю наявності ризиків, передбачених п. п. 1 ч.1 ст.177 КПК України.
Поряд з цим слідчий суддя бере до уваги дані про особу підозрюваного, його вік, характеризуючи матеріали, міцність соціальних зв'язків, стан здоров'я його матері яка має захворювання на рак (4 ступінь), потребує постійного догляду, на підставі чого приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в нічний час зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та запобігти вказаним ризикам.
Виходячи з положень ст. ст. 176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час строком на 60 діб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 179, 194, 309, 310, 331, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ Броварського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури в сфері оборони центрального регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська обл., громадянин України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, військовослужбовець, інвалідності не має, не одруженому, на утриманні 1 дитина, раніше судимий) запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 , строком на 2 (два) місяці з моменту винесення ухвали, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого проживання за вказаною адресою, без застосування електронних засобів контролю.
На час дії запобіжного заходу покласти на підозрювану ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого відділу Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону та Броварського міськрайонного суду Київської області за першою вимогою на визначений час;
2) не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду.
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на групу слідчих та прокурорів в даному кримінальному провадженні.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_9