Справа № 161/20773/25
Провадження № 2/161/6691/25
11 грудня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Олексюка А.В.,
при секретарі судових засідань - Опальчук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» в особі представника звернулося до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Свій позов мотивує тим, що 01.01.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК «Гелексі " (23.06.2025 року назву було змінено на ТОВ «ФК «Гелексі») за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи було укладено договір позики №133233.
На підставі зазначеного вище договору Позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності.
Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%.
Відповідач не виконує свої грошові зобов'язання належним чином, довготривалий строк.
Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 24669,5 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за позикою; 19669,5 грн., - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором у розмірі 24669,5 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 2423,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.10.2025 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
27.10.2025 на адресу суду надійшов відзив від відповідачки, обґрунтований тим, що наявна в матеріалах справи копія договору не може вважатися електронним документом, вказує на відсутність доказів перерахування суми позики та отримання її відповідачкою. Позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні.
04.11.2025 на адресу суду представник позивача подав відповідь на відзив, згідно якої зазначив, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну відповідає нормам законів України «Про електронну комерцію», «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні довірчі послуги». Договором встановлено Проценти за користування позикою - пункт 1.1.2.1. Комісійна винагорода - пункт 1.1.2.2 Підвищену комісійну винагороду - пункт 5.3. Позовні вимоги ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідачка в судове засіданні не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про місце, дату та час судового засідання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 01.01.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК «Гелексі " за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи було укладено договір позики №133233 в електронній формі.
Згідно п.п. 1.1.1 - 1.1.5 договору, відповідач отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн. зі строком повернення до 30.01.2020 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на день, та комісії у розмірі 1,1% на день.
Згідно розрахунку заборгованість відповідачки перед позивачем на дату подання позову складає 24669,5 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за позикою; 19669,5 грн., - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недо Положеннями пунктів 11, 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ч. 4 статті 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність. Закон «Про електронну комерцію» прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.
Як зазначено у ч. 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач підписала спірні договори електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора /3g015s7W/, що відповідає положенням статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що спростовує доводи відповідачки про те, що нею не підписувався кредитний договір.
Щодо доводів відповідачки про те, що кредит їй фактично не видавався, то це спростовується довідкою надавачем платіжних послуг - ТОВ «ФК «Єлаєнс», згідно якої нею була здійснена наступна транзакції (платіжної операції):1.) платник коштів: ТОВ “ФК “ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ 41229318) 2.) отримувач коштів: ОСОБА_1 3.) номер транзакції в системі: 1172992414 4.) номер операції: 187120672 5.) дата проведення платежу: 01.01.2020 6.) сума платежу 5000 7.) валюта платежу: гривня UAH 8.) платіжний засіб (метод): карта 9.) банк емітент платіжної картки отримувача коштів OTP BANK 10.) номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .
Однак, доказів того, що платіжна картка OTP BANK НОМЕР_1 емітована не на ім'я відповідачки, остання суду не надала.
Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Зі змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Щодо розміру заборгованості за процентами, суд зазначає наступне.
Згідно правового висновку викладеного в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
За обставинами справи, погодженим строком кредитування є строк 29 днів - до 30.01.2020 (п. 1.1.5. договору). А тому позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом лише за період погодженого строку кредитування. Після закінчення строку кредитування позивач, як і попередній кредитор, не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст.625 ЦК України.
Отже, суд відхиляє розрахунок заборгованості позивача, оскільки з нього вбачається, що проценти нараховувалися поза межами строку кредитування, чого законом не передбачено та зазначає, що загальний розмір відсотків згідно договору становить 14,5 грн (5 000 х 0,01 % х 29). Саме такий розмір договірних відсотків вказаний у паспорті позики.
Також, суд зазначає, що підстав нараховувати комісію поза строком кредитування не має, оскільки боржник в такому випадку може нести відповідальність лише згідно ст.625 ЦК України, як за прострочення грошового зобов'язання, а оскільки згідно договору позики розмір комісії становить 1,1% на день, то максимальний її розмір в межах строку кредитування становить 1650,00 грн. (5 000,00 х 1,1% х 30).
Суд зазначає, що відповідач, укладаючи договір з позивачем, розуміла, умови цього договору, зокрема і стосовно розміру відсотків та комісії, між сторонами був досягнутий баланс договірних прав та обов'язків між позичальником та кредитором, відповідачка не надала суду доказів оспорювання нею умов кредитного договору, з якими вона не погоджується, свого розрахунку заборгованості відповідачка не надала.
А тому на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до частково задоволення, а саме з відповідачки слід стягнути заборгованість за договором позики №133233 від 01.01.2020 в розмірі 6 664,50 грн, з яких: 5000 грн. - заборгованість за позикою; 1 664,5 грн., - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою, а у задоволенні решти позову відмовляє за безпідставністю.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Щодо розподілу судових витрат суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача та у разі відмови в позові - на позивача.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач заявив до стягнення 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правничої допомоги 09.07.2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність від 09.07.2025 року, акт наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги 09.07.2025 року № 393 від 01.09.2025 року.
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1350,76 грн
Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 654,58 грн.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд. -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальність «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики №133233 від 01.01.2020 в розмірі 6 664 (шість тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 50 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 654 (шістсот п'ятдесят чотири) гривні 58 коп та 1 350 (одну тисячі триста п'ятдесят) гривень 76 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс К ЛТД», код ЄДРПОУ 40498714, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Менделєєва, 12, прим. 94, оф.2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області А.В. Олексюк