Справа № 161/25524/25
Провадження № 1-кс/161/7339/25
м. Луцьк 16 грудня 2025 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна,
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшло клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, а саме: мобільний телефон марки Iphone 16. Своє клопотання мотивує тим, що на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 29.10.2025 року було проведено квартири обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено медичну картку хворого на ім'я ОСОБА_5 , яку поміщено до спеціального пакету PSP №3237751; мобільний телефон марки Iphone 16, який поміщено до спеціального пакету PSP №1254872. Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.11.2025 року накладено арешт на вказане майно. Після накладення арешту було допитано власника даного телефону ОСОБА_4 в якості свідка, надано повний доступ до інформації, яка наявна на мобільному телефоні, шляхом надання добровільної згоди на проведення огляду з повідомленням логінів та паролів. З того часу пройшло більше місяця. Вважає, що на даний час перестали існувати обставини, які були необхідною умовою для накладення арешту на майно, бо необхідною умовою для цього слугувало проведення огляду такого телефону органом досудового розслідування на предмет встановлення обставин, які підлягають доказуванню. Просить скасувати арешт телефона.
В судове засідання представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність. Клопотання підтримує та просить його задовольнити: повністю скасувати арешт з мобільного телефону.
В судове засідання прокурор ОСОБА_6 та слідчий ОСОБА_7 надали заяви про розгляд клопотання у їх відсутність.
Суд, дослідив письмові докази по справі, вважає, що клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
В судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді від 03.11.2025 року по справі № 161/22437/25; № 1кс/161/6473/25 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР №12025030580001478 від 14.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, було накладено арешт на майно, яке вилучено 29.10.2025 року під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: медичну картку хворого на ім'я ОСОБА_5 , яку поміщено до спеціального пакету PSP №3237751; мобільний телефон марки Iphone 16, який поміщено до спеціального пакету PSP №1254872.
Відповідно до ч. 1 ст 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом, та має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Беєлер проти Італії" від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, заява №8793/79).
Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.
Проте обмеження права власності не буде свавільним та відповідатиме засаді законності із дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності особи лише у разі, якщо досягнення мети кримінального провадження неможливо у інший спосіб, окрім як застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Слідчим суддею встановлено, що відомості про вказане кримінальне провадження внесені до ЄРДР 14.05.2025 року, 03.11.2025 року ухвалою слідчого судді накладено арешт на вказаний телефон, з дати винесення ухвали пройшло більше місяця, в даному кримінальному провадженні було допитано ОСОБА_4 як свідка, проведено огляд вилученого телефону.
Враховуючи вказане, а також ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як прокурор не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.11.2025 року по справі № 161/22437/25; № 1кс/161/6473/25 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР №12025030580001478 від 14.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, на мобільний телефон марки Iphone 16.
Повернути мобільний телефон марки Iphone 16 його власнику - ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1