Справа № 157/2193/25
Провадження №1-кс/157/516/25
10 грудня 2025 рокумісто Камінь-Каширський
Слідчий суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на незаконне затримання у кримінальному провадженні № 12025030530000651 від 06.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
встановив:
Представник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді зі скаргою на незаконне затримання, яку мотивує тим, що у межах кримінального провадження № 12025030530000651 від 06.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, 06 грудня 2025 року затримано ОСОБА_3 в порядку ст. 208 КПК України, про що 07 грудня 2025 року складено протокол затримання особи.
Відповідно до змісту цього протоколу, складеного 07 грудня 2025 року о 4 год 10 хв у приміщенні Камінь-Каширського РВП на вул. Шевченка, 6, у м. Камінь-Каширський, ОСОБА_3 фактично затримано слідчим ОСОБА_6 о 23 год 30 хв 06 грудня 2025 року неподалік від с Ветли Камінь-Каширського району Волинської області, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
У ході конфіденційного побачення з клієнтом, він повідомив, що при здійсненні фактичного його затримання невідомий йому працівник правоохоронного органу, ймовірно, оперативний працівник Державної прикордонної служби, безпричинно застосував до нього фізичну силу та прийоми рукопашного бою, без жодного документування вилучив належний йому мобільний телефон, здійснив огляд наявної у ньому комунікації через мобільне програмне забезпечення (застосунки для миттєвого обміну повідомленнями та дзвінків) без роз'яснення права не надавати дозвіл на вчинення таких дій. При цьому, які саме дії з вилученим та розблокованим поза його волею пристроєм було вчинено, чи щось було вилучено або ж, навпаки, додано до нього, він не знає. Окрім того, клієнт вказав, що йому не було роз'яснено його прав і обов'язків при затриманні до моменту проведення інтерв'ювання в приміщенні поліції, він був присутнім в ході проведення несанкціонованого обшуку належного йому транспортного засобу без роз'яснення права не надавати дозвіл на проникнення до нього та права на забезпечення участі в цій слідчій дії захисника, його несвоєчасно доставили до найближчого відділення органу досудового розслідування - відділку поліції в м. Камінь-Каширський, час його фактичного затримання, що зазначив у протоколі слідчий, не відповідає дійсному, оскільки затримання відбулось не пізніше 17 год 15 хв 06.12.2025 - момент, з якого ОСОБА_3 через підкорення наказу був змушений перебувати поряд із працівниками ДПС України, а в подальшому - з працівниками поліції, жоден з присутніх на місці працівників правоохоронних органів йому не пояснив, за що він затриманий та вчинення якого злочину йому інкримінують.
Також зазначив, що було грубо порушено п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки як його незадокументоване затримання з 17 год 15 хв по 23 год 30 хв 06.12.2025, так і проведення слідчої дії за його участі (обшуку автомобіля) без складення протоколу затримання, відбулись за відсутності попереднього дозволу суду та за відсутності жодної законної підстави для здійснення такої слідчої дії, а в самому протоколі затримання слідчим не було чітко відображено, яка саме з виняткових підстав слугувала передумовою затримання ОСОБА_3 та в чому така конкретно полягала - не вказано, які саме конкретні злочинні дії вчинила особа, які ознаки вказують на те, що щойно було вчинено кримінальне правопорушення і що до нього причетний саме його клієнт.
ОСОБА_7 просить визнати незаконним затримання 06 грудня 2025 року підозрюваного ОСОБА_3 на підставі п.п. 1-2 ч. 1 ст. 208 КПК України, встановити, що фактичне затримання ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні відбулось 06 грудня 2025 року о 17 год 15 хв та доручити Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Львові, провести перевірку відомостей, викладених у даній скарзі за фактами позапроцесуального вилучення мобільного терміналу та застосування до ОСОБА_3 працівником правоохоронного органу фізичного насильства під час його затримання 06.122025 близько 17 год 15 хв неподалік від с. Ветли Камінь-Каширського району Волинської області.
Прокурор ОСОБА_9 у судовому засіданні 08.12.2025 просив долучити до матеріалів скарги постанову про звільнення особи, затриманої в порядку ст. 208 КПК України, від 07.12.2025.
Слідчий СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 у судовому засіданні повідомив, що безпосередньо перебував на місці події 06.12.2025 з 19:03. Після його прибуття ОСОБА_3 не повідомляв щодо застосування до нього сили чи насильства, видимих ушкоджень не мав, спеціальні засоби щодо нього не застосовувались. Після з'ясування обставин на місці події о 20:15 було внесено відомості до ЄРДР, та вирішено провести обшук в автомобілі ОСОБА_3 , який постійно був присутній на місці події. Після обшуку та допиту свідків на місці події слідчим о 23:30 було прийнято рішення про затримання ОСОБА_3 в порядку ст. 208 КПК України, зокрема було виконано всі процесуальні вимоги щодо такого затримання та залучено захисника. При доставлені затриманого до відділу поліції проводився медичний огляд та його інтерв'ювання - ОСОБА_3 не повідомляв про застосування до нього фізичної сили, під час медичного огляду не виявлено ушкоджень.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що дії слідчого відбувались відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства України. Зокрема у складеному протоколі слідчий відобразив той час затримання, коли здобув достатньо доказів для висновку про наявність підстави для затримання. Слідчий процесуально самостійний у прийнятті такого рішення. В подальшому прокурором все ж було зроблено висновок про недостатність підстав для повідомлення про підозру, тому ОСОБА_3 було звільнено з-під варти.
Представник ОСОБА_4 у судовому засіданні скаргу підтримав частково. Погодився, що постанова про звільнення особи, затриманої в порядку ст. 208 КПК України, частково підтверджує обґрунтування, заявлені у скарзі щодо законності затримання, таким чином прокуратура погодилась із відсутністю достатніх підстав для погодження підозри ОСОБА_3 . При цьому адвокат просить дослідити фактичний час затримання особи, який не відповідає зазначеному в протоколі, та повідомлення про застосування до нього фізичної сили при затриманні.
Скаржник ОСОБА_3 повідомив, що фактично був затриманий після отримання повідомлення на телефон о 17 годині 15 хвилин. До нього підійшли представники прикордонників та одразу відібрали смартфон, який він більше в руках не тримав. Паролі на телефоні не були встановлені, прикордонники не роз'яснювали йому прав заперечувати проти огляду. Згодом його телефон опинився на передньому сидінні автомобіля під час обшуку. Після відібрання телефону один із прикордонників наніс йому кілька ударів в область грудей без будь-яких на те причин. ОСОБА_3 зауважив, що не вважає це перевищенням застосування щодо нього сили, але просить взяти до уваги, що такий факт все ж був. Він дійсно не повідомляв про застосування до нього фізичної сили при інтерв'юванні в поліцейському відділку, але розповів про це захиснику, коли йому належно було роз'яснено його статус і права. Підтвердив проведення медичного огляду при затриманні, який нічого не виявив.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3 , його представника, прокурора, та слідчого, ознайомившись зі змістом скарги та матеріалами кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадку якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин
Частиною четвертою цієї статті передбачено, що уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Згідно з ч. 5 ст. 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
Статтею 209 КПК України встановлено, що особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
У судовому засіданні встановлено, що СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025030530000651 від 06.12.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Із протоколу затримання особи від 07.12.2025 вбачається, що слідчий СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні здійснив у порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України затримання ОСОБА_3 , вказавши у протоколі час його фактичного затримання 23 год 30 хв 06 грудня 2025 року.
У цій справі сторона захисту стверджує, що ОСОБА_3 був затриманий 06 грудня 2025 року о 17 год 15 хв і в подальшому перебував у статусі затриманої особи в значенні ст. 209 КПК України, таким чином протокол затримання не відображає фактичних обставин затримання ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання.
Реалізуючи функцію процесуального керівника досудовим розслідуванням прокурор ОСОБА_9 фактично визнав, що слідчим не здобуто достатніх доказів на підтвердження обставин, які зазначені в повідомлені про підозру ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 332 КК України, таким чином частково підтвердив обґрунтування скарги щодо передчасного затримання ОСОБА_3 .
Оскільки скарга була надіслана до винесення постанови про звільнення особи та у судовому засіданні скаржник і його адвокат не наполягали на встановленні незаконності затримання, а також під час розгляду скарги очевидних фактів порушення норм законодавства при затриманні не встановлено, то слідчий суддя відмовляє у задоволенні скарги у частині визнання незаконним затримання ОСОБА_3 .
З наданого у судовому засіданні протоколу огляду предмету від 07.12.2025, встановлено, що слідчим оглянуто телефон «Xiaoms Redmi 14C», власником профілю якого зазначений « ОСОБА_10 ». На фото № 17 з екрану телефону зафіксована переписка власника з абонентом «Nazar» - останнє повідомлення « ОСОБА_10 » надіслано о 17:10, останнє повідомлення «Nazar» надіслано о 17:15.
Скаржник ОСОБА_3 зауважив, що одразу після останнього повідомлення до нього підійшли прикордонники і забрали телефон, тобто саме з цього часу він постійно перебував у супроводі представника правоохоронного органу - прикордонників або поліцейських, його відпускали додому переодягнутись також у супроводі.
Слідчий суддя погоджується з цими аргументами сторони захисту про фактичний час затримання. Слідчий, який перебував на місці події з 19:03 год 06.12.2025 та згодом складав протокол затримання особи, не обґрунтував під час розгляду скарги заявлений ним час фактичного затримання о 23 год 30 хв. Пояснення сторони обвинувачення, що в цей час слідчий дійшов переконання про достатність доказів для затримання в порядку ст. 208 КПК України, слідчий суддя вважає такими, що не узгоджуються з нормами ст. 209 КПК України. Незважаючи на те, що формально слідчий не побачив ознак того, що ОСОБА_3 силою або через підкорення наказу змушений залишатися поряд із уповноваженою службовою особою, слідчим суддею під час судового засідання встановлено, що фактичним часом затримання ОСОБА_3 є 17 год 15 хв 06 грудня 2025 року. Саме цей час затримання особи слідчий суддя вважає належно та логічно підтвердженим дослідженими доказами та не спростований будь-якими доказами стороною обвинувачення.
Відповідно до ч. 6 ст. 206 КПК України якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Пункти 1 і 3 цієї частини статті стосуються безпосередньо особи, яка тримається під вартою, а затримання ОСОБА_3 скасоване на час розгляду скарги. Зважаючи на імперативний характер норми ч. 6 ст. 206 КПК України щодо реагування на застосування насильства під час затримання, оскільки від затриманого ОСОБА_3 у судовому засіданні надійшла інформація про удари в область грудей, слідчий суддя вважає необхідним доручити відповідному ТУ ДБР провести перевірку цієї інформації. Водночас, у зв'язку з розбіжностями щодо моменту вилучення належного скаржнику телефону, слідчий суддя вважає доцільним перевірити інформацію щодо фактичних обставин вилучення мобільного телефону в ОСОБА_3 під час його затримання.
Дослідженні у судовому засіданні консультаційний висновок спеціаліста № 97 та довідка № 177 про фіксацію тілесних ушкоджень підтверджують факт проведення медичного огляду після затримання ОСОБА_3 та відсутність виявлених ушкоджень. Також на дослідженому відеозаписі під час інтерв'ювання затриманого відсутні скарги від нього щодо застосування фізичної сили.
Інформація про жорстке та нелюдське поводження із затриманим відображена у зауваженнях і доповненнях до оскаржуваного протоколу, складеного за участю захисника ОСОБА_7 . Також серед зауважень є процесуальні порушення при вилученні мобільного телефону.
Дослідивши та проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників судового засідання, слідчий суддя дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявленої скарги, зокрема щодо фактичного часу затримання ОСОБА_3 , застосування до нього фізичної сила та процесуальних порушень при вилученні телефону, тому в цій частині скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 206, 208, 209, 303, 306, 307 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Скаргу задовольнити частково.
Встановити, що фактичне затримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12025030530000651 від 06.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332, відбулось 06 грудня 2025 року о 17 годині 15 хвилин.
Доручити Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Львові, провести перевірку інформації щодо позапроцесуального вилучення мобільного телефону та застосування до ОСОБА_3 фізичного насильства під час його затримання 06 грудня 2025 року неподалік села Ветли Камінь-Каширського району Волинської області.
Відмовити у задоволенні скарги у частині визнання незаконним затримання ОСОБА_3 .
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали оголошено 15.12.2025 року о 18:05 год.
Слідчий суддя ОСОБА_11