Справа № 136/2069/14-ц
Провадження № 22-ц/801/2367/2025
Категорія: 105
Головуючий у суді 1-ї інстанції Мочульська Л. Т.
Доповідач:Сало Т. Б.
16 грудня 2025 рокуСправа № 136/2069/14-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Панасюка О.С., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 вересня 2014 року, ухвалене суддею Мочульською Л.Т. в м. Липовець, в цивільній справі за заявою прокурора Липовецького району Вінницької області, правонаступником якого є Немирівська окружна прокуратура Вінницької області, в інтересах Попівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, правонаступником якої є Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області, про визнання спадщини відумерлою після смерті ОСОБА_2 ,
встановив:
Прокурор Липовецького району Вінницької області в інтересах Попівської сільської ради Липовецького району Вінницької області звернувся до суду із заявою про визнання відумерлою спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Попівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.
Заява мотивована тим, що після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки, розташованої на території Попівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, розміром 4.3616 га, вартістю 92052,95 грн., яка належала спадкодавцю згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серії ВН №116000, виданого розпорядженням №185 Липовецькою райдержадміністрацією від 03 серпня 2004 року. Зазначену спадщину після смерті спадкодавця ніхто не успадкував, спадкоємці не виявлені, так як ОСОБА_2 до дня смерті проживав одиноко в с. Попівка, дружини та дітей не мав.
У зв'язку з тим, що з дня смерті спадкодавця пройшло більше одного року, просив суд визнати дану спадщину відумерлою та передати її територіальній громаді с. Попівка Липовецького району Вінницької області.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 29 вересня 2014 року заяву задоволено.
Визнано відумерлою спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді земельної ділянки, розташованої на території Попівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, розміром 4,3616 Га, вартістю 92 052,95 грн, яка належала спадкодавцю згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серії ВН№116000, виданого Липовецькою райдержадміністрацією Вінницької області 04 жовтня 2004 року, на підставі розпорядження №185 Липовецької райдержадміністрації від 03 серпня 2004 року, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та передано її територіальній громаді с.Попівка Липовецького району, Вінницької області.
Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким залишити заяву прокурора Липовецького району Вінницької області в інтересах Попівської сільської ради Липовецкого району Вінницької області без розгляду.
У скарзі зазначає, що після смерті ОСОБА_2 він звернувся до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, однак нотаріусом роз'яснено про необхідність звернення до суду, оскільки пропущено строк у шість місяців для прийняття спадщини. Він фактично прийняв спадщину, оскільки приблизно за рік до смерті дядька він переїхав до нього на постійне місце проживання, проживав з померлим на момент смерті та користується будинком, що залишився після смерті дядька до цього часу. Під час проведення реєстрації земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН№116000, присвоєно кадастровий номер 052228700:06:000:0063 на земельну ділянку площею 4,3616 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак, даний кадастровий номер є недійсним, оскільки при внесенні відомостей до Державного земельного кадастру присвоєно кадастровий номер 0522284800:03:000:0063 та відкрито Поземельну книгу на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 30 травня 2025 року у справі №136/458/25 встановлено факт того, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за однією адресою. Після цього він повторно звернувся до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, однак нотаріус надала постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 вересня 2025 року, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 0522284800:03:000:0063 зареєстрована на ім'я Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області. Він звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області із заявою про отримання копії рішення, яким суд визнав відумерлою спадщину, що залишилась після смерті дядька у вигляді земельної ділянки, яке отримав 02 жовтня 2025 року. У даній справі наявний спадкоємець - племінник померлого, про що була обізнана сільська рада, також у померлого є родичі, які проживали з спадкодавцем, однак не були залученні до розгляду справи. Незалучення до участі у справі спадкоємця значно вплинуло на його права і обов'язки, тому правових підстав для задоволення заяви немає. У даних відносинах наявний спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження, тому вирішення питання про визнання спадщини відумерлою є передчасним.
Відзиви на апеляційну скаргу ні від Липовецької міської ради, ні від прокуратури не надійшли.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року доручено Липовецькому районному суду Вінницької області відновити знищене провадження у даній цивільній справі №136/2069/14-ц.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження.
Залучено в якості правонаступників до участі у справі Немирівську окружну прокуратуру Вінницької області, як правонаступника прокуратури Липовецького району Вінницької області, та Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області, як правонаступника Попівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 21 листопада 2025 року відмовлено у відновленні втраченого судового провадження у справі №136/2069/14-ц у зв'язку із відсутністю матеріалів для точного відновлення втраченого провадження.
У розумінні приписів статті 494 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження або у разі перегляду судового рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у відновленні втраченого судового провадження чи відновлено його частково, зобов'язаний ухвалити відповідне судове рішення у межах своєї компетенції та повноважень.
У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №753/6745/17 зроблено висновок про те, що перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У пункті 8 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Згідно з ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у такій справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Водночас судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі№127/26512/16 (провадження № 61-47768св18) вказано, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. В той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Отже, у разі якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, що не були залучені до участі у справі, це є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
З тексту копії рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 вересня 2014 року встановлено наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (актовий запис про смерть №4 від 05 лютого 2009 року).
До смерті він проживав та помер в с. Попівка Липовецького району Вінницької області.
Після смерті спадкодавця залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки, розташованої на території Попівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, розміром 4.3616 Га, вартістю 92 052.95 грн, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ВН№116000, виданого на підставі розпорядження №185 Липовецької райдержадміністрації Вінницької області від 03 вересня 2004 року, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Судом витребувані дані із Спадкового реєстру щодо наявності спадкової справи на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
З отриманих відповідей встановлено, що спадкова справа на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в Спадковому реєстрі відсутня, а також за даними сільської ради відсутні заповіти, складені вказаною особою.
Згідно довідки виконкому Попівської сільської ради, ОСОБА_2 до дня смерті постійно проживав та був зареєстрований в с.Попівка Липовецького району Вінницької області. На день смерті ОСОБА_2 проживав одиноко, дружини та дітей не мав.
Тобто, судом встановлено, що покійний заповітів не залишав, на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , ніхто не претендує, із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини ніхто не звертався.
Таким чином суд першої інстанції вважав, що вказані обставини свідчать про відсутність спадкоємців за законом і заповітом та відсутність спору про право.
ОСОБА_1 , вважаючи, що вказане рішення суду першої інстанції порушує його права, як спадкоємця ОСОБА_2 , звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що він має право на спірне майно, як спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем.
До апеляційної скарги ОСОБА_1 додано ряд документів, з яких встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Його батьками є: батько - ОСОБА_3 ; мати - ОСОБА_4 (а.с.14).
Дошлюбне прізвище ОСОБА_4 - « ОСОБА_5 », що підтверджується копією витягу з Державного РАЦС громадян про державну реєстрацію народження №00046013911 від 16 липня 2024 року (а.с.15 на звороті-16).
ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 23 лютого 2011 року реєстратором відділу ДРАЦС Липовецького районного управління юстиції Вінницької області складено актовий запис №00034084885. Її батьками є: батько - ОСОБА_7 ; мати - ОСОБА_8 , що підтверджується витягом з Державного РАЦС громадян про державну реєстрацію народження №00046013753 від 16 липня 2024 року (а.с.14 на звороті-15).
ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Попівка, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 . Його батьками зазначено: батько - ОСОБА_7 ; мати - ОСОБА_8 (а.с.13 на звороті).
Тобто матір скаржника та спадкодавець ОСОБА_2 є рідними братом і сестрою.
У подальшому, у зв'язку із реєстрацією нового шлюбу, матір скаржника змінила прізвище на « ОСОБА_9 », що підтверджується копією витягу з Державного РАЦС громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвище №00046014016 від 16 липня 2024 року (а.с.16 на звороті-17).
ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Попівка Липовецького району Вінницької області, що підтверджується копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.17 на звороті).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Попівка Липовецького району Вінницької області, що підтверджується копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 , з метою отримання спадщини після смерті свого дядька ОСОБА_2 , звернувся до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник М.В. і за його заявою 04 вересня 2025 року було заведено спадкову справу №199/2025.
Із копії спадкової справи, яка надійшла на запит апеляційного суду встановлено, що 04 жовтня 2004 року ОСОБА_2 на підставі розпорядження №185 Липовецької райдержадміністрації Вінницької області від 03 серпня 2004 року було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН№116000. Земельна ділянка з кадастровим номером 0522287000:06:000:0063, площею 4,3616 га, розташована на території Попівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
З листа ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 17 лютого 2025 року №137/25-25 слідує, що кадастровий номер 0522287000:06:000:0063, вписаний в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ВН№116000 від 04 жовтня 2004 року, слід вважати недійсним, оскільки при внесенні відомостей до Державного земельного кадастру присвоєно кадастровий номер 0522284800:03:000:0063 та відкрито Поземельну книгу на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
З Інформації з Державного реєстру речових прав від 04 вересня 2025 року №442235168 вбачається, що 14 червня 2021 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522284800:03:000:0063 зареєстровано за Липовецькою міською радою Вінницької області.
З наявних у матеріалах спадкової справи рішень Липовецької міської ради Вінницької області слідує, що Попівська сільська рада Липовецького району Вінницької області реорганізована шляхом приєднання до Липовецької міської ради Вінницької області. Рішенням №183 від 25 лютого 2021 року завершено процедуру реорганізації.
Постановою приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник М.В. за №155/02-31 від 04 вересня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з тих підстав, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522284800:03:000:0063 зареєстровано за Липовецькою міською радою Вінницького району Вінницької області і оскільки право власності на цю земельну ділянку не було зареєстровано за ОСОБА_11 , відтак останній не набув право власності на це майно.
Відмовивши ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину з цих підстав, нотаріус вважав, що він має право на спадщину, яка залишилася після смерті його дядька ОСОБА_2 ..
ОСОБА_1 не звертався до нотаріуса у строк, визначений ч. 1 ст.1270 ЦК України, із заявою про прийняття спадщини.
Разом з цим, ОСОБА_1 у судовому порядку встановив факт постійного проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за однією адресою.
Так, рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 30 травня 2025 року, яке набрало законної сили 01 липня 2025 року, в цивільній справі №136/458/25 встановлено факт того, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане рішення не оскаржувалося ні Липовецькою міською радою, ні прокуратурою.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
У ч. 1 ст. 1268 ЦК України зазначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За наявності на момент апеляційного перегляду рішення суду про встановлення факту проживання скаржника ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_2 за однією адресою, право ОСОБА_1 на спадкування є підтвердженим.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 вересня 2014 року в цивільній справі №136/2069/14-ц про визнання спадщини відумерлою позбавляє ОСОБА_1 оформити право власності на майно, а саме земельну ділянку, яка увійшла до складу спадщини після смерті його дядька.
При перегляді цієї справи представник Липовецької міської ради та представник прокуратури при розгляді вимог апеляційної скарги поклались на розсуд суду, адже факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем підтверджено належним способом - рішенням суду, яке набрало законної сили, яким цей факт встановлений.
Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).
У п. 8 ч. 2 ст. 234 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення до суду із заявою) зазначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 235 ЦПК України).
У чинній редакції ЦПК України вказані положення закріплені у п. 8 ч. 2 ст.293 ЦПК України та ч. 6 ст. 294 ЦПК України.
Тобто визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов'язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ в порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умови, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Таким чином, факт, який просить встановити заявник, не може бути встановлений в порядку окремого провадження, а відтак спір про право на майно підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про залишення заяви про визнання спадщини відумерлою без розгляду.
Керуючись ст. 367, 374, 367, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 вересня 2014 року скасувати, ухвалити нове.
Заяву прокурора Липовецького району Вінницької області, правонаступником якого є Немирівська окружна прокуратура Вінницької області, в інтересах Попівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, правонаступником якої є Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області, про визнання спадщини відумерлою після смерті ОСОБА_2 - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 грудня 2025 року.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.Ю. Береговий
О.С. Панасюк