Справа № 127/42413/24
Провадження № 22-ц/801/2450/2025
Категорія: 53
Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М.
Доповідач:Береговий О. Ю.
11 грудня 2025 рокуСправа № 127/42413/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Берегового О. Ю. (суддя - доповідач),
суддів: Міхасішина І. В., Панасюка О. С.,
за участю секретаря судового засідання: Козюми Д.О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Ткача Юрія Анатолійовича на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 11 вересня 2025 року, ухвалене місцевим судом за головування судді Науменка С. М., дата складення повного рішення 19.09.2025,
встановив:
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.07.2024 водій ОСОБА_5 , керуючи вантажним транспортним засобом «DAF XF 380» д/н НОМЕР_1 буксируючи напівпричіп «KOGEL SN24» д/н НОМЕР_2 не врахував дорожньої обстановки, не впорався із керуванням та виїхав на смугу зустрічного руху де скоїв зіткнення з автомобілем «MAN TGS24.440» д/н НОМЕР_3 , який буксирував напівпричіп «TIRSAN XS» д/н НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 12.09.2024 року у справі №930/2003/24 ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУПАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
На час вчинення ДТП автомобіль відповідача був застрахований ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» згідної полісу № EP-221761980. Згідно полісу розмір франшизи встановлено - 3 200,00 грн. Ліміт відповідальності відповідно до полісу становить: за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 21.08.2024 №2415/24-21 складеного експертом ОСОБА_6 , встановлено: вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «MAN TGS24.440» д/н НОМЕР_3 внаслідок пошкодження під час ДТП, що мало місце 16.07.2024 року під час зіткнення із автомобілем «DAF 95 XF 380», д.н. НОМЕР_1 на час проведення експертизи 14.08.2024 року складає величину 514238,34 гривні. Вартість проведення транспортно- товарознавчої експертизи становить 4089,31грн.
Станом на час ДТП 15.07.2024 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «DAF 95 XF 380», д.н. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»,
Завдана внаслідок вчиненого ДТП матеріальна шкода була відшкодована ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» в розмірі 156 800 грн.
З урахуванням того, що відповідач не відшкодував в добровільному порядку суму франшизи, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та просить стягнути з відповідача франшизу в розмірі 3 200,00 гривень.
Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 514238,34 грн - 156 800 грн = 357438,34 грн.
Крім того, позивачу, внаслідок вчиненого ДТП було завдано моральної шкоди, яку він оцінює у сумі 40 000, 00 гривень виходячи з наступного.
В сам момент зіткнення, позивач пережив складні емоційні відчуття та страх за своє життя, оскільки позивач був безпосереднім учасником пригоди і наслідки прямого лобового зіткнення вантажних авто могли бути фатальними та залишити родину позивача без єдиного годувальника.
Весь період часу від дати ДТП 15.07.2024 до 14.08.2024 огляду авто експертом КНІСЕ Базалицьким В., авто перебувало у технічно несправному стані з яким неможливо було проводити будь-які відновлювальні ремонтні до повного встановлення вартості пошкоджень з метою найшвидшого ремонтування та приступити до роботи, оскільки перевезення вантажів і використання даного авто за призначенням, є єдиним джерелом прибутку для родини позивача.
Також, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які позивач зазнав внаслідок ДТП, в тому числі через пошкодження його автомобіля, який має істотну цінність.
Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом, в якому він просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 357 438,34 грн у відшкодування шкоди заподіяної майну, матеріальну шкоду за фактом встановленої розміру франшизи 3200,00 грн, судові витрати понесених у зв?язку з проведенням транспортно - товарознавчої експертизи в сумі - 4089,31 грн, матеріальну шкоду пов?язану з примусовою евакуацією автомобіля «MAN TGS24.440» д/н НОМЕР_3 з місця ДТП за допомогою спеціалізованої техніки у сумі 31500,00 грн, моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 40 000 грн, судові витрати понесених у зв?язку із сплатою судового збору в сумі 4362,28 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 11 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 357 438,34 грн, матеріальну шкоду за фактом встановленої розміру франшизи 3200,00 грн, матеріальну шкоду пов?язану з примусовою евакуацією автомобіля «MAN TGS24.440» д/н НОМЕР_3 з місця ДТП за допомогою спеціалізованої техніки в сумі 31500,00 грн, моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 5 000,00 грн, судові витрати понесені у зв?язку з проведенням транспортно - товарознавчої експертизи в сумі 4089,31 грн, судові витрати понесені у зв?язку із сплатою судового збору в сумі 4362,28 грн, витрати на правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн та у решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що факт заподіяння шкоди, її розмір доведено належними та допустими доказами, тому різниця між фактичним розміром шкоди та належним страховим відшкодуванням, складає 357 438,34 грн.
Також підлягають до стягнення витрати на оплату послуг експерта в розмірі 4 089,31 грн., витрати понесені позивачем у зв?язку з проведенням транспортно - товарознавчої експертизи в сумі 4 089,31 грн., франшиза в сумі 3 200,00 грн., а також матеріальна шкода пов?язана з примусовою евакуацією автомобіля з місця ДТП за допомогою спеціалізованої техніки в сумі 31500,00 грн.
Задовольняючи вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн суд виходив із тих обставин, що внаслідок події ДТП було пошкоджено транспортний, який належить на праві власності позивачеві він був позбавлений можливості ним користуватися що є підставою для відшкодування моральної шкоди згідно з ст. 23 ЦК України, разом з тим суд першої інстанції зазначив, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Ткач Ю.А. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, а судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника суд попередньої інстанції не звернув увагу на те, що автотоварознавче дослідження є неналежним доказом, оскільки останнє проведено у відсутність відповідача. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував усіх обставин справи щодо визначення розміру завданих збитків, зокрема до участі у справі не залучались в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору ПрАТ «УСК'Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в матеріалаї страхової справи наявний висновок щодо встановлення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, який міг би спростувати наявний в матеріалх справи висновок транспортно-товарознавчої експертизи від 21.08.2024 року та правильно визначити вартість відновлювального ремонту
05 листопада 2025 року від представника ОСОБА_1 адвоката Лисого О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вони заперечили аргументи викладені в апеляційній скарзі вказавши, що суд попередньої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що 15.07.2024 водій ОСОБА_5 , керуючи вантажним транспортним засобом «DAF XF 380» д/н НОМЕР_1 та буксируючи напівпричіп «KOGEL SN24» д/н НОМЕР_2 не врахував дорожньої обстановки, не впорався із керуванням та виїхав на смугу зустрічного руху де скоїв зіткнення з автомобілем «MAN TGS24.440» д/н НОМЕР_3 , який буксирував напівпричіп «TIRSAN XS» д/н НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» згідної полісу № EP-221761980.
Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 12.09.2024 року у справі №930/2003/24 ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУПАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідної полісу № EP-221761980 розмір франшизи встановлено - 3200 грн, ліміт відповідальності відповідно до полісу становить: за шкоду, заподіяну майну - 160 000 грн.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 21.08.2024 N? 2415/24-21 складеного експертом Базалицьким В., встановлено: вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «MAN TGS24.440» д/н НОМЕР_3 внаслідок пошкодження під час ДТП, що мало місце 16.07.2024 року під час зіткнення із автомобілем «DAF 95 XF 380», д.н. НОМЕР_1 на час проведення експертизи 14.08.2024 року складає величину 514238,34 гривні. Вартість проведення транспортно- товарознавчої експертизи становить 4089,31грн. (т. 1, а.с.53-76).
Завдана внаслідок вчиненого ДТП матеріальна шкода була відшкодована ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» в розмірі 156 800 грн, що підтверджується витягом із карткового рахунку позивача (т. 1, а.с.81).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що розмір завданої шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, отже решту збитків має відшкодувати винуватець ДТП, тобто відповідач.
За змістом ст. 979 ЦК України і ст. 16 ЗУ "Про страхування" за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.
Частиною першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.
Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
За змістом зазначеної норми закону обов'язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Такі висновки вбачаються з постанови ВП ВС від 04 липня 2018 року у справі №14-176цс18, а також відображено в постанові ВС від 26 червня 2019 року у справі №712/7242/16-ц.
Колегія суддів звертає увагу на те, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування згідно із Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).
Зібрані докази вказують на те, що дорожньо-транспортна пригода, під час якої було пошкоджено належний ОСОБА_1 автомобіль «MAN TGS24.440» д/н НОМЕР_3 , який буксирував напівпричіп «TIRSAN XS» д/н НОМЕР_4 , сталася з вини ОСОБА_3 .
Факт настання даного страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, а третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 , як особа, що винна в дорожньо-транспортній пригоді, притягнутий до адміністративної відповідальності.
Позов подано до власника транспортного засобу - роботодавця особи, яка спричинила ДТП, тобто до особи, яка згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України несе цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану її працівником під час виконання трудових (службових) обов'язків.
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 як власника транспортного засобу «DAF XF 380» д/н НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» згідної полісу № EP-221761980, яке визнало дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком.
ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» і ОСОБА_1 досягли згоди про розмір і спосіб відшкодування завданої майнової шкоди у межах ліміту відповідальності страховика (160000 грн), після чого страхова компанія виплатила ОСОБА_1 узгоджену суму страхового відшкодування (за вирахуванням франшизи) у розмірі 156 800 грн.
Встановивши, що сума страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до закону 156800 грн (160000-3200), не покриває загальний розмір заподіяної майну ОСОБА_1 матеріальної шкоди 514238 грн 34 коп., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 , як роботодавця особи, яка скоїла дорожньо-транспортну пригоду на користь позивача 357438 грн 34 коп. матеріальної шкоди, яка є різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
При цьому суд дотримався принципу диспозитивності цивільного судочинства при визначенні суми стягнення.
Також місцевий суд прийшов до вірного висновку про задоволення вимог про франшизи в розмірі 3 200,00 грн., яка відшкодовується окремо, оскільки підлягає до стягнення різниця між розміром матеріального збитку та сумою виплаченого страхового відшкодування, яке здійснено без врахування франшизи, як і .вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг експерта в розмірі 4 089,31 грн. і оплати послуг транспортування в сумі 31 500,00 гривень.
Доводи представника відповідача адвоката Ткача Ю.А. в апеляційній скарзі про відсутність підстав для стягнення з довірителя на користь позивача матеріальної шкоди не відповідають чинним нормам закону та фактичним обставинам справи.
Крім того, суд попередньої інстанції на підставі статей 23, 1167 ЦК України, з урахуванням усіх обставин справи та з огляду на вимоги розумності і справедливості дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем спричиненої позивачеві моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях у зв'язку зі знищенням майна, у розмірі 5000,00 грн.
Покликання в апеляційній скарзі на те, що до участі у справі не було залучено ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з урахуванням того, що страхова компанія виконала свій обов'язок щодо виплати позивачу розміру шкоди у межах страхового відшкодування, а в зв'язку з цим з відповідача підлягає стягненню на користь потерпілого різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, відсутність участі страхової компанії у спорі не є порушенням норм процесуального права і не вплинула на правильність вирішення спору та не позбавила жодну з сторін можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди із висновком експерта №2415/24-21 за результатами проведення транспортно-товарознавчого від 21.08.2024 року, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги вказаний доказ як належний та допустимий на підтвердження вартості відновлювального ремонту належного ОСОБА_1 транспортного засобу, станом на дату ДТП.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Ткача Юрія Анатолійовича залишити без задоволення.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 11 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий О.Ю. Береговий
Судді: І. В. Міхасішин
О.С. Панасюк