Справа№751/10756/25
Провадження №2-н/751/2410/25
17 грудня 2025 року місто Чернігів
Суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова Маслюк Н. В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на період навчання,
ОСОБА_1 , звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня подання позову та до завершення навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років.
Відповідно до ч. 1 ст.160 ЦПК України наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу та відповідно до ч. 1ст.167 ЦПК України розгляд заяви проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Згідно з ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Статтею 161 ЦПК України встановлено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, зокрема, заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; а також вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (пп. 4, 5 ч.1 ст. 161 ЦПК України).
Так, відповідно до ч. 4 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
При цьому стаття 183 СК України знаходиться у главі 15 СК України, статтею 180 якої визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стаття 198 СК України визначає, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
З аналізу вказаних норм вбачається, що законодавець встановлює обов'язок батька/матері утримувати дитину до досягнення нею повноліття незалежно від наявності у них матеріальної можливості надавати таку допомогу. Після досягнення дитиною повноліття - лише якщо вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Обов'язок по утриманню повнолітніх дочки або сина, які продовжують навчання, не є продовженням обов'язку по утриманню дитини до вісімнадцяти років. Це два самостійні обов'язки, які закріплені в різних главах Сімейного кодексу України.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Цей склад юридичних фактів розглядається у позовному провадженні за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
При цьому судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , а тому станом на 17.12.2025 вже є повнолітньою.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про неможливість розгляду питання про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в порядку наказного провадження, оскільки законодавець закріпив необхідність доведення наявності у батька матеріальної можливості надавати допомогу повнолітній дитині, що виключає безспірний характер правовідносин й унеможливлює видачу судового наказу для стягнення вказаної суми.
Згідно з п.3 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, не передбачену ст. 161 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд відмовляє ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів на її утримання, що продовжує навчання.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 161- 165, 260, 353 ЦПК України -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на період навчання.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.2 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н. В. Маслюк