Справа 688/3893/25
№ 2/688/1630/25
Рішення
Іменем України
17 грудня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Березюк Н.П.,
за участі секретаря судових засідань Кулеші Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
встановив:
Стислий виклад позиції позивача.
25.08.2025 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , звернулась до суду з позовом про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.12.2015 Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області видав виконавчий лист у справі №688/4346/2015-ц про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.12.2015 і до досягнення ними повноліття. Виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні у Шепетівському відділі ДВС, виконавче провадження №50190543. 15.08.2025 державний виконавець видав їй розрахунок заборгованості зі сплати відповідачем аліментів, що утворилась за період з грудня 2015 року по липень 2025 року та становить 154 869,35 грн. У зв'язку з частковим виконанням відповідачем обов'язку по сплаті аліментів, не надання доказів поважності причин прострочення сплати аліментів, неустойка (пеня), що нарахована за період з липня 2022 року по червень 2025 року складає суму 1 505 030,77 грн. Проте чинним законодавством визначений граничний розмір пені, який може бути стягнутий в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, у розмірі, що не може перевищувати 100% заборгованості. Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_6 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2015 року по липень 2025 року в сумі 154 869, 35 грн.
03.12.2025 позивачка подала заяву про зменшення ціни позову, просила стягнути з відповідача на її користь 18617,12 грн неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2015 року по липень 2025 року.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 в судовому засіданні 24.11.2025 позов підтримали, погодились на зарахування коштів сплачених відповідачем на банківську картку позивачки без зазначення призначення платежу, у рахунок аліментів на утримання дитини. Подали заяву про зменшення ціни позову, в судове засідання 09.12.25 не з'явились, представник подав заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, зменшені позовні вимоги підтримав, просив стягнути з відповідача понесені судові витрати згідно розрахунку.
Позиція сторони відповідача
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про проведення судового засідання у його відсутності, зменшені позовні вимоги визнав повністю, просив зменшити судові витрати позивача на правову допомогу, оскільки вважає їх надмірними.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
25.08.2025 року позивач звернулась до суду з цим позовом. 26.08.2025 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача.
28.08.2025 суд відкрив спрощене позовне провадження, справу призначив до судового розгляду по суті на 30.09.2025
30.09.2025 суд постановив ухвалу про витребування доказів та відклав судове засідання на 21.10.2025.
21.10.2025, 05.11.2025, 18.11.2025 та 24.11.2025 судові засідання відкладалися за клопотаннями сторін.
02.12.2025 року судове засідання відкладене на 09.12.2025 у зв'язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду.
03.12.2025 представник позивача ОСОБА_3 подав до суду заяву про зменшення ціни позову та просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 18617,12 грн, що відповідає розміру заборгованості зі сплати аліментів відповідно до інформації, наданої Шепетівським ВДВС в Шепетівському районі Хмельницької області в довідці (розрахунку) від 26.11.2025. Крім того, подав заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати в сумі 20000 грн.
09.12.2025 сторони в судове засідання не з'явились.Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Між сторонами виникли правовідносини щодо утримання неповнолітньої дитини, які регулюються нормами Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , від шлюбу мають двоє дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серії НОМЕР_1 від 02.02.2004 року та серії НОМЕР_2 від 18.05.2010 року відповідно.
19.10.2019 позивач вдруге зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 19.10.2019.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 аліменти на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.12.2015 року і до досягнення ними повноліття. На виконання рішення суду 29.12.2015 року виданий виконавчий лист.
Постановою головного державного виконавця Другого відділу ДВС у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.07.2025 року виконавче провадження №50190543 передане до Шепетівського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у зв'язку з постійним місцем проживання боржника у м. Шепетівка.
06.08.2025 державний виконавець Шепетівського відділу ДВС Туркан О.М. прийняла виконавче провадження до провадження. Заборгованість на час прийняття виконавчого провадження становить 154869,35 грн.
За період з 06.08.2025 по 15.08.2025 в примусовому порядку стягнуто з арештованих рахунків 11647,32 грн, що підтверджується інформацією в.о. начальника Шепетівського відділу ДВС Лапінської Т. за вих. №58785 від 15.08.2025.
Відповідно до довідки-розрахунку за вих. №79100/25.17-42 від 24.07.2025, складеного головним державним виконавцем Другого відділу ДВС у м. Хмельницькому Дяком О., станом на 24.07.2025 заборгованість зі сплати аліментів становить 154869,35 грн.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 14.08.2025 розмір заборгованості відповідача складає 146 133,86 грн.
З довідки №344 від 08.08.2025 року, виданої директором ТОВ «ГалаТеа» та наданих відповідачем копій квитанцій, відповідач надсилав кошти позивачці як аліменти на утримання неповнолітніх дітей.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виконаного на виконання протокольної ухвали суду від 24.11.2025 Шепетівським ВДВС в Шепетівському районі Хмельницької області станом на 26.11.2025, відповідач ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 18617,12 грн.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Частиною другою статті 141 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Частиною третьою статті 195 СК України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де: p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати; An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
У разі виплати аліментів частинами, якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16 та від 25 квітня 2018 року в справі 572/1762/15-ц.
При обрахуванні розміру пені за заборгованістю зі сплати аліментів слід приймати до уваги викладену Верховним Судом у постанові від 19.01.2022р. у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) правову позицію щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди, а також щодо формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості», що міститься у частині першій статті 196 СК України.
Так, Верховний Суд зазначив, що «при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується».
Згідно з частиною другою статті 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Предметом спору у справі є стягнення пені за прострочення сплати аліментів за період з 01 березня 2023 року по 01 березня 2025 року у розмірі 18617,12 гривень.
Суд зазначає, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові по справі № 362/4462/16-ц (Провадження № 61-10968св19) від 20.07.2020 Верховний Суду.
Відповідно до висновків Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.12.2020 по справі 661/905/19 «ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
Отже, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. В такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Однак відповідач не долучив до матеріалів справи жодних доказів про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини.
Суд зауважує, що за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для її повноцінного розвитку, вони належать дитині, а тому їх сплата повинна здійснюватися своєчасно та у встановленому розмірі.
Доказів відсутності вини відповідача у його бездіяльності щодо несвоєчасної сплати аліментів стороною відповідача суду не надано.
Суд зазначає, що загальна сума заборгованості по аліментах складає 18617,12 грн.
Відповідно до частини 1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Отже з відповідача підлягає стягненню неустойка по несплаті аліментів у розмірі 18617,12 грн.
Розподіл судових витрат
Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом позов задоволено в повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)
У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких позивачем підтверджено договором про надання правової допомоги від 20.11.2024, детальним описом наданих позивачу адвокатських послуг, квитанцією до прибуткового касового ордеру №02/07/2025 від 02.07.2025, суд виходить з того, що затрати часу на підготовку та подання даної позовної заяви в розмірі 20000 гривень є завищеними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 273, 430 ЦПК України, суд
вирішив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 18 617 (вісімнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 12 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу одинадцять) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий 31.10.2019 року орган видачі 0536, РНОКПП - НОМЕР_5 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Повне рішення складено 17.12.2025 року.
Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК