Красилівський районний суд Хмельницької області
вул.Булаєнка,4 м.Красилів, Красилівський р-н, Хмельницька обл., Україна ін.31000
Справа № 677/960/23
(ВИПРАВДУВАЛЬНИЙ)
17.12.2025м. Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
сторін кримінального провадження:
обвинувачення - прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисту - обвинуваченого ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
в присутності потерпілої ОСОБА_9 ,
законного представника потерпілої особи - ОСОБА_10 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_11 ,
психолога ОСОБА_12 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Красилові кримінальне провадження № 12023243000001210 від 09.04.2023 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Писарівка, жителя АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,
- про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України,
Згідно з обвинувальним актом, підтриманим державним обвинуваченням, ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення в тому, що він 04.04.2023, близько 12:00 год., перебуваючи спільно із малолітньою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем свого проживання - будинку АДРЕСА_1 , вирішив здійснити дії сексуального характеру, не пов'язаного із проникненням в тіло іншої особи, відносно останньої.
Реалізуючи свій протиправний намір, 04.04.2023, близько 12:05 год., ОСОБА_6 , діючи умисно, посягаючи на статеву недоторканність, нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток ОСОБА_9 , з метою задоволення статевої пристрасті, достовірно знаючи, що остання являється малолітньою, перебуваючи у кімнаті спальні вищевказаного будинку, стоячи перед ОСОБА_9 спустив до колін свої штани та нижню білизну, тим самим оголивши статевий орган та сказав ОСОБА_9 взяти в руки його статевий член, у чому остання відмовила. Надалі, після відмови ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого протиправного наміру, користуючись фізичною перевагою, застосував психологічне насильство щодо ОСОБА_9 , пригрозивши не відпустити її додому, наказав їй взяти у руки його статевий член, після чого малолітня ОСОБА_9 взяла та утримувала в своїй руці статевий член ОСОБА_6 близько 2 хвилин.
Вищезазначені дії ОСОБА_6 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 153 КК України, як вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, вказав, що він є особою похилого віку та має дружні стосунки з матір'ю потерпілої - ОСОБА_13 , яка навідується до нього та допомагає з хатніми справами. Час від часу вона приводить з собою свою дочку ОСОБА_9 , з якою він проводить час, читає книжки та грає в ігри. Наголосив, що ані 04.04.2023, ані будь-коли не вчиняв будь-яких протиправних дій щодо ОСОБА_9 . Ставиться до неї, як до онуки.
Повідомив, що багато років тому познайомився із ОСОБА_10 та її чоловіком. Підтримував з ними дружні стосунки. Допомагав їм, коли у них були матеріальні проблеми. Їхні діти ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 відвідували його, допомагали йому по господарству.
ОСОБА_13 позичила у нього півтори тисячі гривень за кілька років до цих подій. 30.03.2023 ОСОБА_13 позичила у нього ще одну тисячу гривень і обіцяла повернути весь борг 06.04.2023. 04.04.2023 до нього прийшла в гості малолітня ОСОБА_9 , яка гостювала. Він її пригостив обідом. Після чого дитина подивилась телевізор і пішла додому.
08.04.2023 до нього прийшли поліцейські з понятими. Його право мовчати і не відповідати на запитання, а також його право на адвоката йому не роз'яснили. Якби йому ці права роз'яснили, то він би бажав участі адвоката.
Слідчий ОСОБА_19 наказав показати, де він приймає їжу, що він і зробив, показавши на диван у кімнаті. Слів зазначених у протоколі, начебто він повідомляв, що вчиняв дії сексуального характеру щодо дитини, він не говорив.
08.04.2023 його поліція доставила до начальника поліції, який розпитував, що він має до ОСОБА_20 . Сказав йому подумати і буде умовне покарання. Після цього, він зателефонував до ОСОБА_13 і запитав: чому його поліція розпитує про ОСОБА_20 . Під час телефонної розмови він почув, що трубка перейшла до іншої особи, яка назвалась працівником поліції, і звинувачувала його у тому, що він здер з дитини штани. По голосу він впізнав сестру ОСОБА_13 - ОСОБА_21 , після чого зрозумів, що відбувається якийсь шантаж.
Під час судового розгляду ОСОБА_13 періодично вимагала у нього гроші, погрожуючи, що інакше він сяде у тюрму.
З 2012 року він має важке онкологічне захворювання статевих шляхів, тому з того часу немає сексуального потягу, у зв'язку з чим не міг мати мотиву для такого злочину. Заперечує, що вчиняв дії, викладені в обвинуваченні.
Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_10 вважає, вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення недоведеною. Стверджує, що кримінальне провадження відкрито на підставі обмови з боку ОСОБА_13 , яка здійснила неправдиве повідомлення про злочин з корисливих мотивів. Слідство проведено необ'єктивно. ОСОБА_6 є невинуватим у вчиненні вказаного злочину. Потерпіла їй повідомила, що вказаних в обвинуваченні подій не було.
Адвокат ОСОБА_11 вважає, що вину обвинуваченого ОСОБА_6 доведеною.
Разом з тим, потерпіла в судовому засіданні заперечила вчинення ОСОБА_6 щодо неї дій, які викладені в його обвинуваченні. Законний представник потерпілої ОСОБА_10 вважає, що вина ОСОБА_6 в пред'явленому обвинуваченні не доведена.
Не дивлячись на вищевказане, представник потерпілої - адвокат ОСОБА_11 в засіданні наполягає на винуватості ОСОБА_6 в пред'явленому обвинуваченні.
При цьому, згідно п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокату забороняється займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта.
Оскільки адвокат представляє інтереси потерпілої особи, відомості про самообмову у даній справі виключаються. З наведених підстав, суд вважає, що така позиція адвоката ОСОБА_11 щодо доведеності обвинувачення суперечить закону, оскільки адвокат зайняв позицію, всупереч волі клієнта.
Прокурори у судовому засіданні на підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, посилалися на такі докази:
- показання потерпілої ОСОБА_9 ;
- показання свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_19 ;
- витяг з Єдиного реєстру досудового розслідування № 12023243000001210 від 09.04.2023;
- протокол прийняття заяви ОСОБА_13 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.04.2023;
- заяву ОСОБА_6 від 08.04.2023 про надання дозволу на проведення огляду його житла;
- протокол огляду місця події від 08.04.2023 з долученою до нього фототаблицею;
- первинний психологічний висновок, виконаний практичним психологом ЦРЛ «Красилівської міської ради» ОСОБА_24 ;
- висновок судово-психіатричного експерта № 239 від 18.04.2023;
- висновок мистецтвознавчої експертизи № СЕ-19/123-23/4760-М3 від 11.05.2023.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду стороною обвинувачення, яка була вільна у використанні своїх прав у межах, та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.
Досліджуючи надані стороною обвинувачення докази, суд з'ясував наступне.
Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження з іншого приміщення Красилівського районного суду Хмельницької області в присутності спеціаліста-психолога ОСОБА_12 , законного представника потерпілої особи - ОСОБА_13 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_11 , повідомила, що з обвинуваченим її познайомила мама, коли та була у п'ятому класі. Він мамин друг. Вказала, що вона з мамою ходила до нього в гості. Інколи вона заходила до нього сама, при цьому вказала, що просила на це дозволу мами. Востаннє була на день народження. Пішла до нього взяти трохи грошей. Він тоді був на городі. Вона підійшла до нього і попросила трохи грошей, і він дав їй 100 гривень, щоб та щось собі купила. Після чого вона до нього більше не ходила. Вказала, що обвинувачений її не ображав, ставився добре. Він її нагодував, дивилися відео, після чого вона пішла до дому. Нічого робити її він не змушував. Суду пояснила, що не бачила обвинуваченого без одягу.
По закінченню допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 спеціаліст-психолог ОСОБА_12 вказала, що потерпіла об'єктивно давала відповіді на поставленні питання.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона є матір'ю потерпілої ОСОБА_9 . З обвинуваченим ОСОБА_6 перебуває у добрих відносинах, вона та її сім'я спілкується з ОСОБА_6 . Вранці 04.04.2023 її дочка запитала у неї дозволу піти до ОСОБА_6 . Вона сказала дочці зателефонувати до нього і запитати дозволу прийти. Дочка зателефонувала до ОСОБА_6 і розмовляла з ним. Потім дочка сказала, що піде до нього приблизно об 11-12 годині. Про що розмовляла дочка з обвинуваченим вона не чула. Потім дочка зателефонувала від ОСОБА_6 , і запитала, чи можна їй поїсти у ОСОБА_6 . Свідок їй дозволила. Дочка повернулась близько 13 години, через 20-30 хв. після розмови. Вона запитувала в дочки: « ОСОБА_20 , як ти там, що ти там?». Дочка відповіла: «Все добре».
Вперше до неї працівники поліції приїхали 06.04.2023, сказали, що її викликає начальник відділення поліції.
08.04.2023 приїхав поліцейський, і сказав їй, що її дочка «живе» з ОСОБА_25 . Поліцейський на дорозі на неї кричав і погрожував, що якщо вона не напише на ОСОБА_25 заяву, то у неї заберуть дитину. В той день вона розпитувала дочку. При цьому, вона не говорила дочці того, що дізналась від поліції. На її запитання: «Чи точно, що дядя ОСОБА_26 до тебе ліз?», дочка відповіла: «Ти що смієшся? Як він міг до мене полізти?». Вказала, що 09.04.2023, близько 24 години, двоє поліцейських у цивільному одязі приїхали до неї додому допитувати дочку. На початку 1-ї години ночі вони викликали дочку на дорогу, де допитали і поїхали. Через добу приїхали ще двоє поліцейських. Прізвище одного із них ОСОБА_27 . Прізвище іншого не знає. Приїхали, щоб допитати дитину у райвідділі поліції. З дитиною у поліцію поїхала її мати - ОСОБА_10 ..
Вказала, що вона не давала показання працівникам поліції, і не відповідала на їх запитання. Підписала протокол допиту за вказівкою працівника поліції. Допит був 8 чи 9 квітня 2023 року. Вона не говорила поліцейським, що телефонувала до ОСОБА_6 , щоб позичити у того гроші, та не говорила, щоб дитина пішла за грошима. Про події в будинку ОСОБА_6 вона поліцію не повідомляла. Поліцейські сказали написати заяву. Відбулось це 08.04.2023. Текст заяви поліцейські самі написали, вона лише підписала цю заяву. Текст заяви не читала.
Підтвердила, що колись вона позичала у ОСОБА_6 гроші, і дочка ходила до ОСОБА_6 щоб взяти ці гроші.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_22 вказав, що дату не пам'ятає, був запрошений працівником поліції на прізвище ОСОБА_28 , разом із ОСОБА_23 понятими при обшуку в обвинуваченого ОСОБА_6 . Пояснили, що вони запрошені по кримінальному провадженню «…де ОСОБА_25 показував статевий орган дитині». Права перед слідчою дією поліцейські роз'яснювали лише йому та ОСОБА_23 . В ході обшуку знайшли журнал порнографічного характеру та фотографії дитини в червоній сукні. Обвинувачений, вказуючи на диван, казав, що йому мастурбувала статевий орган дитина. Яка саме дитина це робила, він не казав. Чому обвинувачений почав про це говорити, та які події при слідчій дії цьому передували, пояснити не зміг. Вказав, що не пам'ятає чи здійснювався відеозапис слідчої дії. Прочитати протокол йому не дали. Вголос зміст протоколу йому не зачитували. Не бачив, щоб обвинувачений підписував протокол слідчої дії.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_23 вказав, що його та ОСОБА_22 запросили бути понятими про обшуку. Присутніми були поліцейський ОСОБА_29 , та поліцейський на ім'я ОСОБА_30 . Поліцейські пояснили, що підозрюють чоловіка в педофілії. Обвинувачений назвався власником будинку і більше нічого не пояснював. Під час обшуку у обвинуваченого виявили порнографічні журнали та фотографію якоїсь дівчинки. Поліція наказала обвинуваченому назвати ім'я дівчинки на фото і той його назвав. Вказав, що дівчинка є дочкою знайомої, допомагає йому по дому та приносить їсти. Порнографічні журнали ОСОБА_6 пояснював тим, що він фотограф та художник. Свідок вказав, що не пам'ятає чи здійснювалась відеозйомка слідчої дії. Вказав, що не чув, щоб обвинувачений говорив про те, що вчиняв щось протиправне щодо дівчинки. Не чув щоб обвинувачений говорив, що сидів без штанів разом з потерпілою. При цьому, свідок наголосив, що він би не забув, якби обвинувачений розповідав, що причетний якось до статевого злочину щодо дитини.
Пояснив, що протокол слідчої дії читав та підписав його. Наявність у тексті протоколу запису про те, що обвинувачений розповідав під час слідчої дії, що вчиняв дії сексуального характеру щодо дитини, пояснив тим, що, напевно, він не уважно читав протокол перед підписанням. Вказав, що якби він помітив такий запис у протоколі до підписання, то не підписав би протокол, або попросив би обвинуваченого на місці слідчої дії підтвердити такі слова.
В судовому засіданні допитана, як свідок, ОСОБА_24 повідомила, що вона була запрошена як психолог при допиті слідчим неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 . Надала показання з приводу обставин, які повідомляла потерпіла під час допиту.
Допитаний в судовому засіданні, як свідок, ОСОБА_19 повідомив, що він здійснював досудове розслідування по даному кримінальному провадженню. Підставою для внесення відомостей по кримінальне правопорушення в ЄРДР послугувало звернення ОСОБА_13 , яка вказала про вчинення сексуального насильства ОСОБА_6 щодо її малолітньої дочки ОСОБА_9 . Після отримання повідомлення від ОСОБА_13 , до внесення відомостей при кримінальне правопорушення до ЄРДР він 08.04.2023 здійснив огляд місця події - будинку ОСОБА_6 , з дозволу останнього. Перед проведенням слідчої дії були запрошені поняті, яким були роз'яснені їх права та обов'язки. Огляд проводився в присутності ОСОБА_6 , якому було роз'яснено право бути присутнім при проведенні огляду. Інші права ОСОБА_6 не роз'яснювались. В ході проведення огляду він ( ОСОБА_19 ) запитав ОСОБА_6 в якій кімнаті той знаходився з малолітньою, де він ( ОСОБА_6 ) оголив свій статевий орган і сказав їй мастурбувати, та попросив показати це місце. ОСОБА_6 показав на ліжко і сказав, що малолітня знаходилася на ліжку, а він стояв біля нього, показав їй статевий орган і сказав брати його в руки. І дівчинка зробила те, що він наказав. Вказав, що всі обставини проведеної слідчої дії були точно відображені в протоколі.
При цьому, пояснити розбіжності в відомостях, які отримані зі слів ОСОБА_6 , які він (свідок) повідомив у судовому засіданні та відображених в протоколі, щодо розташування дитини та ОСОБА_6 пояснити не зміг. Також не зміг пояснити, чому в протоколі він не відобразив всі обставини, які повідомляв ОСОБА_6 , а саме, що дівчинка взяла статевий орган ОСОБА_6 в руки.
Визнав, що дії, які були проведені з участю ОСОБА_6 08.04.2023 фактично передбачені для проведення слідчого експерименту. Вважає, що оскільки протокол названий, як огляд місця події, то і слідча дія, як слідчий експеримент, не проводилась.
Вказав, що в основу обвинувачення лягли показання матері малолітньої потерпілої ОСОБА_9 - свідка ОСОБА_13 . Визнав, що показання свідка ОСОБА_13 це були показання з чужих слів - зі слів ОСОБА_9 . При цьому потерпіла ОСОБА_9 такі показання не підтвердила в ході слідства. Лише кивала головою. Не підтвердила погрози ОСОБА_6 та те, що тримала його статевий орган в руках.
Згідно з протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.04.2023 ОСОБА_13 просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , який здійснив дії сексуального характеру з її малолітньою дочкою ОСОБА_9 ..
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудового розслідування № 12023243000001210 відомості при кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 153 КК України внесені 09.04.2023 по заяві ОСОБА_13 , щодо того, що 04.04.2023 близько 15:00 год. невстановлена слідством особа, перебуваючи в будинку АДРЕСА_1 , вчинила насильницькі дії сексуального характеру щодо особи, яка не досягла 14 років, а саме відносно ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до заяви ОСОБА_6 від 08.04.2023, останній надав слідчому СВ Хмельницького ГРУП ОСОБА_19 дозвіл на проведення огляду його господарства за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно з протоколом огляду місця події від 08.04.2023 з долученою до нього фототаблицею, в ході проведення огляду у будинку АДРЕСА_1 було виявлено фотографію ОСОБА_9 та журнали, які можуть містити контент порнографічного характеру, які було вилучено. Згідно протоколу, в ході огляду ОСОБА_6 вказав на диван, який розташований під стіною, як на місце, де він сидів зі спущеними штанами, а біля нього стояла ОСОБА_9 .
При цьому, суд звертає увагу, що показання ОСОБА_19 та ОСОБА_22 про те, що ОСОБА_6 , вказуючи на диван, говорив, що дитина мастурбувала йому статевий орган, в протоколі не відображені.
Відповідно до первинного психологічного висновку, виконаного практичним психологом ЦРЛ «Красилівської міської ради» ОСОБА_24 , сукупний психологічний аналіз дозволив визначити, що ОСОБА_9 не охоче йде на контакт, спілкування пасивне, емоційний фон стривожений; під час бесіди дитина проявляла замкнутість, відчутна недовіра до дорослих, прослідковується почуття провини, що межує з сильним соромом, присутня яскраво виражена емоція страху, відчуття безпорадності, під час бесіди, дівчинка перебувала в стані постійної напруги, що впливало на комунікабельність, тому діалогічної мови дитина не підтримувала, а лише відповіла на питання і то вибірково, в дівчинки низький рівень усвідомлення феномену сексуальності, в дитини відсутня психічна рівновага та впевненість у собі, дитина не хотіла говорити про пережиті події і це могло бути не безпідставно, оскільки вона не відчувала себе у безпеці та не мала довірливих стосунків з дорослими, навіть з матір'ю.
За висновками судово-психіатричного експерта № 239 від 18.04.2023 малолітня потерпіла ОСОБА_9 :
1. будь-яким психічним захворюванням не страждає, відповідно до віку вона не могла усвідомлювати значення своїх дій керувати ними при вчиненні відносно неї протиправних дій;
2. психічний стан відповідно до віку малолітньої потерпілої ОСОБА_9 ; не дозволяв та не дозволяє їй розуміти характер і значення вчинюваних з нею протиправних дій;
3. не має будь-яких психічних захворювань чи змін в емоційному стані, які виникли після скоєних відносно неї протиправних дій;
4. не має змін в емоційному стані, які виникли після скоєних відносно неї протиправних дій;
5. з урахуванням її емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку, здатна правильно сприймати лише зовнішній бік обставин, що мають значення у кримінальному провадженні, і давати показання лише про зовнішній бік обставин;
6. не схильна до фантазування, але відповідно до індивідуально-психологічних особливостей та віку схильна до навіювання.
Допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідків, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, надаючи оцінку наявності підстав для притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за пред'явленим обвинуваченням за ч. 4 ст. 153 КК України, суд керується наступним.
Статтею 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Стаття 10 КПК України встановлює рівність всіх перед законом і судом.
Згідно з ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.
При цьому, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов'язаний зі кримінальним правопорушенням, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
Із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 18 та 19 Постанови № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», вбачається, що суди при розгляді кримінальних справ мають суворо додержуватись закріпленого у ч. 1 ст. 62 Конституції принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Визнати особу винною у вчиненні злочину можливо тільки за умови доведеності її вини. При цьому, необхідно мати на увазі, що в силу ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Конституційний Суд України у рішенні № 1-р/2019 від 26.02.2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
За правовою позицією, сформованою у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 13.04.2021 у справі № 699/144/19 обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в кримінальних провадженнях, слід віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей». Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не вказує на те, що в його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними. Підґрунтям стандарту «поза розумним сумнівом» є фундаментальна цінність суспільства - гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання, відповідно суспільство, яке цінує добре ім'я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.
Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у параграфі 55 рішення ЄСПЛ від 15.02.2012 у справі «Гриненко проти України» (CASE OF GRYNENKO v. UKRAINE), скарга № 65890/13, зазначається, що «при оцінці доказів ЄСПЛ зазвичай застосовує стандарт доведення «поза всяким розумним сумнівом». Однак доведення повинно будуватися на сукупності досить надійних, чітких і послідовних припущень або аналогічних неспростовних презумпцій фактів». ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом (справа «Авшар проти Туреччини» (CASE OF AVSAR v. TURKEY), скарга № 25657/94). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Завданнями кримінального провадження згідно зі ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному проваджені підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.
Відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. 36 КПК України, підтримання державного обвинувачення покладається на прокурора.
Згідно зі ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 84 КПК України).
Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.
Суд може постановити обвинувальний вирок лише у тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Практика ЄСПЛ свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ, як порушення права на захист (справа «Маттоціа проти Італії», рішення від 25.07.2000).
Ухвалюючи вирок, суд, згідно з вимогами ч. 1 ст. 368 КПК України, повинен вирішити, зокрема, питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Юридична оцінка діяння у межах висунутого обвинувачення належить до кола питань, що вирішуються судом під час ухвалення вироку (пункт другий частини першої статті 368 КПК). Судовий розгляд згідно зі статтею 337 КПК України проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Вирішуючи питання наявності в діях ОСОБА_6 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, суд знаходить доводи сторони обвинувачення на підтвердження вчинення обвинуваченим насильницьких дій сексуального характеру щодо малолітньої особи неспроможними, зважаючи на таке.
Допитана в ході судового розгляду, в присутності законного представника потерпілої ОСОБА_10 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_11 та психолога, неповнолітня потерпіла ОСОБА_9 заперечила викладені у обвинувальному акті фактичні обставини щодо вчинення ОСОБА_6 відносно неї насильницьких дій сексуального характеру.
По закінченню опитування неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 спеціаліст-психолог ОСОБА_12 вказала, що потерпіла об'єктивно давала відповіді на поставленні питання, а тому суд не знаходить підстав для сумнівів у достовірності показань наданих потерпілою суду.
Жоден із допитаних свідків в судовому засіданні не підтвердив обставину вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 97 КПК України у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.
В силу ч. 7 ст. 97 КПК України показання свідка ОСОБА_24 не можуть бути визнані допустимим доказом - показання з чужих слів, оскільки вони даються стосовно показань потерпілої, наданих слідчому під час здійснення ним кримінального провадження.
З наведених підстав, суд визнає показання свідка ОСОБА_24 недопустимим доказом.
Також ,з наведених підстав, суд визнає недопустимим доказом показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_22 , в тій частині, де вони свідчать про надані показання ОСОБА_6 в ході проведення слідчої дії 08.04.2023, проведеної слідчим ОСОБА_19 за участі понятого ОСОБА_22 .
Крім цього, суд звертає увагу, що ці показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_22 є сумнівними, оскільки вони повністю не відображені в протоколі, а також, суперечать показанням свідка ОСОБА_23 , який дав показання щодо порядку та послідовності проведення слідчої дії, та заперечив надання ОСОБА_6 будь-яких визнавальних показань, і підстав ставити під сумнів показання ОСОБА_23 у суду немає, та ці показання повністю узгоджуються з показаннями ОСОБА_6 , наданими суду щодо порядку проведення цієї слідчої дії.
Також суд вважає недопустимим доказом протокол огляду місця події від 08.04.2023, в частині, де зафіксовані показання ОСОБА_6 про те, що він вчиняв дії сексуального характеру відносно неповнолітньої ОСОБА_9 , зважаючи на таке.
Згідно з положеннями ч.ч.2, 3 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду або отримання довідки, висновку спеціаліста).
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
В силу ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, у випадку порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього прав.
Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі № 722/1818/22 звернув увагу, що право зберігати мовчання та привілей від самовикриття передбачені, аби забезпечити підозрюваній особі, яку допитує поліція, можливість зробити вільний вибір: давати їй свідчення чи мовчати (Allan v. the United Kingdom, no. 48539/99, § 50, ECHR 2002-IX). Право зберігати мовчання застосовується з моменту, коли підозрюваний допитується поліцією (John Murray v. the United Kingdom [GC], 8 February 1996, § 45, Reports of Judgments and Decisions 1996-I). Зокрема, особа, яку підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути повідомленою про її право не свідчити проти себе (Ibrahim and Others v. the United Kingdom [GC], nos. 50541/08 and 3 others, § 272, 13 September 2016).
Крім того, як зазначав ЄСПЛ, невідкладний доступ до адвоката є частиною процесуальної гарантії, якій Суд надає особливого значення, коли досліджує, чи зруйнувала процедура саму суть привілеї проти самовикриття. Щоб право на справедливий судовий розгляд за статтею 6 § 1 залишалось «практичним і здійсненим», доступ до адвоката має, як правило, надаватися з першого допиту підозрюваного поліцією, якщо тільки не доведено, що з огляду на особливі обставини справи існували вагомі причини обмежити це право (Salduz v. Turkey [GC], no. 36391/02, §§ 54-55, ECHR 2008). Затримана поліцією особа користується правом не викривати себе і зберігати мовчання та має право на допомогу захисника, як тільки їй ставлять питання, іншими словами, коли існує «кримінальне обвинувачення» проти неї. Інформування затриманої особи про право зберігати мовчання є настільки важливим, що, навіть коли особа добровільно погоджується дати свідчення поліції після того, як її поінформували, що її твердження можуть бути використані як докази проти неї, це не може вважатися цілком інформованим вибором, якщо вона не була ясно поінформована про її право зберігати мовчання та якщо її рішення було прийняте за відсутності допомоги з боку захисника (Stojkovic v. France and Belgium, no. 25303/08, § 54, 27 October 2011).
Згідно з протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_13 08.04.2023 просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , який здійснив дії сексуального характеру з її малолітньою дочкою ОСОБА_9 ..
В ході судового розгляду ОСОБА_13 заперечила добровільність написання даної заяви та вказала, що вона була здійснена під тиском працівників поліції.
Вказані відомості ОСОБА_13 повторно підтвердила власною заявою, наданою суду 31.12.2023 (т. 1 а.с.104), де зазначила, що заяву від 08.04.2023 по звинуваченню ОСОБА_6 вона написала на вимогу начальника поліції, який їй особисто погрожував, що у неї відберуть дітей і відправлять до інтернату, у випадку її відмови писати заяву на ОСОБА_6 . Відмовляється від звинувачень ОСОБА_6 в насильницьких діях сексуального характеру щодо її дочки ОСОБА_9 , оскільки він таких дій не вчиняв.
Також, 05.04.2023 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_10 у якій та вказала, що ОСОБА_9 категорично заперечує насильницькі дії ОСОБА_6 і заява ОСОБА_13 була написана, шляхом шантажу з боку працівників поліції.
Огляд місця події проведено старшим слідчим СВ Хмельницького РУП 08.04.2023 з 23 год. 15 хв. до 23 год. 50 хв. в м. Красилові по вул. Островського, 25, в присутності власника ОСОБА_6 . Згідно з протоколом огляду, ОСОБА_6 під час слідчої дії давав показання та відповідав на запитання працівників поліції, вказував на обставини справи. Вказав, що на виявленому фото зображена ОСОБА_31 , та показав на диван, як місце, де він сидів із спущеними штанами, а біля нього стояла ОСОБА_20 .
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_19 , підставою для проведення огляду в житлі ОСОБА_6 послугувала заява ОСОБА_13 про вчинення ОСОБА_6 дій сексуального характеру щодо її дочки.
Таким чином, у працівника поліції були вже підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, що також підтверджується показаннями ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які суду пояснили, що працівники поліції перед слідчою дією повідомили їм, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні сексуального насильства щодо дитини.
При цьому, як підтвердив свідок ОСОБА_19 , ОСОБА_6 перед проведенням вказаної слідчої дії не роз'яснювали права, передбачені ч. 3 ст. 42 КПК України, в тому числі, на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту, не говорити нічого з приводу підозри проти нього, або відмовитися у будь-який момент відповідати на запитання, давати пояснення, показання з приводу підозри чи в будь-який момент відмовитися їх давати. В протоколі огляду місця події від 08.04.2023 також відсутні відомості про роз'яснення ОСОБА_6 таких прав.
Згідно з ч. 1 ст. 273 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
Огляд місця події - це невідкладна слідча (розшукова) дія, спрямована на встановлення, фіксацію і дослідження обстановки місця події, слідів злочину і злочинця та інших фактичних даних, що дозволяють в сукупності з іншими доказами зробити висновок про механізм події та інші обставини розслідуваної події.
Слідчий експеримент відповідно до статті 240 КПК України - це слідча дія, яка полягає у відтворенні певних дій, обстановки чи обставин події для перевірки та уточнення відомостей, що мають значення для кримінального провадження. Його мета - перевірити, чи могла особа сприйняти певні факти, вчинити дії за певних умов, або з'ясувати механізм події шляхом проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Старший слідчий ОСОБА_19 фактично провів слідчу дію, яка за своїми ознаками є слідчим експериментом з участю ОСОБА_6 , оскільки слідчий вийшов за межі фіксації і дослідження обстановки місця події, слідів злочину і злочинця та інших фактичних даних, що передбачено положеннями ст. 214 КПК України, та здійснив за участю ОСОБА_6 відтворення певних дій, обстановки чи обставин події для перевірки та уточнення відомостей, що мають значення для кримінального провадження, що передбачено положеннями ст. 240 КПК України. І ці обставини фактично підтвердив у судовому засіданні слідчий ОСОБА_19 , який був допитаний, як свідок, за клопотанням прокурора, з метою підтвердження законності проведеної 08.04.2023 слідчої дії.
При цьому, посилання свідка ОСОБА_19 , що ним була проведена саме така слідча дія, як зазначено у назві протоколу - огляд місця події, а не слідчий експеримент, суд відхиляє, як помилкові, оскільки для завдань кримінального судочинства мають значення не назва процесуального документу, а саме відомості, які у ньому відображені.
Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023243000001210 було розпочато з моменту внесення відомостей до з Єдиного реєстру досудових розслідувань - 09.04.2023 року о 00 год. 22 хв.
Не дивлячись на те, що у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023243000001210 від 09.04.2023 зазначено, що насильницькі дії щодо малолітньої особи вчинила невідома особа, матеріали заяви ОСОБА_13 містили відомості про причетність до вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_6 , що було відомо слідчому ОСОБА_19 , що останній і підтвердив у судовому засіданні.
В матеріалах кримінального провадження на момент проведення оспорюваної захистом слідчої дії, відсутні документи, які б вказували на те, що ОСОБА_6 був затриманий, або йому було вручено письмове повідомлення про підозру, в порядку, передбаченому КПК.
Разом з тим, обставини цієї справи свідчать про те, що працівники поліції, приїхавши на місце, de facto поводились із ОСОБА_6 , як із підозрюваним у вчиненні тяжкого злочину. Зокрема, просили зізнатися у вчиненні злочину, що підтверджують свідки ОСОБА_22 і ОСОБА_23 . ОСОБА_22 вказав, що поліція повідомила, що їх запросили понятими по кримінальному провадженню, де «Білик показував статевий орган дитині». ОСОБА_23 вказав, що йому перед слідчою дією поліція пояснила, що є підозра у вчиненні чоловіком педофілії. Ці показання підтвердив свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні. При цьому, за результатами спілкування в ході слідчої дії, слідчий ОСОБА_19 ставив навідні запитання ОСОБА_6 та просив його продемонструвати обставини кримінального правопорушення щодо малолітньої, внаслідок чого працівники поліції отримали самовикривальні показання від ОСОБА_6 , тобто вже очевидно підозрювали засудженого, але, при цьому, не роз'яснили йому право на захист і право не свідчити проти себе, право залучити захисника, а почали документувати його показання у протоколі огляду місця події та відтворювати обставини події.
Верховний Суд зауважив, що обов'язок забезпечити особі фундаментальні права не залежить від ступеня обґрунтованості підозри та/або впевненості сторони обвинувачення в її обґрунтованості, а також від готовності органу правопорядку пред'явити формальну підозру. Чи буде в подальшому особа повідомлена про підозру проти неї, не є важливим для оцінки допустимості показань такої особи, отриманих за умов, що порушують її фундаментальні права, зокрема право на допомогу захисника і право зберігати мовчання.
Такі фундаментальні права підозрюваної особи, як право зберігати мовчання і не свідчити проти себе, а також тісно пов'язане з ними право на допомогу професійного захисника, не можуть залежати від рішень органів правопорядку, у тому числі від рішення, коли пред'явити формальну підозру, оскільки в такому випадку здійсненність фундаментальних прав цілком залежало б від розсуду державних органів (Постанова Верховного Суду від 02.03.2021 року у справі № 737/641/17, провадження № 51-6562км18).
Особа має право зберігати мовчання і не давати жодних показань чи пояснень під час проведення будь-яких процесуальних дій у рамках кримінального провадження. Також особа має бути інформована про таке право.
В ході судового розгляду не було здобуто доказів того, що ОСОБА_6 в ході проведення огляду місця події, зокрема під час надання показань та відтворення обстановки та обставин події, що були зафіксовані в протоколі огляду місця події від 08.04.2023, був повідомлений про його право зберігати мовчання та про інші права, якими наділена підозрювана особа, а сторона обвинувачення не надала відомостей зворотнього. За таких умов, пояснення ОСОБА_6 , надані працівникам поліції і відображені у протоколі огляду місця події, є недопустимими.
Крім цього, слідчий фактично провів 08.04.2023 слідчий експеримент з участю ОСОБА_6 в порушення положень ч.ч.2, 3 ст. 214 КПК України, до початку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, оскільки воно було розпочато лише 09.04.2023.
Разом з тим, в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 категорично заперечив факт надання ним працівникам поліції самовикривальних показань. Свідок ОСОБА_23 , який разом із свідком ОСОБА_22 був понятим під час проведення слідчої дії, не підтвердив обставини, зазначені у протоколі огляду місця події. За таких обставин, у суду виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності факту надання ОСОБА_6 самовикривальних показань під час проведення огляду місця події.
Крім цього, як повідомив у судовому засіданні слідчий ОСОБА_19 , показання ОСОБА_6 не були точно і повно відображені у протоколі від 08.04.2023, що також свідчать про недостовірність протоколу.
Суд також визнає недопустимим доказом первинний психологічний висновок, виконаний практичним психологом ЦРЛ «Красилівської міської ради» ОСОБА_24 , що містить оцінку психологічного стану неповнолітньої ОСОБА_9 , з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КПК спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
Спеціаліст має право надавати висновки з питань, що належать до сфери його знань, під час досудового розслідування кримінальних проступків, у тому числі у випадках, передбачених ч. 3 ст. 214 КПК (п. 7 ч. 4 ст.71 КПК). Під час дослідження доказів суд має право скористатися усними консультаціями або письмовими роз'ясненнями спеціаліста, наданими на підставі його спеціальних знань. Спеціалісту можуть бути поставлені питання щодо суті наданих усних консультацій чи письмових роз'яснень (ст. 360 КПК).
Із системного аналізу норм статтей 84, 298-1 КПК випливає, що висновок спеціалістів, у розумінні абз. 2 ч. 1 ст. 298-1 КПК, не є доказом у кримінальному провадженні щодо злочинів, а відтак не може підтверджувати чи спростовувати обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачені ч. 1 ст. 91 КПК.
Наведене вище узгоджується з послідовною практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постановах від 27.09.2018 у справі № 533/93/16-к, провадження № 51-4186км18; від 28.07.2021 у справі № 754/7890/19, провадження № 51-2468км21; від 24.11.2021 у справі № 711/93/17, провадження № 51-3425 км 21; від 29.05.2023 у справі № 583/877/21, провадження № 51-603км23.
Первинний психологічний висновок, виконаний практичним психологом ЦРЛ «Красилівської міської ради» ОСОБА_24 є фактично висновком спеціаліста, відповідно до вищенаведеного системного аналізу норм статтей 84, 298-1 КПК України, не є доказом, у розумінні абз. 2 ч. 1 ст. 298-1 КПК України, у даному кримінальному правопорушенні, яке є злочином.
Посилання прокурора ОСОБА_5 , що такий висновок спеціаліста є доказом оскільки залучення спеціаліста передбачено ст.ст. 71, 360 КПК України, є помилковим з наведених вище обгрунтувань.
В ході судового розгляду прокурор посилався також на висновки судово-психіатричного експерта, викладені у висновку № 239 від 18.04.2023. При цьому, як вбачається зі змісту наданих суду висновків судово-психіатричного експерта, у ньому експертом проведено дослідження загального психічного стану малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , а тому він не є належним доказом, оскільки не встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Будь-яких відомостей, на підтвердження можливого вчинення щодо ОСОБА_9 насильницьких дій сексуального характеру, вказаний висновок експерта не містить, натомість, експертом встановлено відсутність змін в емоційному стані потерпілої ОСОБА_9 . Зважаючи на вказане, суд доходить про неналежність, як доказу, висновку судово-психіатричного експерта № 239 від 18.04.2023.
Посилання прокурора ОСОБА_5 у судовому зсіданні, як на доказ вини ОСОБА_6 , на показання потерпілої, які відображені в п. 21 «Відомості, отримані при дослідженні поданих на експертизу об'єктів, що стосується психічного стану особи» висновку № 239 від 18.04.2023, є безпідставними і такі посилання не ґрунтуються на законі, оскільки суд приймає до уваги лише показання надані особами в судовому засіданні, що є ключовим принципом безпосередності дослідження доказів, що забезпечує об'єктивність, та повністю регламентовано положенням ч. 1 ст. 23 КПК України (Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно).
При цьому, наведена прокурором ОСОБА_5 позиція повністю суперечить положенню ч. 2 ст. 23 КПК України, де визначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків передбачених цим кодексом.
Оскільки наведені в п. 21 висновку експерта № 239 від 18.04.2023 показання потерпілої не були предметом безпосереднього дослідження суду, вони не можуть бути визнані доказами.
За висновком експерта №СЕ-19/123-23/4760-М3 від 11.05.2023 за результатами проведення мистецтвознавчої експертизи наданий на дослідження журнал містить зображення порнографічного характеру. В подальшому, в ході судового розгляду, прокурор ОСОБА_4 відмовився від даного доказу.
Таким чином, суд доходить висновку, що надані суду: протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.04.2023 ОСОБА_13 , витяг з Єдиного реєстру досудового розслідування № 12023243000001210 від 09.04.2023, заява ОСОБА_6 від 08.04.2023 про надання дозволу на проведення огляду його господарства, протокол огляду місця події від 08.04.2023 з долученою до нього фототаблицею, в частині виявлення фотографії ОСОБА_9 та журналів, не можуть бути достатніми доказами вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому дій.
Інших належних, допустимих та достатніх доказів вини ОСОБА_6 обвинуваченням суду надано не було.
Сторона обвинувачення не довела в ході судового розгляду винуватість ОСОБА_6 поза розумним сумнівом, не надала суду переконливих, належних і допустимих доказів на доведення вини ОСОБА_6 у вчиненні насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
Отже, з урахуванням викладеного вище, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження в ході судового розгляду, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий як стороною обвинувачення, так і стороною захисту з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, витлумачивши усі сумніви на користь обвинуваченого, суд доходить висновку, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що в діях ОСОБА_6 наявний склад кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Представник потерпілої адвокат ОСОБА_11 звернувся до суду з цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник потерпілої ОСОБА_11 посилався на те, що неправомірними діями обвинуваченого малолітній ОСОБА_9 було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, яких зазнала малолітня потерпіла, негативному впливу на її психічний та соціальний розвиток, протиправній по відношенню до неї поведінці та пов'язаних із цим душевних стражданнях, а також необхідності відновлення нормального душевного спокою.
Законний представник потерпілої ОСОБА_10 в судовому засіданні цивільний позов не підтримала. Вважає його безпідставним.
Потерпіла в судовому засіданні заперечила вчинення ОСОБА_6 щодо неї дій, які викладені в його обвинуваченні. Законний представник потерпілої ОСОБА_10 вважає, що вина ОСОБА_6 в пред'явленому обвинуваченні не доведена.
Разом з тим, представник потерпілої - адвокат ОСОБА_11 в засіданні підтримав цивільний позов.
Оскільки адвокат представляє інтереси потерпілої особи, відомості про самообмову у даній справі виключаються. З наведених підстав суд вважає, що така позиція адвоката ОСОБА_11 щодо цивільного позову суперечить закону, оскільки адвокат зайняв позицію всупереч волі клієнта (п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 Кримінального процесуального кодексу шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_6 за ч. 4 ст.153 КК України у зв'язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення, у вчинені якого він обвинувачується, суд вважає за необхідне залишити без розгляду цивільний позов.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, не обирався.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь експертної установи документально підтверджені витрати на залучення експерта. Отже, процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні у вигляді витрат на залучення експертів стягненню не підлягають, оскільки судом ухвалюється виправдувальний вирок.
Речові докази не надавались, а тому суд не вирішує питання по ним.
Керуючись ст.ст. 284. 368, 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-
Визнати ОСОБА_6 невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 153 КК України та виправдати, через недоведення в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
Роз'яснити ОСОБА_6 , як реабілітованій особі, про його право на звернення за відшкодуванням збитку відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Процесуальні витрати у справі віднести на рахунок держави.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1