Справа № 515/1241/25
Провадження № 2/515/1592/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
(заочне)
17 грудня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Дем'янової О.А.,
при секретарі Унгурян Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
18 серпня 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі-ТОВ «Сенс Банк») через свого представника - адвоката Котницького С.С. звернулося до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.04.2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», надалі за текстом - «Кредитор» та громадянин України ОСОБА_1 , надалі за текстом - «Позичальник» уклали договір кредиту № 2007/670-2.06/60 (надалі за текстом - Кредитний договір). Рішенням №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було припинено Акціонерне Товариство «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК» де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року. Відповідно до умов кредитного договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 23 456,00 дол США. 12.08.2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «АльфаБанк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк». Відповідно до Договору, Відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконує, в результаті чого має заборгованість перед кредитором.
На підставі виконавчого листа № 515/2526/14-ц від 17.11.2014 року, виданого Татарбунарським районним судом Одеської області, було відкрито виконавче провадження № 46355623. В подальшому, відповідно до постанови від 27.10.2015 року, ВП № 46355623, виконавче провадження було завершено згідно з п.8 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, в результаті не виконання рішення суду та умов договору у відповідача виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання встановленого рішенням суду яка станом на 23.02.2022 року становить - 279 109,62 грн., та складається з: сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 57 842,49 грн. Сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 221 267,13 грн.
Посилаючись на ухилення відповідача від виконання договірних зобов'язань, позивач просив, стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість, а також покласти на нього судові витрати.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 19 серпня 2025 року головуючою у процесі суддею визначено Дем'янову О.А.
26 серпня 2025 року до суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача, витребувана судом у порядку чю6 ст.187 ЦПК України.
Ухвалою суду від 28 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з"явився. 15.10.2025 через підсистему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, заяву про причини неявки з проханням відкласти розгляд справи суду не надіслав. В матеріалах справи наявні рекомендовані листи, якими здійснено повідомлення відповідача про розгляд справи та направлялися ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, що повернулися до суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.84,88).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи 17.12.2025 року повідомлений через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (а.с.87).
На підставі частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач з опублікуванням оголошення про виклик вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін, з ухваленням заочного рішення, у відповідності до ст.ст.280-282 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.04.2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № 2007/670-2.06/60 y на купівлю автотранспортних засобів (а.с.27-29).
Згідно з п. 1.1. Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 23456 (Двадцять три тисячі чотириста п'ятдесят шість) доларів США, зі сплатою 13 (тринадцять) процентів річних та наступними порядком погашення суми основної заборгованості: з травня 2007 року по березень 2014 року щомісячно рівними частками по 279,00 (двісті сімдесят дев'ять) доларів США, у квітні 2014 року - 299.00 (двісті дев'яносто дев'ять) доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 16 квітня 2014 року, надалі за текстом "Кредит", на умовах визначених цим Договором.
П.п. 1.2,.13.,.13.1. Кредитного договору передбачено, що кредит надається Позичальнику на придбання автомобіля марки OPEL VECTRA, 2007 року випуску, сірого кольору, надалі за текстом - "Транспортний засіб", згідно з договором куплі-продажу № 514408-1750 від 12.04.2007 укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Укр-АвтоЗАЗ-Сервіс» в особі генерального директора ВАТ "Одеса-Авто» Гриншпуна Г.Е. В якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, Сторони укладають Договір застави Транспортного засобу визначеного п. 1.2. цього Договору, заставною вартістю 131 611,00 (сто тридцять одна тисяча шістсот одинадцять) гривень.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, за результатами розгляду якої було видано виконавчий лист у справі №515/2526/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на загальну суму 505380,33 грн (а.с.81).
Зазначений виконавчий лист перебував на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області у рамках виконавчого провадження ВП№ 46355623 та постановою державного виконавця від 27.10.2015 року на підставі п.8 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» його повернуто стягувачу у зв'язку з тим, що коштів від реалізації майна боржника недостатньо для погашення заборгованості, іншого майна на яке можливо звернути стягнення за боржником не зареєстровано (а.с.32).
Як вбачається із досліджених матеріалів справи рішення суду №515/2526/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на загальну суму 505380,33 грн було виконано не у повному обсязі.
Згідно з розрахунком вимог банку у зв'язку з неповерненням ОСОБА_1 . Кредитної заборгованості за Договором № 2007/670-2.06/60 від 17.04.2007 року за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 року утворилася заборгованість у виді 3% річних на суму заборгованості за рішенням суду у сумі 57842,49 грн (а.с.47), інфляційні витрати згідно з відповідним розрахунком, наданим позивачем становлять 221267,13 грн (а.с.48).
Рішенням №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було припинено Акціонерне Товариство «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК» де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року (а.с.41-45,46).
12.08.2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «АльфаБанк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (а.с.33-35).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Згідно ст. 11 ЦК України, Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки рішенням суду від 20 серпня 2013 року стягнуто всю заборгованість за кредитним договором достроково, то в кредитора виникло право нараховувати відсотки за неправомірне користування кредитом в іншому (збільшеному) розмірі, адже після отримання вимоги про дострокове погашення заборгованості або винесення рішення суду про стягнення такої заборгованості достроково, вся заборгованість за кредитним договором вважається простроченою, оскільки такими діями кредитор змінив строк кредитування.
Касаційним господарським судом Верховного Суду при розгляді справи №5017/1987/2012в касаційному порядку винесено Постанову від 05.03.2019 року у якій зазначено таке: 46. Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством.
У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином у справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", при чому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.
Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим (Постанова Верховного суду України від 26.04.2017р. справа № 3-1522 гс 16, та ).
Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 08.11.2019 року №127/15672/16-ц де зазначено, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Сума заборгованості розрахована за період 12.03.2017 року по 23 лютого 2022 року, враховуючи наступне.
Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ), що набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, за змістом якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Закон № 2120-ІХ виключив можливість нарахування сум за статтею 625ЦК України з 24 лютого 2022 року, однак не змінив положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ щодо продовження строку давності, зокрема за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих до 24 лютого 2022 року, на період дії карантину.
На момент набрання чинності Законом № 540-ІХ (02 квітня 2020 року) прострочені з 02 квітня 2017 року платежі за кредитом перебувають у межах продовженої Законом № 540-ІХ позовної давності.
Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ), що набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, за змістом якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Закон № 2120-ІХ виключив можливість нарахування сум за статтею 625ЦК України з 24 лютого 2022 року, однак не змінив положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ щодо продовження строку давності, зокрема за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих до 24 лютого 2022 року, на період дії карантину.
Карантин на території України скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, тому звернувшись до суду у липні 2025 року в частині вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року дотримались строків давності, які продовжувалися відповідно до Закону № 540-ІХ.
В результаті не виконання рішення суду відповідач повинен сплатити позивачу, суму коштів нараховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка станом на 23.02.2022 року становить - 279 109,62 грн., та складається з: суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 57 842,49 грн. та суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 221 267,13 грн.
З урахуванням досліджених обставин справи, зокрема щодо неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, суд вважає вимоги позивача належним чином обґрунтованими.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача суми, яка складається із суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість у розмірі 57 842,49 грн. та суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість у розмірі 221 267,13 грн.
Визначаючи розмір понесених витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до п.6 ч.1ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 3349,32 грн.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк» у повному обсязі, в порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у зазначеному розмірі.
Керуючись ст.ст.2,7,10,11-13,19,76,77,81,84,89,95,133,137,141,174,78,263, 364,274,279,280-282 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_2 ), заборгованість за кредитним договором № 2007/670-2.06/60 від 17.04.2007 року у сумі 279 109 (двісті сімдесят дев'ять тисяч сто дев'ять) грн. 62 коп., з яких: сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість - 57 842,49 грн. та сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість - 221 267,13 грн.
Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 3349 (три тисячі триста сорок дев'ять) грн. 32 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 17 грудня 2025 року.
Суддя О.А.Дем'янова