Справа № 523/5349/25
Провадження №2/523/3654/25
(заочне)
"26" листопада 2025 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі
головуючого судді Сувертак І.В.
при секретарі Мельніченко Г. О.
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в місті Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 ) про виділ в натурі житлового будинку, який належить співвласникам на праві спільної часткової власності,
Установив:
На адресу суду 01 квітня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі житлового будинку, який належить співвласникам на праві спільної часткової власності.
04 квітня 2025 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з Свідоцтвом про право власності НОМЕР_1 від 19 липня 2010 року, виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №27041160 від 17.08.2010 року позивачу на підставі приватної спільної часткової власності належить 70/100 частка домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Іншими співвласниками нерухомого майна є відповідачі, яким також належать частки різних розмірів.
Позивач зазначає, що належна йому частка домоволодіння є фактично відокремленою, будинок та надвірні споруди збудовані окремо, не перешкоджають користуванню іншими співвласниками, а спільним є лише вхід до двору. Згідно з висновком експерта Демчука М. Л., сертифікат АЕ № 004471, за технічними показниками відповідна частка об'єкта нерухомого майна може бути виділена в натурі.
З метою реалізації свого права власності та виділу частки в натурі позивач звернувся до суду, оскільки співвласники не досягли згоди щодо укладення нотаріально посвідченого договору.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, матеріали справи містять клопотання представника позивача - адвоката Лук'янової А. О. про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала та наполягала на задоволенні позову в повному обсязі, проти проголошення заочного рішення не заперечувала.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про розгляд справи в суді повідомлялись неодноразово належним чином за останньою встановленою адресою реєстрації, причин неявки суду не сповістили та з заявою про відкладення розгляду не звертались, відзив на позов в установлений термін не надали.
Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідачів.
Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України також передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 76-80 ЦПК України.
Згідно з договором купівлі-продажу від 27.04.1972 року, посвідченим Першою одеською державною нотаріальною конторою за р.№ 4-993, ОСОБА_1 первісно належало 6/25 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 .
Розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 04.06.2010 року № 345р було затверджено перерахунок ідеальних часток у домоволодінні, відповідно до якого:
ОСОБА_1 належить 70/100 часток;
ОСОБА_2 - 11/100 часток;
ОСОБА_3 - 12/100 часток;
ОСОБА_5 - 7/100 часток.
Власником частки ОСОБА_5 є ОСОБА_4 на підставі договору дарування серія та номер 600 від 21.06.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І. В.
У фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходяться: з житлового будинку літ. «Д»: І - підвал; 5-1 - веранда; 5-2 - санвузол; 5-3 - коридор; 5-4 - житлова; 5-5 - кухня; 5-6 - коридор; 5-7 - житлова; 5-8 - житлова; 5-8а - гараж; 5-9 - їдальня; 5-10 -житлова; 5-11 - санвузол; 5-12 - кабінет, житловою площею 122,4 кв.м., загальною площею 199,2 кв.м., сарай літ. «Ж», сарай літ. «Е», навіс літ. «3», 1/4 №1,2 - огорожа, 1/4 II - мостіння, що складає 70/100 частини домоволодіння.
Згідно з Висновком від 03 березня 2025 року, складеним експертом Демчуком М. Л., кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 004471, за технічними показниками частка 1 вказаного об'єкта нерухомого майна може бути виділена в натурі. Склад новоутвореного об'єкту нерухомого майна: об'єкт 1 житловий будинок літ. Д, загальною площею 199,2 кв.м., житловою площею 122,4 кв.м., сарай літ. Е, сарай літ. Ж, мощення ІІ (загального користування), огорожа №1 (загального користування).
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб'єктів. Для права власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб'єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об'єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов'язків.
Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.
Згідно з ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
За змістом ч. 3 ст. 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий виділ можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику частка, якого зменшилась.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своєї частки в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яке відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при цьому власнику, що виділяється, та власнику, що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16-ц (провадження № 61-13434св19) зроблено висновок, що «допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об'єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб'єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу».
Аналізуючи чинні нормативно-правові документи (ДБН В.2.2-15-2005 "Дома и сооружения. Жилые дома. Основные положения", ЗУ "Про планування і забудову територій", ЗУ "Про благоустрій населених пунктів", Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127, Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженого Міністерством з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 №55, Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду України від 05.12.2000 № 273, тощо) можна прийти до висновку, що мостіння (змощення) є конструктивним елементом в описі об'єктів нерухомого майна, що розташовані на відповідній земельній ділянці, підлягає внесенню в технічну документацію з визначенням у виді римської літери, відноситься до відповідної категорії благоустрою прилеглої території (охорона ґрунту від розмивання або перезволоження) до об'єктів нерухомого майна, та який не є самостійним об'єктом нерухомості, а лише його складовою частиною.
Пунктом 2.2. Розділу II "Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації", затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 660/5 від 14.04.2009р. зазначено, що асфальтобетонне покриття є одне із типів дорожнього покриття. А саме, асфальтобетонне покриття - це удосконалене покриття капітального типу, яке збудовано з ущільнених асфальтобетонних сумішей (гарячих, теплих). Асфальтобетонне покриття використовується як складова об'єктів, які мають різне функціональне призначення, зокрема - як складова дорожнього покриття, тротуару тощо.
Правове визначення слова "мостіння" міститься у Державному класифікаторі продукції та послуг ДК 016-97, згідно якого за поз. 45.43.11.120, 45.43.11.140 мостінням обумовлено будівельні роботи.
Таким чином, з аналізу змісту ст. ст. 183, 358, 364, 367, 379, 380, 382 ЦК України слідує, що виділ (поділ) часток жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
При цьому, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 зроблено висновок, що поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» у редакції від 25.05.1998[2], при вирішенні справ про виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам слід мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділена відокремлена частина будинку із самостійним виходом (квартира). Виходячи з цього, доходимо висновку, що виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
У разі виділу частки з майна, що є у спільній частковій власності, щодо особи, майно якої виділено в натурі, спільна власність припиняється, така особа набуває право власності на виділене майно, й у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Але майно, що є у спільній частковій власності, зберігається щодо інших учасників спільної власності, чиї частки не виділені зі спільного майна.
Враховуючи те, що позивачу на праві спільної часткової власності належить частка домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , а також з урахуванням висновку щодо технічної можливості виділу частки у натурі, суд дійшов висновку, що належна позивачу частина нерухомого майна за своїми технічними характеристиками може бути виділена в окремий об'єкт нерухомого майна.
Реалізація позивачем права співвласника на виділ належної йому частки не порушує прав та законних інтересів інших співвласників, оскільки запропонований варіант виділу здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства, з урахуванням розміру часток співвласників та фактичного стану об'єкта нерухомості. Таким чином, наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі N? 495/3521/18 (провадження N? 61-18535св21), відповідно до якої у разі виділу частки у натурі співвласник набуває право власності на виділене майно та вибуває зі складу учасників спільної часткової власності, тоді як за іншими співвласниками право спільної часткової власності на решту майна зберігається. У зв'язку з цим позовні вимоги в частині припинення права спільної часткової власності для позивача підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що мостіння (асфальтобетонне покриття), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , не є самостійним об'єктом нерухомого майна, а є складовою частиною благоустрою земельної ділянки та елементом обслуговування домоволодіння.
3 огляду на викладене, суд дійшов висновку, що мостіння підлягає віднесенню до об'єктів загального користування співвласників домоволодіння та має залишатися у їх спільному володінні і користуванні, незалежно від виділу частки позивача у натурі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 141, 211, 206, 223, 258, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд,
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 ) про виділ в натурі житлового будинку, який належить співвласникам на праві спільної часткової власності - задовольнити.
Виділити в натурі зі спільної часткової власності окреме індивідуально визначене нерухоме майно та визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на частину житлового будинку літ. «Д», а саме: І - підвал; 5-1 - веранда; 5 2 - санвузол; 5-3 - коридор; 5-4 - житлова; 5-5 - кухня; 5-6 - коридор; 5-7 - житлова; 5-8 - житлова; 5-8а - гараж; 5-9 - їдальня; 5-10 - житлова; 5-11 - санвузол; 5-12 - кабінет, житловою площею 122,4 кв.м, загальною площею 199,2 кв.м, а також сарай літ. «Ж» та сарай літ. «Е», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , визначивши частку 1/1.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з виділом належної йому частки в натурі.
Визначити мостіння та огорожу, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , об'єктами загального користування між співвласниками домоволодіння, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Пересипський районний суд м. Одеси.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя