Справа № 523/21361/25
Провадження №2-а/523/191/25
"08" грудня 2025 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Сувертак І.В.
за участю секретаря Мельніченко Г. О.
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в місті Одесі, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Департаменту Патрульної Поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3), Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (інспектор Богдан Ольга Юріївна) (65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 5) про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту Патрульної Поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3), Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції та просив скасувати постанову інспектора 1 взводу 6 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Богдан Ольги Юріївни, серія ЕНА № 5870630 від 05.10.2025, якою мене, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що становить 340 гривень. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 5870630 від 05.10.2025 відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з постановою інспектора 1 взводу 6 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Богдан О. Ю., серія ЕНА № 5870630 від 05.10.2025, 05.10.2025 о 13:09 год., Дорога, Київ-Одеса 449 км, водій, керуючи транспортний засобом рухався зі швидкістю 96 км/год, в межах дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 70км/год», чим перевищив встановлене обмеження швидкості на 26 км/год, чим порушив п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернутися із позовом в порядку положень статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України на рішення (постанова) інспектора 1 взводу 6 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Богдан О. Ю., яка на його думку є незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Так, з розділу «Час, місце скоєння, суть і обставини правопорушення» постанови серії ЕНА № 5870630 від 05.10.2025 взагалі незрозуміло, хто, де саме, та на якому транспортному засобі (марка, модель, реєстраційний номер) здійснював рух, а лише наведено, що якийсь «Водій» керував невизначеним транспортним засобом «ТЗ».
Окрім того, в згаданій постанові, адреса, нібито вчиненого адміністративного правопорушення, зазначена перед тим, як невідома особа на невідомому транспортному засобі здійснювала рух, та лише констатує, що працівники патрульної поліції перебувають в означеному місці.
Згідно з пунктом 9, 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішній справ України від 07.11.2015 року № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Попри це, оцінку доказам у справі було надано іншою особою, інформація про яку відсутня в постанові серії ЕНА № 5870630 від 05.10.2025, оскільки саме ця особа здійснила зупинку транспортного засобу та зазначила на підставі чого Позивача було зупинено, та у подальшому взагалі перешкоджала надавати будь-які пояснення та клопотання.
Як наслідок, інспектор 1 взводу 6 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Богдан О. Ю. не отримувала від позивача пояснення та маючи обвинувальний нахил, всупереч вимогам законодавства, маючи на меті лише отримання достатніх так званих «показників» діяльності Департаменту патрульної поліції вирішила самостійно розглянути справу формально, тобто лише за наявності фотознімку з приладу TruCam TC 008449, у зв'язку з чим ухвалила постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того на місці зупинки транспортного засобу позивача, тобто на ділянці дороги Київського шосе «Е95», яке розташоване в Одеській області, у напрямку руху Одеса-Київ, поблизу зупинки маршрутних транспортних засобів села Алтестово, або 449 кілометр означеної траси, відсутній дорожній знак 5.76, а лише встановлені дорожні знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 90 та 70км/год».
З наведеного висновується, що використання працівниками патрульної поліції технічного приладу TruCam TC 008449 поза межами дорожнього знаку 5.76 є незаконним, оскільки суперечить згаданому положенню Закону, а отже, також і за цих підстав постанова серії ЕНА № 5870630 від 05.10.2025 підлягає скасуванню
Враховуючи зазначене, позивач просив його адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Позивач надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив позовну заяву задовольнити з обґрунтувань, що викладені в позові та відповіді на відзив.
Відповідачі про розгляд справи обізнані належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надавали.
Матеріали справи містять відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив.
Як зазначили відповідачі, позивачем на надано жодного доказу на спростування факту перевищення швидкості, та відповідно вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Доводи про порушення співробітником поліції порядку використання вимірювача швидкості є помилковим, оскільки законодавство не містить імперативних норм стосовно стаціонарного розміщення приладу TruCam та здійснення фіксації таким приладом тільки в автоматичному режимі. Відтак, посилання, що використання приладу TruCam в ручному режимі суперечить вимогам законодавства, є безпідставним.
Посилання на те, що поліцейський не мав права використовувати засіб вимірюваної техніки TruCam, тримаючи його в руках, суд не повинен приймати до уваги, оскільки можливість застосування приладу в ручному режимі описана в його методичних рекомендаціях щодо використання та інструкції з використання.
У Постанові Третього апеляційного адміністративного суду по справі № 401/4019/23 від 16.07.24 колегія суддів зазначила, що використання лазерного вимірювача швидкості TruCAM можливе як в автоматичному, так і в ручному режимі.
Отже, за технічними характеристиками, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному режимі, а тому його дані можливо розцінювати як доказ у справі.
Дотримання Правил дорожнього руху є обов'язком водія. Не створення під час руху автомобіля перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не позбавляє водія обов'язку неухильно дотримуватись Правил дорожнього руху та не позбавляє, при цьому, відповідальності.
Вивчивши матеріали справи, суд вирішив адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити, виходячи з наступного.
У відповідності ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень..
Згідно частини 5 ст. 5 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Пунктом 1 ч.1 ст. 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 288 КУпАП постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Позивач (особа, до якої було застосовано адміністративне стягнення посадовою особою ДАІ (поліції), ОВС, в компетенції яких було вирішення питання щодо накладення адмінстягнення) має можливість звернутися з адміністративним позовом до цієї особи про визнання неправомірним притягнення до адміністративної відповідальності, який повинен розглядатися за нормами КАС України.
У відповідності до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що згідно з постановою інспектора 1 взводу 6 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Богдан О. Ю., серія ЕНА № 5870630 від 05.10.2025, 05.10.2025 о 13:09 год., Дорога, Київ-Одеса 449 км, водій, керуючи транспортний засобом рухався зі швидкістю 96 км/год, в межах дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 70км/год», чим перевищив встановлене обмеження швидкості на 26 км/год, чим порушив п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
На виконання приписів частини п'ятої статті 14 Закону 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено попередньо, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до практики Верховного Суду приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (постанова від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а, від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17).
Суд зазначає, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Лише доказ фіксації, який долучений до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а не сама постанова, без зазначені у ній належних доказів вчинення такого правопорушення, підтверджує обставини та подію щодо вчинення правопорушення та накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним по справі.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
У справі «Федорченко та Лозенко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Так, відповідач в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення покликається на відеозаписи з приладу «TruCam» та фотознімок, проте як це вбачається з оскаржуваної постанови від 05.10.2025 серії ЕНА № 5870630 інформацію щодо здійснення фото- або відеофіксації правопорушення, яке ставиться у вину позивачу, з технічних записів, яким здійснено таку відеофіксацію, встановити не можливо, оскільки в графі 7 «До постанови додаються» постанови серії ЕНА № 5870630 відповідна інформація відсутня, а відтак такі відеозаписи, не можна вважати належними та допустимими доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне скасувати постанову серії ЕНА № 5870630 від 05.10.2025 р. у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.
На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Департаменту Патрульної Поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3), Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (інспектор Богдан Ольга Юріївна) (65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 5) про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора 1 взводу 6 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Богдан Ольги Юріївни, серія ЕНА № 5870630 від 05.10.2025, якою мене, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що становить 340 гривень.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 5870630 від 05.10.2025 відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Пересипський районний суд міста Одеси.
Суддя