Справа № 523/12800/25
Провадження №2/523/5508/25
заочне
"02" грудня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.
за участі секретаря судового засіданні - Бєлік Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-
Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Пересипського районного суду м. Одеси з позовними вимогами до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, звернувся адвокат Коток Андрій Миколайович.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 25.10.2024 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_3 , який керував ТЗ Chevrolet номерний знак НОМЕР_1 , та відповідача ОСОБА_2 , який керував велосипедом. Представник позивача зазначає, що винуватість відповідача доведена постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 25.11.2024 року. Відповідно до висновку експерта № 014-СЄ/25 транспортно товарознавчого дослідження автомобіля вартість матеріального збитку, станом на 21.05.2025 року завданого власнику авто складає 27 982, 00 грн.
З урахуванням викладеного представник просить: стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі: 27 982, 00 грн., витрати на проведення експертної оцінки 5 500 грн., та витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 07 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Чергове судове засідання у справі призначено на 02 грудня 2025 року, сторони до суду не з'явились.
На адресу суду 01.12.2025 року (вх. № 7893) надійшла заява за підписом позивача щодо можливості розгляду справи за її відсутності, відповідно до якої остання зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.47).
Відповідач ОСОБА_2 про час та місце слухання справи повідомлявся, шляхом направлення судової повістки за місце реєстрації, на адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою. працівника поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.45).
Разом з цим, відповідачу було направлено смс-повідомлення про виклик до суду, відповідно до роздруківки з комп'ютерної програми документообігу загальних судів, відповідач виклик до суду отримав 07.10.2025 року (а.с.46), разом з цим, з будь-якими заява на адресу суду не звертався, не повідомив про причини не явки та не подав відзиву на позовну заяву.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Згідно з ч. 3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2025 року вирішено провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані стороною позивача докази на підтвердження позовних вимог в їх сукупності, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 25.10.2024 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_3 , який керував ТЗ Chevrolet номерний знак НОМЕР_1 , який є власністю позивача та відповідача ОСОБА_2 , який керував велосипедом.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ «Chevrolet CRUZE» номерний знак НОМЕР_1 власником є ОСОБА_1 (а.с.10).
Так, постановою Пересипського районного суду м. Одеси від 25.11.2024 року (справа № 523/18528/24) накладено на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення за скоєння правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень.
Згідно даної постанови встановлено наступне.
Відповідно з наданими до суду матеріалами справи, 25.10.2024 року о 17:15 годині, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом велосипедом марки «Comanche», біля будинку №72 по вул. Семена Палія в м. Одесі, рухався по проїзній частині, коли поряд облаштована велосипедна доріжка, та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Chevrolet», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався праворуч від нього, чим перший з вказаних осіб порушив п.6.6.б «Правил дорожнього руху». В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки «Chevrolet» отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Як вбачається з письмового клопотання від 25.11.2024 року, ОСОБА_2 свою провину визнав та просив суд розглянути означені матеріали справи без його участі, з огляду на що та згідно ч.1 ст.268 КУпАП, суддя вирішив розглянути справу за відсутністю цієї особи та на підставі наданих до суду матеріалів.
Вивчивши матеріали справи, суддею встановлено, що окрім визнання провини, винність ОСОБА_2 в порушенні п.6.6.б «Правил дорожнього руху», що призвело до дорожньо-транспортної пригоди з пошкодженням транспортних засобів, повністю доказана та підтверджується дослідженими матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №158796 від 25.10.2024 року, в якому наведені обставини порушення водієм ОСОБА_2 приписів п.6.6.б «Правил дорожнього руху», за що він притягається до відповідальності за ст.124 КУпАП.
- схемою місця дорожньо-транспортної події від 25.10.2024 року, відповідно до якої розташування транспортних засобів «Comanche» та «Chevrolet», локалізація механічних пошкоджень на цих транспортних засобах свідчить на той факт, що водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.6.6.б «Правил дорожнього руху»;
- поясненнями потерпілого ОСОБА_3 від 25.10.2024 року, в яких викладені обставини виникнення дорожньо-транспортної пригоди між ОСОБА_2 та зазначеним потерпілим.
- поясненнями ОСОБА_2 від 25.10.2024 року, згідно з якими останній обставини дорожньо-транспортної пригоди не оспорював.
Разом із тим, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР).
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За п.6.6.б ПДР велосипедисту забороняється рухатися по автомагістралях і дорогах для автомобілів, а також по проїзній частині, коли поряд облаштовано велосипедну доріжку.
Відповідно до ст.124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
В силу положень ст.33 КУпАП, приймаючи до уваги характер та обставини правопорушення, зважаючи на особу ОСОБА_2 , а також враховуючи мету адміністративного стягнення, передбачену ст.23 зазначеного Кодексу, суддя доходить висновку про те, що з метою виправлення й попередження нових правопорушень до вказаної особи доцільне застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу (а.с.12).
Згідно ч 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п.1.10 Правил Дорожнього руху, велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому.
На підтвердження вартості матеріального збитку позивачем надано висновок експерта №014-СЄ/25 транспортно товарознавчого дослідження автомобіля «Chevrolet CRUZE» номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно висновку експерта № №014-СЄ/25 складеного 16.03.2025 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chevrolet CRUZE» номерний знак НОМЕР_1 2013 року виписку, станом на 21.02.2025 року визначається на рівні 27 982, 00 гривень (а.с.14-29).
Також, судом встановлено, що позивач сплатила вартість експертного дослідження в розмірі: 5 500 грн (а.с.13).
Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.
Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкода зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідач відзиву на позов не надав, не спростував позовних вимог.
З огляду на зазначене, суд вважає за доцільне зазначити, що ст. 12 ЦПК України передбачена змагальність сторін, тобто цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно приписів ч. 2, ч. 3 ст. 13 ЦПК України - збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Отже, з огляду на зазначене, відповідачу надавався необхідний та достатній час для вчинення належних дій необхідних для захисту.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи . Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).
У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок спростування презумпції вини, шляхом доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Отже, з огляду на досліджені докази, суд дійшов висновку, що позивачем доведено позивні вимоги, а відтак позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, а відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтвердженні судові витрати у розмірі: 1 211,20 гривень.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 43, 76-83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задовольнити
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) -відшкодування матеріальної шкоди в розмірі: 27 982, 00 гривень, та витрати з визначення вартості матеріального збитку в розмірі: 5 500 гривень, що загалом становить - 33 482 гривні.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) - понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі: 1 211,20 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 08.12.2025р.
Суддя: