Справа № 513/1496/25
Провадження № 3-зв/513/3/25
Саратський районний суд Одеської області
17 грудня 2025 року Саратський районний суд Одеської в складі:
головуюочого судді - Миргород В.С.,
при секретарі судового засідання Аркуші В.В.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Рязанової К.Ю. від розгляду справи №513/1496/25 щодо матеріалів про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 , секретаря судового засідання Саратського районного суду Одеської області,- В С Т А Н О В И В:
В провадженні Саратського районного суду Одеської області перебувають матеріали справи про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 , секретаря судового засідання Саратського районного суду Одеської області
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями названі матеріали розподілені для розгляду судді Миргород В.С.
До початку розгляду справи про вказане адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, суддя В.С.Миргород заявила самовідвід від розгляду справи.
Постановою Саратського районного суду Одеської області від 18.11.2025 року задоволено заяву судді Миргород В.С. про самовідвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Саратського районного суду Одеської області для розгляду справи визначено суддю Рязанову К.Ю.
В судовому засіданні 16.12.2025 року ОСОБА_1 заявила відвід головуючому у справі з підстав того, що вона раніше працювала секретарем судового засідання та приймала участь у судовому засіданні разом з суддею Рязановою К.Ю.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, до його початку подала заяву, в якій просила проводити судовий розгляд заяви про відвід судді без її участі.
Прокурор просив справу розглянути за його відсутності, заперечував проти задоволення відводу, вважав його необгрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:
Згідно вимог ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Положеннями КУпАП питання відводів або самовідводів судді у справі про адміністративне правопорушення не врегульоване.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі №2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на віднесення справ про адміністративні правопорушення до кримінальної сфери судочинства. У пункті 4 рішення № 34 Ради суддів України від 08.06.2017 роз'яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративне правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає підстави відводу (самовідводу) судді, а тому, при розгляді даної заяви про відвід судді слід застосувати аналогію закону та перевірити відповідність заявлених захисником підстав для відводу судді нормам діючого кримінального процесуального законодавства України.
Згідно приписів статті 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною 3 статті 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Статтею 29 Конституції України визначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
У відповідності до ч.1 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Основним завданням судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судових спорів, на основі принципів, зокрема, верховенства права та рівності всіх учасників перед законом і судом.
Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Білуха проти України» від 09.11.2006р. зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.10.2010 року для забезпечення існування неупередженості суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.
Інститут відводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів судового процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення справи.
Норма про відвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб'єктів, що з'ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями.
24.10.2025 року постановою Одеського апеляційного суду при вирішенні питання щодо зміни підсудності даної справи зазначено, що ОСОБА_1 працювала у Саратському районному суді Одеської області з 18.07.2022 року по 31.10.2023 року та звільнена за угодою сторін. На даний час ОСОБА_1 в Саратському районному суді не працює, тому в силу вимог ч.3 ст.257 КУпАП матеріали справи не підлягають направленню для розгляду до іншого суду.
З вказаного слідує, що попередня робота ОСОБА_1 у Саратському районному суді Одеської області у якості секретаря судового засідання, не виключає можливості розгляду відносно останньої справ у Саратському районному суді Одеської області.
При цьому, як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).
Тобто, заявлений учасником відвід судді від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки при вирішенні такої справи.
Відвід повинен бути мотивованим (ч. 5 ст. 80 КПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Кожен суддя об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції, законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (ст. 3 Кодексу суддівської етики).
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого 22.02.2013 XI черговим з'їздом суддів України, встановлено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (заява № 4785/02, рішення від 10.12.1999, п. 66), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Термін «безсторонність» характеризує нейтральність судді щодо сторін у справі.
Отже, твердження, якими ОСОБА_1 мотивує заяву про відвід судді не свідчать про існування об'єктивно обґрунтованих обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений відвід є необґрунтованим та безпідставний, а тому у його задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 245, 246, 252, 283 КУпАП, ст.75, 80-82 КПК України, ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддя,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Рязанової Катерини Юріївни від розгляду справи №513/1496/25 щодо матеріалів про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 17.12.2025 року
Суддя В. С. Миргород