Справа № 513/1130/25
Провадження № 2/513/931/25
Саратський районний суд Одеської області
17 грудня 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Рязанової К.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Филипчук Л.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в с.Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» в особі представника Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
03 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача Усенко М.І. звернувся до Саратського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8343366 від 15 квітня 2024 року в сумі 29251 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 гривень та витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.
У обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 15 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8343366, згідно з умовами якого відповідач отримав 6000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток № 1 до кредитного договору № 8343366 від 15 квітня 2024 року) повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено. ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит на потрібну суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.
26 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24 вересня 2024 року. Відповідно до умов договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 8343366 від 15 квітня 2024 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. Сума заборгованості відповідача становить 29251,76 грн, відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24 вересня 2024 року, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5880,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 17141,76 грн; прострочена заборгованість за комісією становить 630 грн; сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 5600 грн.
Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов'язань, а саме надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23928638/5744 від 12 серпня 2025 року.
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 29 вересня 2025 року позовна заява залишена без руху, із наданням строку десять днів з дня отримання позивачем ухвали для усунення вказаних в ній недоліків.
06 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача Усенко М.І. надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача подав суду клопотання, в якому просив про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого місця проживання, причини неявки суду не повідомив, відзив та заперечення на позов не надав.
Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст.223 ЦПК України зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
15 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 8343366, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит у сумі 6000 грн, строк кредитування 345 днів з 15 квітня 2024 року (дата надання кредиту). Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 26 березня 2025 року (дата остаточного погашення заборгованості). Спосіб надання переказ на картковий рахунок.
Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору № 8343366 від 15 квітня 2024 року визначає, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що починається з моменту його укладення і закінчується в останній день строку кредитування (дату остаточного погашення заборгованості), згідно п.1.3, п.1.4 Договору.
Укладаючи Кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.2.1. Кредитного договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.5 Договору загальні витрати позичальника за пільговий період складають 39490,00 грн. Денна процентна ставка складає : (39490,80грн./6000,00 грн)/345 днів*100%=1,9%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 96700,04 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 45490,80 грн.
Відповідно до п. 1.5.1, 1.5.2 , 1.5.3 Договору комісія за надання кредиту: 690,00 грн, яка нараховується за ставкою 11.50 відсотків від суми кредиту одноразово з моменту видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду: 511,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування: 876,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.
Згідно п.1.6 Договору тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені в п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору.
24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ "Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило позивачу право вимоги від відповідача коштів (включаючи проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі), право на одержання яких належить ТОВ «Мілоан», а позивач набуває право вимоги грошових коштів до відповідача за кредитним договором № 8343366 від 15 квітня 2024 року.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24 вересня 2024 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 про повернення заборгованості за кредитним договором № 8343366 від 15 квітня 2024 року у загальній сумі 29251,76 гривень, з яких: 5880,00 гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту, 17141,76 гривень прострочена заборгованість за сумою відсотків, 630,00 гривень прострочена заборгованість за комісією, 5600 гривень заборгованість по неустойці за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.1077, 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнтів) за плату ( у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України, які регулюють договір позики.
Частиною 1 ст.1048 УК України встановлює, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір між сторонами укладений шляхом підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, який був надісланий на електронну пошту.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію", згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено.
За вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на те, що відповідач, який був належним чином повідомлеий про розгляд справи, відзиву не надав, зазначені у позовній заяві обставини не спростував та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заперечень проти позовних вимог, суд на підставі доказів, що є в матеріалах справи, дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, так як відповідач порушив договірні зобов'язання, а тому з нього належить стягнути заборгованість за кредитним договором, яка складається: 5880 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту, 17141 (сімнадцять тисяч сто сорок одна) гривня 76 (сімдесят шість) копійок прострочена заборгованість за сумою відсотків, 630 (шістсот тридцять) гривень 00 копійок прострочена заборгованість за комісією.
З матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди про стягнення з відповідача комісії з надання кредиту п. 1.5.1 договору.
Щодо вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки у сумі 5600 грн 00 коп, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК України).
Згідно з ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пуктом 4.3. кредитного договору передбачено, що кредитодавець на свій розсуд може не застосовувати жодного виду відповідальності передбаченого п.п.4.1, 4.2 цього Договору, застосувати один з них або всі одночасно. Вимога(и) Кредитодавця про сплату вказаних процентів та/або штрафів Позичальником вважається здійсненою(ими), якщо заборгованість зі сплати процентів та/або штрафів відображена в Особистому кабінеті Позичальника чи іншим чином доведена до його відома (листування, повідомлення, тощо). Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов'язань передбачених пп.4.1, 4.2. цього Договору не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума платежів передбачених пп.4.1, 4.2 Договору не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної Позичальником за цим Договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказані платежі розраховуються по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.
Водночас, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповіднодо пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи зазначене вище, стягнення неустойки у сумі 5600 грн 00 коп за кредитним договором №8343366 від 15 квітня 2024 року, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом Про судовий збір).
За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією № 19340 від 20 серпня 2025 року (а.с.1).
Оскільки позовні вимоги банку підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на користь банку пропорційно задоволеним вимогам у сумі 1907,01 грн ( 23028,06 грн / 29251,76 грн * 2422,40 грн).
Крім того, відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частиною 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на оплату правничої допомоги позивачем надано суду: Договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року; Акт № Д/1653 від 20 серпня 2025 року про надання послуг (правової (правничої) допомоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило Адвокатському об'єднанню «Апологет» суму наданих послуг відповідно до Договору 0107 від 01 липня 2025 року у розмірі 8000,00 грн, Детальний опис наданих послуг до Акту № Д/1653 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, а також Ордер адвоката Усенка Михайла Ігоровича серії ВС № 1381377.
За викладених вище обставин та приймаючи до уваги досліджені в судовому засіданні надані позивачем письмові докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, суд із врахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт, дійшов до висновку про задоволення часткове позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат, понесених останнім на оплату правничої допомоги в розмірі 6297,60 гривень.
Керуючись ст. ст. 2-13, 81, 89, 141, 258 - 259, 263 - 265, 288, 289, 354 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8343366 від 15 квітня 2024 року в розмірі 23028 (двадцять три тисячі двадцять вісім) гривень 06 копійок, з яких: 5880 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту, 17141 (сімнадцять тисяч сто сорок одна) гривня 76 (сімдесят шість) копійок прострочена заборгованість за сумою відсотків, 630 (шістсот тридцять) гривень 00 копійок прострочена заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1907 (одна тисяча дев'ятсот сім) гривень 01 копійка, а також витрати на професійну правничу допомогу 6297 (шість тисяч двісті дев'яносто сім) гривень 60 копійок.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Саратським районним судом за заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після проголошення рішення, а відповідачем - протягом тридцяти з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.
Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий органом 5114 27 червня 2023 року, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення виготовлено 17 грудня 2025 року.
Суддя К. Ю. Рязанова