Справа № 947/11980/20
Провадження № 4-с/947/67/25
16.12.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
за участю секретаря Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду справу за скаргою ОСОБА_1 , за участі: старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Золотар Олександра Віталійовича, стягувача - ОСОБА_2 , про визнання постанови державного виконавця протиправною та скасування постанови,
26.11.2025 року до Київського районного суду міста Одеси через засоби поштового зв'язку надійшла скарга ОСОБА_1 , за участі: старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Золотар Олександра Віталійовича, стягувача - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження №75540548 від 15.07.2024 року, винесену старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Золотарем Олександром Віталійовичем.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 посилається на те, що старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Золотарем Олександром Віталійовичем на підставі заяви від 15.07.2024 вхід. № 15463 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.07.2024 ВП № 75540548 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.05.2020 та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, заявник вважає вказану постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.07.2024 ВП № 75540548 протиправною та такою, що підлягає скасуванню виходячи з наступного. Так, як вказує заявник, у виконавчому листі № 947/11980/20 виданого 18.04.2020, Київським районним судом м. Одеси стягувачем визначено - ОСОБА_2 , проте заява про примусове виконання рішення подана неналежним стягувачем, а саме: ОСОБА_4 , яка не є стороною у судовій справі №947/11980/20, а отже і не може бути стягувачем у виконавчому провадженні. Також заявник вказує, що будь-якої довіреності на представництво інтересів ОСОБА_2 до заяви про примусове виконання рішення ОСОБА_4 не додано. Також заявник вказує, що вказаний виконавчий лист виданий судом з зазначеною датою - 04.08.2020 року, проте дійсною датою видачі виконавчого листа №947/11980/20 є - 18.04.2024 року. Крім того, у виконавчому листі зазначено, що виконавчий лист може бути пред'явлений до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте згідно з резолютивною частиною рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.08.2020 року по справі № 947/11980/20, яка продубльована у виконавчому листі, зазначено: «...починаючи з 14.05.2020 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 », а отже виконавчий лист може бути пред'явлений до 18.04.2025, а не до 18.05.2025 року як це зазначено у виконавчому листі. За наслідком чого, заявник посилається на те, що помилка у виконавчому листі тягне за собою звернення стягувача до суду з метою виправлення описки, а не відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи зазначені порушення, заявник вважає, що старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Золотар Олександр Віталійович мав законні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, оскільки наявна помилка у виконавчому листі та заява, подана неналежним стягувачем або представником без підтвердження його повноважень та вважається поданою особою, яка не має права на вчинення цієї процесуальної дії. У зв'язку з чим, на думку заявника, виконавчий документ мав бути повернутий особі, яка пред'явила без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» із обґрунтуванням підстав повернення.
Вказані обставини зумовили звернення заявника, як боржника за виконавчим провадження, до суду з даною скаргою.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу за вищевказаною заявою розподілено судді Калініченко Л. В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 28.11.2025 року прийнято вказану скаргу до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з повідомленням сторін по справі.
Вказаною ухвалою суду, судом витребувано у старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Золотар Олександра Віталійовича належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №75540548.
10.12.2025 року до суду від Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на скаргу, в якому державна виконавча служба просить суд відмовити у задоволенні скарги з підстав її необґрунтованості та провести розгляд справи за її відсутності.
15.12.2025 року до суду від заявника - ОСОБА_1 надійшла заява про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності.
16.12.2025 року до суду від Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли витребувані судом докази.
У судове засідання призначене на 16.12.2025 року сторони по справі не з'явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином. Стягувач за виконавчим провадженням про причини неявки суд не повідомив.
Статтею 450 ЦПК України передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Приймаючи викладене, висловлене волевиявлення заявника та державної виконавчої служби з розгляду справи за їх відсутності, приймаючи приписи статті 450 ЦПК України, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 16.12.2025 року за відсутності сторін по справі.
Дослідивши, проаналізувавши та надавши оцінку усім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 , з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси перебувала на розгляді цивільна справа №947/11980/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів/
За наслідком розгляду вказаної справи, 04.08.2020 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів- задоволено частково.
Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; уродженця с. Ясенове Любашівського району Одеської області; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 травня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; уродженця с. Ясенове Любашівського району Одеської області; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 травня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Вказаним рішенням суду, у задоволенні решти вимог ОСОБА_2 - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; уродженця с. Ясенове Любашівського району Одеської області; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 04.08.2020 року по справі №947/11980/20 сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 04.09.2020 року.
За заявою стягувача, 18.04.2024 року Київським районним судом міста Одеси видано виконавчий лист №947/11980/20, на ім'я стягувача - ОСОБА_2 , відносно боржника - ОСОБА_1 , про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; уродженця с. Ясенове Любашівського району Одеської області; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 травня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Одночасно у виконавчому листі зазначено, що останній може бути пред'явленим до виконання до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі вказаного виконавчого листа, 15.07.2024 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Золотар О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75540548, боржником за яким - ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 травня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Боржник за вказаним виконавчим провадженням - ОСОБА_1 будучи незгодним з вказаною постановою, звернувся до суду з вказаною скаргою.
Суд зазначає, що згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У Рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Згідно із приписами статті 431 ЦПК України, пунктами частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчими документами в тому числі є виконавчі листи, які видаються судами за кожним судовим рішенням, що набрало законної сили, та ухвали судів у цивільних та інших справах. Відповідно до цих положень як на виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи відкривається виконавче провадження. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, а боржником - фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. Статусу стягувача і боржника сторони набувають після відкриття виконавчого провадження як у разі виконання рішення суду, яким закінчується судовий розгляд справи.
Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності тощо.
Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти. Відповідно до абзацу 5 пункту 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити як назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі- реквізити виконавчого документа).
Частиною 4 статті 4 вказаного Закону врегульовано, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок
Згідно з ч.1, 2 статті 15 вказаного Закону, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
У відповідності до положень статті 16 вказаного Закону, сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто.
Пунктом 10, розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень,затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 врегульовано, що повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю фізичної особи; довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна; довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» . Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Оригінали документів, зазначених у цьому пункті, або належним чином засвідчені їх копії долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленого документа, що посвідчує повноваження представника, його оригінал у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження. У випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред'явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.
Згідно з пунктом 3 розділу 3 вказаної Інструкції, заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.
Пунктом 4 розділу 3 вказаної Інструкції передбачено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа. У разі якщо виконавчий документ, що підлягає поверненню стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, виданий у формі електронного документа, орган державної виконавчої служби або приватний виконавець формує повідомлення в електронній формі із накладенням кваліфікованого електронного підпису протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, яке отримується стягувачем за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження в рамках інформаційної взаємодії, а також в електронному кабінеті в ЄСІТС (за наявності). У разі наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 5 Закону, приватний виконавець має право повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, про що зобов'язаний письмово повідомити стягувача із зазначенням підстави повернення та роз'яснити йому право оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.
Згідно з пунктом 5 розділу 3 вказаної Інструкції,у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1ст.13 Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 447-1 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з ч. 1 та ч. 2ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами ст.ст.76,81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 451 ЦПК України суд за результатами розгляду скарги постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно з частиною 3 статті 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Приймаючи вищевикладене в цілому, суд зазначає, що як вбачається 15.07.2024 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Золотар О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75540548, з примусового виконання виконавчого листа №947/11980/20, виданого 18.04.2024 року Київським районним судом міста Одеси, боржником за яким - ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 травня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Судом, з витребуваних копій матеріалів виконавчого провадження №75540548 встановлено, що вказана постанова винесена державним виконавцем за наслідком подання громадянкою ОСОБА_4 заяви від 21.06.2024 року, яка надійшла до відділу 15.07.2024 року за вх. №15463, про примусове виконання рішення, а саме виконавчого листа №947/11980/20, виданого 18.04.2024 року Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 травня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У відповідності до вказаної заяви та поданих до неї документів, вбачається, що громадянкою ОСОБА_4 , зазначено дані про стягувача за вказаним виконавчим документом ОСОБА_2 , як - ОСОБА_6 , на підтвердження зміни прізвища якої надано копію актового запису про шлюб №2145 від 09.10.2021 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 за наслідком реєстрації шлюбу з громадянином ОСОБА_7 , змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
Отже, після ухвалення судом рішення Київського районного суду міста Одеси від 04.08.2020 року по справі №947/11980/20, позивачка по даній справі ОСОБА_2 , змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
За наслідком чого, судом встановлено, що до заяви про примусове виконання рішення від 21.06.2024 року, яка надійшла до відділу 15.07.2024 року за вх. №15463, надано належні документи на підтвердження зміни прізвища стягувача за виконавчим листом - ОСОБА_2 , на - « ОСОБА_8 », яка є однією тією ж особою.
Також до вказаної заяви, ОСОБА_4 на підтвердження повноважень діяти від імені ОСОБА_6 надано копію довіреності від 27.03.2024 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юхневич М.М., зареєстрована в реєстрі за №301, зі строком дії по 27.03.2027 року, згідно з якою ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) уповноважила громадянку ОСОБА_4 представляти її інтереси з питань ведення її справ в усіх судових органах, місцевих, господарських, адміністративних судах, в адміністративних та інших установах, організаціях, державних, податкових, громадських органах, правоохоронних органах, органах міграційної служби, органах Державної реєстрації актів цивільного стану, в органах Державної фіскальної служби України, органах Міністерства юстиції, в органах Пенсійного фонду України, в центрах та департаментах надання адміністративних послуг, центрах обслуговування громадян, органах прокуратури, органах внутрішніх справ, органах реєстрації речових прав на нерухоме майно, в органах (підприємствах, установах, організаціях) технічної інвентаризації, в органах нотаріату, місцевих органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, банківських установах, апеляційних та касаційних інстанціях, в будь- яких підприємствах, установах та організаціях, в страхових компаніях, незалежно від підпорядкування та форм власності з питання захисту моїх інтересів з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, укладання мирової угоди, оскарження рішення суду, пред'явлення виконавчого листа до стягнення, а також здійснювати представництво та захист її інтересів в усіх відповідних установах, підприємствах, організаціях (в тому числі в землевпорядних установах), в суді, з органах місцевого самоврядування, виконавчих та розпорядчих органах, а також в інших державних органах по кримінальних, цивільних, господарських справах і справах про адміністративні правопорушення, у відповідних відділах державної виконавчої служби та у приватних виконавців з питань, пов'язаних з виконанням судових та інших рішень, з правом ведення переговорів, надання пояснень, підпису будь-яких документів на розсуд представника з будь-яких питань, з правом одержання присудженого майна або грошей. Для чого надано представнику право вчиняти всі процесуальні дії, подавати заяви, в тому числі позовні, апеляційні (касаційні) заяви, запити в усі необхідні установи та організації, отримувати довідки, документи, відомості, знайомитися з матеріалами справ, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є у справі, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, здавати свої міркування та заперечення, оскаржувати рішення, вироки, постанови та вали суду, а також виконувати всі дії, пов'язані з цією довіреністю.
Приймаючи вищевикладене, судом встановлено, що заява про примусове виконання рішення, яка надійшла до відділу державної виконавчої служби 15.07.2024 року за вх. №15463, з пред'явлення до виконання виконавчого листа №947/11980/20, виданого 18.04.2024 року Київським районним судом міста Одеси, подана від імені ОСОБА_9 належною особою представником - ОСОБА_4 .
За наслідком чого доводи скаржника про пред'явлення виконавчого листа до виконання, за наслідком чого було винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадженні від 15.07.2024 року за №75540548, є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо доводів скаржника про невірно вказану дату видачі виконавчого листа №947/11980/20, виданого 18.04.2024 року Київським районним судом міста Одеси, суд вважає необґрунтованими, оскільки останній містить відомості про його дату видачі «18.04.2024 року», що відповідає відомостям у Автоматизованій системі документообігу суду Д-3 наявним в обліково-статистичній картці щодо справи №947/11980/20.
Щодо доводів скаржника про невірно вказану дату кінцевого строку пред'явлення виконавчого листа до виконання - 18.05.2025 року, яка повинна відповідати даті набуття повноліття дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою є 18.04.2025 року, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.07.2024 року за №75540548, суд вважає недостатніми приймаючи, що у поданому для виконання виконавчому листі міститься резолютивна частина рішення суду з зазначенням строку закінчення стягнення ухвалених до стягнення аліментів, а саме - 18.04.2024 року, а станом на час пред'явлення до виконання вказаного виконавчого документа, на підставі якого винесено оскаржувану постанову, строк для пред'явлення виконавчого листа не закінчився.
Крім того, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.07.2024 року за №75540548 містить обов'язкові реквізити та відповідає вимогам, які викладені в Законі України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року.
Суд погоджується, з доводами скаржника про наявність помилки у виконавчому листі в частині кінцевої дати пред'явлення виконавчого листа до виконання, однак приймаючи встановлені обставини, з пред'явлення виконавчого документа до виконання належною особою, в межах належних строків пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд зазначає, що скаржником не доведено яким чином вказана неточність порушує його права та інтереси за наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового рішення суду, яке набрало законної сили та підлягає до обов'язкового виконання.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у випадку, якщо заявник вважає, що у виконавчому документі, на підставі якого відкрито виконавче провадження, допущено помилку, він має право звернутись до суду із заявою про виправлення помилки у виданому виконавчому документі на підставі положень статті 432 ЦПК України.
Будь-яких доказів, які вказували б на порушення державним виконавцем норм законодавства саме під час винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.07.2024 року за №75540548, та або порушення прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, судом не встановлено.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1ст. 451 ЦПК України).
Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 81, 84, 89, 352, 354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , за участі: старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Золотар Олександра Віталійовича, стягувача - ОСОБА_2 , про визнання постанови державного виконавця протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №75540548 від 15.07.2024 року - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду складено 17.12.2025 року.
Головуючий Л. В. Калініченко