Справа № 495/4371/24
№ провадження 2-о/495/297/2025
Про залишення заяви без розгляду
"16" грудня 2025 р. м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.
за участю секретаря - П'єлик Д.О.
справа №495/4371/24
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород - Дністровському Одеської області заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Маразліївської сілської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,-
15 травня 2024 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Маразліївської сілської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
15 травня 2024 року ухвалою судді Анісімової Н.Д. по справі відкрито окреме провадження.
Розпорядженням керівника апарату Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.11.2025 № 2024 по справі призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_3 .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 25.11.2025 справа надійшла до провадження судді Прийомової О.Ю.
У судове засідання учасники справи не з'явились, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про неможливість розгляду заяви в порядку окремого провадження, з огляду на наявність спору про право, враховуючи наступні підстави.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Таким чином, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовленоіз зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року по справі № 484/2470/23 акцентовано увагу, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.
У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов'язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Разом з тим, у справі, що розглядається заявник просить встановити факт його утримання дітей, які не досягли 18 років: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У контексті розглядуваного питання обов'язковому врахуванню підлягають приписи чинного СК України.
Зокрема, відповідно до статті 15 СК України, сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Сімейні обов'язки є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо) і не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).
Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо утримання дитини.
Так само, як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо утримання дитини.
Відповідно до ст. 268 СК України ачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов'язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі:
1) нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком;
2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини.
Отже, обов'язок вітчима утримувати дитину, яка з ним проживає, не є безумовним та настає у разі можливості вітчина надавати матеріальну допомогу та відсутності у дітей матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Вказане очевидно свідчить про неможливість розгляду заяви про перебування на утриманні дітей в порядку окремого провадження, оскільки вищеописані умови підлягають перевірці у межах позовного провадження.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження суд з'ясує, що є спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Маразліївської сілської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 293, 294, 315 ЦПК України, суд, -
Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Маразліївської сілської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити заявнику ОСОБА_1 право звернення до суду на загальних підставах в порядку позовного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Повний текст ухвали складено 16 грудня 2025 року.
Суддя